Правда про Галілея та Католицьку Церкву

Інші дописи автора

        Правда про Галілея та Католицьку Церкву

        Чи виступала Церква проти науки за часів Галілея? Багато людей так вважають – так багато, що тут, у астрономічній обсерваторії Ватикану, ми отримали партію “пошти ненависті” щодо Галілея на початку цього року, коли ми запустили новий веб-сайт VaticanObservatory.org. Люди, які надіслали цю “пошту”, були б здивовані, виявивши, що вчені Церкви часів Галілея іноді значно випереджали наукову лінію.

        Деякі дезінформовані коментатори стверджували, що Галілей винайшов “перший космічний телескоп”, що Церква спалила Коперника на вогнищі, а також відлучила від Церкви, замучила і підпалила Галілея. Легко зрозуміти, звідки така дезінформація: у дитячих книгах, путівниках по Італії і навіть у книгах видатних учених ми можемо прочитати стандартну історію про те, як Галілея переслідувала заперечуюча науку Церква за те, що він доводив, що Земля рухається.

        Правда про Галілея

        Але Галілей не довів, що Земля рухається. Він не був відлучений від Церкви. Він не винайшов телескоп. Його не катували і не спалювали (як і Коперника). А ті, хто виступали проти нього, не були проти науки.

        Можливо, деякі з цих коментаторів читали, наприклад, нову книгу астронома Гарварду Аві Леба “Позаземне: Перша ознака розумного життя за межами Землі”, видану Houghton Mifflin Harcourt. Леб пише, що Галілея судили за єресь люди, які “відмовлялися навіть дивитися в його телескоп”, і як він був “змушений відмовитися від своїх даних і відкриттів” і зректися них. Очевидно, що Галілей стикався з людьми, які повністю відкидали науку, чи не так?

        Ні, не так. Маффео Барберіні – Папа Урбан VIII – був рушійною силою засудження Галілея 1633 року за підозрою в єресі. Барберіні був шанувальником Галілея. У 1620 році він написав листа до Галілея, уклавши вірш, який він написав, і назвав Галілея “братом”. У вірші хваляться відкриття, які Галілей зробив за допомогою свого телескопа, включаючи супутників, що обертаються навколо Юпітера, і плями на Сонці. Очевидно, що Урбан не спростовував наукових відкриттів, зроблених телескопом.

        Суд над Галілеєм не передбачав відмови Церкви дивитися в телескоп або відкидання його даних та відкриттів. Як тільки люди змогли взяти в руки хороші телескопи, вони могли і робили самостійно підтвердження висновків Галілея. Ці знахідки були “відтворюваними” – що є дуже важливим в науці. Галілей вперше повідомив про свої відкриття у 1610 р. у своїй книзі “Зоряний посланець”, а група астрономів-ісусівців (єзуїтів, Товариство Ісуса) у Римі підтвердила їх у 1611 р.

        Але ці відкриття не довели, що Земля рухається. Галілей все одно виступав за рух Землі, перетинаючи деяку межу у стосунках з Урбаном. Колишній “брат” Галілея повернувся проти нього; Урбан пройшов шлях від прославлення Галілея у віршах до вибуху люті при згадці його імені. Галілея не катували і не спалювали, але його посадили під домашній арешт. Це була не найкраща година для Церкви.

        Вчені-ісусівці перевірили теорії Галілея

        Однак розбіжності полягали не в тому, щоб відкинути науку. Мова не йшла про відмову дивитися в телескоп або приймати дані. Насправді, деякі “церковні” вчені – здебільшого ісусівці – які не були схильні до ідеї руху Землі, все ж були досить творчими в розгляді того, як наука може відповісти на питання, чи дійсно Земля рухається чи ні.

        Ці ісусівці зазвичай очікували, що відповідь буде “ні, Земля не рухається”. Зрештою, Біблія говорить про Землю як про нерухому і стійку, і (так само, як ми це робимо сьогодні) про Сонце, яке про сходить і заходить. Але це не завадило цим науковцям мислити творчо та науково.

