Звісно, що храми горять

Інші дописи автора

        Звісно, що храми горять

        Католицькі храми в США та Канаді та навіть в інших частинах світу зазнають нападів. Але потрібно уважно пошукати, щоб знайти повідомлення про ці напади у світських засобах масової інформації.

        Тільки з травня цього року щонайменше 95 храмів у США були вандалізовані або спалені. Багато хто шоковані і здивовані цим. Але чому хтось із католиків мав би дивуватися?

        Церква Христа завжди зазнавала нападів

        Християни стали об’єктом переслідувань ще з часу заснування єдиної правдивої Церкви Христом. Коли перші християни казали: “Христос – Господь!” вони ставили під сумнів авторитет Цезаря. Такого нахабства не можна було терпіти.

        Одне із звинувачень, яке закидали християнам з боку римлян, полягало в тому, що християни були канібалами. Вони сповідували їсти тіло і пити кров Христа.

        У перші роки існування Церкви мучеництво було способом життя. Рим санкціонував переслідування християн. За перші 300 років існування церкви понад 25 пап померло у мучеництві.

        Врешті-решт Рим як імперія змінився духовно. Державне переслідування Церкви припинилося за імператора Костянтина.

        Після римського переслідування

        Але напади на єдину справжню Церкву не закінчилися духовною трансформацією Римської імперії. Церква постійно зазнавала нападів з усіх фронтів.

        Церкви в Північній Європі були зруйновані нападами вікінгів. Візантія зазнала нападу спочатку з боку Персії, а потім потрапила під владу мусульманських воєначальників. Мусульманські загарбники захопили всю Північну Африку. Коптська Католицька Церква була майже повністю придушена. Малабарські католики в Індії постійно зазнавали збитків від хіндійської більшості.

        Окрім зовнішніх атак, Церква зазнала внутрішніх нападів. Великий розкол розділив Церкву, а згодом протестський бунт ще більше її роздробив.

        Такі переслідування тривають і донині. Не потрібно дивитися далі, ніж у новини про Афганістан.

        Сполучені Штати, які часто вважаються еталоном релігійної толерантності, також не позбавлені переслідування католиків.

        Ненависть до католицизму в Америці

        Свобода віросповідання була новою концепцією світу, коли був вперше написаний Білль про права (1791). Католики почали масово іммігрувати до Сполучених Штатів у 19-му столітті. Багато людей приїздило в надії уникнути релігійних переслідувань в інших місцях. Проте більшість Сполучених Штатів були протестантськими. І антикатолицький запал був звичайним явищем.

        Один із прикладів трапився в Елсворті, штат Мен, у 1850-х роках. Отець Бапст, висвячений на священика у своїй рідній Швейцарії, служив новим емігрантам-католикам цього міста.

        У 1853 р. католицькі сім’ї в Елсворті заперечували проти того, щоб їхніх дітей змушували читати протестантську Біблію у державних школах. Отець Бапст звернувся до шкільної ради Елсворта з проханням дозволити учням-католикам читати католицьку Біблію. Шкільна рада відхилила його прохання.

        У листопаді 1853 року католицькі діти в Елсворті були виключені з державних шкіл за відмову читати протестантську Біблію. Тож отець Бапст та його парафіяни розпочали будівництво власної школи. На жаль, у цій католицькій школі вибухнула бомба, яка зруйнувала значну частину будівлі.

        Отець Бапст, не заляканий, викладав заняття в католицькому храмі, що ще будувався. Незабаром натовп безуспішно намагався спалити цей храм.

        Але в 1854 році натовп врешті схопив його. Отець Бапст був побитий, облитий смолою, обсипаний пір’ям і залишений помирати. Парафіяни знайшли його та врятували. Вони лікували опіки від гарячого дьогтю, який покрив більшу частину його тіла. Ніхто ніколи не був звинувачений у цих злочинах. Ось таке виконання першої поправки [до Конституції].

        Отець Бапст вижив, продовжив будувати інші храми і став першим президентом Бостонського коледжу. Однак постарівши, він почав страждати на деменцію і часто переживав ту ніч, коли його лінчували, аж до своєї смерті у 1887 році.

