Притча про таланти (Мт 25:14-30)

Інші дописи автора

        Притча про таланти (Мт 25:14-30)

        Коментарі Отців Церкви на недільне Євангеліє

        Євангеліє від св. Матея 25:14-30

        14. І немов той чоловік, що, пускаючись у дорогу, прикликав своїх слуг і передав їм своє майно. 15. Одному він дав п’ять талантів, другому – два, а третьому один, кожному за його здібністю, і від’їхав. 16. Той, що взяв п’ять талантів, негайно пішов і орудував ними, і придбав других п’ять талантів. 17. Так само і той, що взяв два, також: придбав два других. 18. А той, що взяв лише один, пішов, викопав у землі яму та й сховав гроші пана свого. 19. По довгім часі приходить пан слуг тих і зводить з ними обрахунок. 20. Приступив той, що узяв був п’ять талантів, і приніс других п’ять талантів: Мій пане, – каже, – ти мені дав п’ять талантів, – ось я придбав других п’ять талантів. 21. Сказав до нього його пан: Гаразд, слуго добрий і вірний. У малому ти був вірний, поставлю тебе над великим. Увійди в радість пана твого. 22. Приступив і той, що взяв був два таланти та й каже: Пане; два таланти передав ти мені. Ось других два я придбав. 23. Сказав до нього пан його: Гаразд, слуго добрий і вірний! У малому був ти вірний, поставлю тебе над великим. Увійди в радість твого пана. 24. Приступив і той, що взяв був лише один талант, і каже: Пане, знав я тебе, що ти жорстокий чоловік: пожинаєш, де не сіяв, і визбируєш, де ти не розсипав. 25. Тому, зо страху, я пішов і закопав талант твій у землю. Ось він – маєш твоє. 26. Озвався його пан і каже до нього: Лукавий слуго й лінивий! Ти знав, що я пожинаю, де не сіяв, і визбирую, де я не розсипав. 27. Тож треба було тобі віддати мої гроші торгівцям, і я, повернувшись, забрав би своє з відсотками. 28. Візьміть, отже, талант від нього й дайте тому, хто має їх десять. 29. Бо кожному, хто має, додасться, і він матиме над міру; а в того, хто не має, заберуть і те, що має. 30. А нікчемного слугу того викиньте в темряву кромішню. Там буде плач і скрегіт зубів.

        Коментарі Отців Церкви

        «І немов той чоловік, що, пускаючись у дорогу, прикликав своїх слуг і передав їм своє майно. Одному він дав п’ять талантів, другому – два, а третьому один, кожному за його здібністю, і від’їхав» (Мт 25:14-15)

        Чужа країна. Григорій Великий: Хто ж ця людина, що вирушила в чужу країну, як не наш Спаситель, Який вознісся на небо в тілі, яке Він прийняв. Земля – слушне місце для тіла, і воно ніби переноситься в чужу країну, коли через Спасителя нашого кличеться на Небо (Григорій Великий «Сорок гомілій на Євангелія» 9.1).

        Числа в Матея і Луки. Іван Золотоустий: Якщо ж у євангеліста Луки у притчі про таланти йдеться про щось друге (пор. Лк 19:1-28), то я скажу на це, що про одне говорить одна притча, про інше – друга. В притчі у Луки від однакової суми повстали різні вигоди, тому що від однієї міни один придбав п’ять, інший – десять, тому кожен різну отримав і нагороду; тут же у Матея – навпаки, і тому нагорода однакова. Хто отримав два таланти, той і придбав два; рівно ж і той, хто отримав п’ять, п’ять і придбав; а там у Луки , так як від однакової суми один придбав більше, інший менше, то згідно зі всією справедливістю вони не удостоюються і однакової нагороди. Але зауваж, що скрізь незабаром вимагається звіт (Іван Золотоустий «Гомілії на Євангеліє від Матея» 78.2).

        Розподілювач талантів. Кирило Олександрійський: Чоловік домоправитель – це Творець і Господь всього цього. З відходом слово притчі порівнює Христове сходження на небеса, або, вірніше, недоступність і невидимість Божественної природи. Під майном Божим слід розуміти тих, що повірили в Нього у кожній країні та місті. Слугами Його називаються ті, кого Христос увінчує в свій час славою священства. Адже божественний Павло пише: Чести ж цієї ніхто не бере сам собі, лише той, хто покликаний Богом (Євр 5:4). Бог передає (свою власність) створеним Ним, даючи кожному духовне дарування, щоб кожен дотримувався розуму і належної поведінки. Це, скажемо ми, і є роздача талантів, що подається слугам не в рівній мірі через різні здібності розуму. І негайно (пор. Мт 25:15) пішовши, сказано, вони застосували їх у справу. Слово негайно показує нам тут, що дароване Богом слід було б застосовувати у справу без всякого зволікання. А охоплені нерішучістю і лінню опиняться в крайній біді. Дійсно, дехто закопав, сказано, даний йому талант в землі (пор. Мт 25:18), тобто зберіг в собі дар безплідним і безкорисним для інших. Тому відніметься у нього талант (пор. Мт 25:28) і буде відданий багатшому. Такі бо будуть позбавлені Духа і даяння божественних дарувань, а у працьовитих буде багатше прибільшення дарувань (Кирило Олександрійський «Коментарі на Євангеліє від Матея» 283).