        Наприклад, астроном-ісусівець Крістоф Шейнер та його учень Йоганн Георг Лочер запропонували пояснення того, що може змусити Землю рухатися. Тоді вчені завжди вважали, що важкі речі, наприклад, кам’яна куля, якою є Земля, рухаються нелегко – удар по рухомій Землі (очевидний рух Сонця пояснювався припущенням, що воно зроблене з якогось надзвичайно легкого матеріалу). Шейнер і Лочер вважали, що наука підтримує нерухому Землю, але, однак, передбачали, що вона могла б рухатися навколо Сонця, якби вона наче невпинно падала до Сонця.

        Таким чином вони за десятиліття передбачили сучасну науку Ісаака Ньютона. Ньютон пояснив обертання Землі навколо Сонця з точки зору безперервного падіння внаслідок дії сили тяжіння. Сьогодні цьому повсюдно навчають студентів.

        Шейнер і Лочер також сказали, що ми повинні мати можливість виявити рух Землі. Люди, які вірили, що Земля рухається, сказали, що ми не можемо виявити цей рух, тому що все рухається разом із Землею. Шейнер і Лочер сказали, що це неправда: якщо Земля обертається, то на екваторі її поверхня рухається швидко, тоді як на полюсах вона майже не рухається.

        Інші ісусівці у XVII столітті розширили цю ідею: Франческо Марія Грімальді та Джованні Баттіста Річчолі, а пізніше – Клод Френсіс Мілліет Дешаль. Усі сказали, що якщо Земля обертається, то об’єкти, що рухаються від екватора до полюсів, повинні викривлятися на схід, завдяки зміні швидкості поверхні, а об’єкти, що рухаються від полюсів до екватора, мають вигинатися на захід. Ці ефекти не спостерігаються, кажуть вони, що аргументує нерухому Землю (див. ілюстрацію нижче).

        Клод Френсіс Мілліет Дешаль із Товариства Ісуса написав для своєї книги “Математичний світ” 1674 року ілюстровану дискусію (латинською мовою) про те, що ми зараз називаємо ефектом Коріоліса. Дешаль показав, як гармата стріляє ядром у бік цілі, розташованої на північ. Його ілюстрація показує, як під час польоту ядра гармата, внаслідок обертання Землі, відноситься на схід далі ніж ціль; так само і ядро, яке поділяє східний рух гармати. Тому ядро оминає ціль зі східнього боку. Дешаль сказав, що це аргумент проти руху Землі, оскільки відхилення повинно існувати, але його ніколи не спостерігали. Це зображення з 1690 року видання книги, надане ETH-Bibliothek Zürich, Alte und Seltene Drucke. Публічна власність.

        Вони мали рацію щодо цього ефекту. Сьогодні він називається “ефект Коріоліса” на честь Гаспара-Гюстава де Коріоліса, який опрацював його детальну математику у 19 столітті. Серед найбільш впізнаваних проявів ефекту – обертання погодних умов. В атмосфері повітря, що тягнеться до зони нижчого тиску, викривляється на схід, якщо воно наближається до зони з екватора, і на захід, якщо воно наближається від полюса. Це створює циркуляцію навколо “низьких” зон – обертання ураганів є найбільш драматичним проявом цього ефекту. Ісусівці передбачали цей ефект, але помилялися щодо його відсутності.

        Вчені можуть помилятися. Бути неправим не означає протиставляти себе науці; це – частина науки. Ейнштейн показав, що Ньютон помилявся щодо сили тяжіння. Галілей посилався на деяку суттєво неправильну науку, аргументуючи рух Землі. Вчені-ісусівці, які виступали проти руху Землі, мали вагомі наукові аргументи на підтвердження своєї думки. В уяві про те, як Земля може рухатися, і в уявленні ефекту Коріоліса вони були далеко попереду розвитку тодішньої науки.

        Автор: Christopher M. Graney
        Джерело: Aleteia
        Переклад з англійської: Максим Гонтар
        Фото: Bastien Jaillot on Unsplash

        Інші дописи автора

          Оціни

          [rating-system-posts]

             

            Про автора

            Максим Гонтар
            Волонтер Патріаршої Комісії у справах Молоді УГКЦ (Календар ДивенСвіт, Спільноти УГКЦ). Програміст, захоплюється графічним дизайном та перекладом з англійської. З 2011 бере участь у щотижневих зустрічах біблійного кола та займається перекладом біблійних коментарів. Учасник Літньої Біблійної Школи УКУ в 2018 та 2019 роках.