        Сучасні “цивілізовані” переслідування

        У сучасному світі країни претендують на більшу толерантність. Як би там не було, але переслідування Католицької Церкви тривають. Формула переслідування, однак, є більш складною.

        Сучасне переслідування часто носить ітераційний характер, спрямований на зміну уявлень більшості. Часто для виправдання переслідування створюють передумови.

        У каналах новин з Канади нещодавно повідомлялося, що сотні дітей були знайдені в непозначених могилах, прилеглих до колишніх шкіл, якими керували католики-резиденти. Підтекст був такий, що це братські могили, а Католицька Церква систематично вбивала дітей. Слово геноцид часто містилося у цих звітах.

        Після новин про могили з’явилися історії про те, що католицькі храми піддаються вандалізму і часто спалюються. Ті звірства дали виправдання цим діям.

        Але, поспішаючи оприлюднити новини, репортери, які писали матеріали, або не зрозуміли всіх фактів, або мали намір дати неправдиві свідчення.

        Що сталося насправді

        У 19-20 століттях уряд Канади змушував дітей з канадських племен відвідувати школи-інтернати, намагаючись асимілювати їх у канадському суспільстві. Більше половиною шкіл-інтернатів керували католицькі місіонери.

        Ці віддалені школи діяли як цілісні спільноти. Вони забезпечували не лише освіту, а й духовну та фізичну опіку для своїх учнів.

        У 1850 р. середня тривалість життя становила менше 40 років. Були поширені дитячі хвороби, тоді не було щеплень проти поліомієліту, туберкульозу чи кору. Тож учні в цих школах помирали. Відбувалися похорони, а учнів ховали із гідністю. Могили часто позначали дерев’яними хрестами.

        Сьогодні більшість цих шкіл зникли без слідів. Ті дерев’яні хрести також давно знищені, не витримавши випробування часом. Могили були знайдені за допомогою сучасних геодезичних приладів, таких як радіолокатор, що зондує землю.

        Отже, чи намагалися священики та черниці в Канаді якнайкраще виправити погану ситуацію? Або ж священики та черниці відповідали за масові вбивства у спробі геноциду дітей із канадських племен?

        Канадський католик Брайан Холдсворт пропонує унікальний погляд на цю суперечку.

        Очікуйте більше переслідувань

        Дивлячись на минуле, легко передбачити, що гоніння на Католицьку Церкву триватимуть. Цей світський світ був і продовжує активно змінювати сприйняття суспільства з багатьох моральних питань.

        Подивіться на ці три приклади. Вчення Церкви про те, що секс поза шлюбом є гріхом, характеризується як застаріле. Церковне вчення про гріх гомосексуальної поведінки є не-інклюзивним. Вчення Церкви про гріх аборту подається як анти-жіноче.

        Звісно, ці твердження хибні. Наша Церква розуміє, що неможливо врятувати душі, виключивши їх з-посеред себе. Церква працює, щоб навчати інших про віру, заохочувати їх покаятися у своїх гріхах і більше не грішити.

        Проте вже зараз можна побачити, як будується оповідь про те, що католицька доктрина є ненависницькою. Скільки мине часу, поки суспільне сприйняття не зміститься до того моменту, коли винищення вірних католиків та Католицької Церкви буде виправдане як засіб усунення ненависті?

        Автор: J.a.c. Man
        Джерело: Catholic Stand
        Переклад з англійської: Максим Гонтар

        Інші дописи автора

          Оціни

          [rating-system-posts]

             

            Про автора

            Максим Гонтар
            Волонтер Патріаршої Комісії у справах Молоді УГКЦ (Календар ДивенСвіт, Спільноти УГКЦ). Програміст, захоплюється графічним дизайном та перекладом з англійської. З 2011 бере участь у щотижневих зустрічах біблійного кола та займається перекладом біблійних коментарів. Учасник Літньої Біблійної Школи УКУ в 2018 та 2019 роках.