        П’ять тілесних почуттів. Григорій Великий: Чоловік той, вирушаючи в чужу країну, передав своїм слугам своє майно, бо довірив свої духовні дари тим, хто в нього вірив. Одному він дав п’ять талантів, другому – два, і ще іншому – один. Існує п’ять тілесних почуттів: зір, слух, смак, нюх, дотик. П’ять талантів втілюють дар п’яти почуттів, тобто знання навколишнього світу; два таланти означають осмислення, тобто, теорію і втілення, тобто, справу; один талант означає тільки осмислення (Григорій Великий «Сорок гомілій на Євангелія» 9.1).

        «Той, що взяв п’ять талантів, негайно пішов і орудував ними, і придбав других п’ять талантів. Так само і той, що взяв два, також: придбав два других. А той, що взяв лише один, пішов, викопав у землі яму та й сховав гроші пана свого» (Мт 25:16-18)

        Кожному згідно з його силою. Оріген: Одна доброчесність (чеснота) була у тих, кому були дані п’ять талантів, інша – у того, кому (було дано) два, а ще інша – у того, кому (було дано) один, і один не вміщував міру іншого. Той, що отримав один талант, отримав його не для того, щоб знехтувати ним, бо великий дар – і один талант такого Господа. Однак три слуги було у Того, Хто від’їхав в чужу країну як чоловік (пор. Мт 25:14); так існує і три роди тих, які приносять плід, одні з яких приносять у стократ, другі в шістдесят, інші ж в тридцять (пор. Мт 13:23; Мр 4:20). Але навіть той, хто приніс в тридцять, спасеться (Оріген «Коментар на Євангеліє від Матея» 66).

        Інші п’ять талантів. Григорій Великий: Той, що отримав п’ять талантів, придбав до них ще п’ять. Так, є люди, які, не вміючи проникати в сокровенне і містичне, своїм природним даром, який отримали, вірно вчать тих, кого можуть прилучити, прагнути до їхнього небесного дому. Охороняючи себе від плотської розпусти, від погоні за земними речами, від видимих задоволень, вони від усього цього також і інших відвертають своїм прикладом (Григорій Великий «Сорок гомілій на Євангелія»9.1).

        Інші два таланти. Григорій Великий: Є й такі, які, немов би ставши власниками двох талантів, отримали здатність осмислювати і втілювати, – вони розуміють тонкощі внутрішнього змісту явищ і звершують назовні дивовижні вчинки. Коли вони своїм осмисленням і втіленням проповідують іншим, вони якби подвійно від трудів своїх отримують користь (Григорій Великий «Сорок гомілій на Євангелія» 9.1).

        Закопав його в землю. Оріген: Це слово засуджує того, хто отримав один талант і заховав у землю. І я запитую, чи можна під тими, які отримали п’ять талантів, розуміти досконаліших, які більше сприйняли божественний і піднесений сенс Писання; під тими, які отримали два таланти – (розуміти) тих, які трохи піднеслися над буквою, але не змогли піднятися до тієї величі; а під третіми – тих, які взагалі не сприйняли нічого понад букву? Отже, тут слово, достойне нашого Господа Спасителя, проявляється навіть в числах, я маю на увазі п’ять, два та один (Оріген «Коментар на Євангеліє від Матея» 66).

        І сховав гроші. Григорій Великий: А той, хто отримав один талант, пішов, викопав у землі яму та й сховав гроші пана свого. Зарити талант в землю значить докладати свої здібності до земних справ і не шукати духовного прибутку, ніколи не відволікаючи серце від помислів про земне. Є й такі, що отримали дар розуміння, але сприймають тільки те, що відноситься до плоті. Про них пророк говорить: Розумні вони зло чинити, а діяти добро не вміють (Єр.4:22) (Григорій Великий «Сорок гомілій на Євангелія» 9.1).

        «По довгім часі приходить пан слуг тих і зводить з ними обрахунок» (Мт 25:19)

        Приходить пан. Оріген: І зауваж в цьому місці, що не слуги приходять до пана, щоб бути судимими та отримати належне за своє діло, але пан приходить до них, оскільки сповнилося сказане: бо прийшла година (Пс 102:14). Прийшовши, Він зводить з ними обрахунок про все, що вони зробили, зважуючи прибуток від добрих діл та втрати від гріхів, щоб, зводячи обрахунок та ретельно все досліджуючи, знайти для кожного належне йому застосування. Отже, оскільки ми терпимо від гріха втрату, а від вчинення добрих діл отримуємо прибуток, то ми повинні з усією уважністю пильнувати наші серця, щоб після пришестя нашого Господа, коли Він зажадає у нас обрахунку (звіту), ми не виявилися тими, що понесли збитки за пусті слова (Оріген «Коментар на Євангеліє від Матея» 66).

        По довгім часі. Іван Золотоустий: Так, віддавши виноградник землеробам, господар віддалився; так само і тут, роздавши гроші, пішов; і все це для того, щоб показати нам Своє довготерпіння. Мені ж здається ще, що Христос цим робить натяк на воскресення. Але тут не тільки землеробів й виноградник має Він на увазі, а всіх взагалі працівників, бо Він розмірковує не тільки з начальниками й юдеями, але з усіма взагалі. Ті, що повертають гроші, щиросердно зізнаються, що вони придбали і що взяли у пана. Один каже: Пане, ти мені дав п’ять талантів (Мт 25:20); а другий – два; і показують цим, що він дав їм нагоду отримати користь, і дякують йому, все йому приписуючи (Іван Золотоустий «Гомілії на Євангеліє від Матея» 78.2).

        Різний прибуток. Григорій Великий: Господь, Який роздав таланти, повернеться зажадати обрахунку (звіту), тому що Той, Хто тепер щедро роздає духовні дари, на суді допитливо досліджує все: прийме в розрахунок, хто що отримав, і зважить, хто який від отриманого приніс прибуток (Григорій Великий «Сорок гомілій на Євангелія» 9.1).

        «Приступив той, що узяв був п’ять талантів, і приніс других п’ять талантів: Мій пане, – каже, – ти мені дав п’ять талантів, – ось я придбав других п’ять талантів. Сказав до нього його пан: Гаразд, слуго добрий і вірний. У малому ти був вірний, поставлю тебе над великим. Увійди в радість пана твого» (Мт 25:20-21)

        Придбані таланти. Оріген: Ми, згідно зі своїм скромним розумом, не занадто здатні пояснити ці слова, вважаємо, що ті, хто може звести всі чуттєві речі Писань до більш божественних значень, які Соломон іменує божественними, і Єремія називає почуттями серця (пор. Єр 4:19), і які в Посланні до Євреїв називаються Павлом почуття вправлене в тому, щоб розрізняти добро від зла (Євр 5:14), – означають тих, хто, крім п’яти талантів, придбали інших п’ять, вкладаючи їх у справу, вправляючись в навчанні і піднімаючись до більшого знання. Бо спрямовані до спасіння і ревно наставляючи інших, вони потрудилися і придбали інші п’ять талантів; бо ніхто не отримує легкого прибільшення іншої чесноти, окрім тієї, що має, як наприклад, мудрець зростає в мудрості, а вірний у вірі. Або слова: «він придбав других п’ять» можна зрозуміт так: що кожен знає сам, тому він вчить іншого, і скільки він знає, стільки він навчить іншого, не більше. Тому все, чим хтось володіє сам, то через навчання він набуває в іншому, спонукаючи його володіти тим, чим володіє він сам. Тому той, що отримав п’ять талантів, придбав, як сказано, не більше п’яти, які отримав, а хто два – не більше двох, які отримав (Оріген «Коментар на Євангеліє від Матея» 66).

        Похвала слузі. Оріген: Отже, підійшов перший – як той, що здобув упевненість тим, що потрудився і отримав користь; бо сама впевненість дозволила йому наважитися першим підійти до пана і відважитися на таку промову: Пане, ти мені дав п’ять талантів, – ось я придбав других п’ять талантів. І на ці бажані для всіх нас слова, оскільки Господь зажадав звіту у всіх нас, Він сказав, говорячи: Гаразд, слуго добрий і вірний!– – а на зворотні цим слова третього слуги Він сказав: Лукавий слуго й лінивий! (Мт 25:26) (Оріген «Коментар на Євангеліє від Матея» 67).

        Поставлю тебе над великим. Іван Золотоустий: Та що каже на це пан? Гаразд, слуго добрий і вірний! (так як дбати про користь ближнього властиво доброму) У малому був ти вірний, поставлю тебе над великим. Увійди в радість твого пана. Цими словами Він показує повне блаженство (Іван Золотоустий «Гомілії на Євангеліє від Матея» 78.2).

        «Приступив і той, що взяв був два таланти та й каже: Пане, два таланти передав ти мені. Ось других два я придбав. Сказав до нього пан його: Гаразд, слуго добрий і вірний! У малому був ти вірний, поставлю тебе над великим. Увійди в радість твого пана» (Мт 25:22-23)

        Два таланти передав ти мені. Оріген: Якщо ж нам слід сказати і про два таланти, ми скажемо і про них, тому що ті, які не залишилися в букві, але прагнули своїм розумінням піднестися над нею, хоча не здатні досягти порядку двох реальностей, про які говорилося попередньо, це ті, які отримали два таланти від Того, Який знав їхню доброчесність, і були наставлені в тілесному вченні (бо два, як здається, є плотське число), і понад них придбали ще два таланти, тобто тілесні пізнання та інші, дещо більш піднесені (Оріген «Коментар на Євангеліє від Матея» 66).

        Вічні радощі. Григорій Великий: Все добро нашого теперішнього життя, яким би великим воно не здавалося, ніщо в порівнянні з нагородою у вічності. Вірний слуга ставиться над великим після того, як подолав усі тягарі тління. І ось він прославляється вічними радощами у небесній батьківщині. Він тоді остаточно входить в радість свого пана, коли знаходить свою вічну батьківщину і долучається до легіонів ангелів: така всередині нього радість від цього дару, що вже немає нічого скороминущого, що здатне його засмутити (Григорій Великий «Сорок гомілій на Євангелія» 9.2).

        «Приступив і той, що взяв був лише один талант, і каже: Пане, знав я тебе, що ти жорстокий чоловік: пожинаєш, де не сіяв, і визбируєш, де ти не розсипав. Тому, зо страху, я пішов і закопав талант твій у землю. Ось він – маєш твоє» (Мт 25:24-25)

        Пожинаєш, де не сіяв. Оріген: Чому пан його, говорячи йому у відповідь і викриваючи його як лукавого слугу і ледачого, не визнав, що Він є жорстокий чоловік, як той думав, а з іншими його словами погодився, кажучи йому: Ти знав, що я пожинаю, де не сіяв, і визбирую, де я не розсипав? Яким чином нам зрозуміти, що дійсно наш Господь пожинає, де не сіяв, і збирає, де не розсипав? Мені здається, що це зрозуміло з наступного місця: праведник сіє для духа, від якого і пожне життя вічне (Гал 6:8). Але Бог пожинає все те, що сіється іншим (тобто праведним чоловіком) і пожинається у вічне життя; бо праведник належить Богові, і Він пожинає, де Сам не сіяв, а той праведник. Отже, ми скажемо і те, що праведник розсипав, дав убогим (2Кор 9:9), а Господь зібрав у Собі все, що праведник розсипав і дав убогим, пожинаючи те, що не сіяв, і збираючи, де не розсипав. Він зараховує Собі і вважає, що Йому приноситься все, що посіяне або розсипане для бідних віруючих, кажучи тим, які виявили добро своїм ближнім: Прийдіть, благословенні Отця Мого, візьміть у спадщину Царство, що було приготоване вам від створення світу. Бо Я голодував, і ви дали Мені їсти (Мт 25:34-35) та інше. І оскільки Він хоче жати, де не сіяв і збирати, де не розсипав, то, не знайшовши цього прибутку, Він скаже тим, що не дали Йому можливості пожинати і збирати: Ідіть від Мене геть, прокляті, в вогонь вічний, що його приготував Отець Мій дияволові й ангелам його; бо голодував Я, і ви не дали Мені їсти (Мт 25:41-42) та інше (Оріген «Коментар на Євангеліє від Матея» 68).

        І закопав талант твій. Григорій Великий: Той слуга, який не захотів скористатися талантом, прийшов до пана зі словами виправдання: Пане, знав я тебе, що ти жорстокий чоловік: пожинаєш, де не сіяв, і визбируєш, де ти не розсипав. Тому, зо страху, я пішов і закопав талант твій у землю. Ось він – маєш твоє. Слід зауважити, що лінивий слуга називає свого пана жорстоким, але при цьому відмовляється служити на його користь. Однак боятися йому потрібно було тільки того, щоби не виявитися безкорисним для пана. У Церкві багато людей, які нагадують цього слугу, – вони бояться стати на шлях кращого життя, але не бояться залишатися у своїй безкорисності. І якщо трапиться, що вони усвідомлюють себе грішниками, то можливість стати на шлях праведності їх тривожить, а залишатися в пороках для них не страшно. Гарний приклад – Петро, який, будучи ще в немочах, побачивши чудо з рибами, говорив: Іди від мене, Господи, бо я грішна людина (Лк 5:8). Якщо ти усвідомлюєш себе грішною людиною, то важливо тільки одне: щоб ти не відганяв від себе Господа! А люди, які бачать, що вони слабкі, і з цієї причини не охочі покращувати ні звичаї свої, ні спосіб життя, подібні до тих, хто допускає, що він грішний, і при цьому відганяє Господа. Вони тікають від Того, Кого повинні були б освячувати в собі; немов в сум’ятті, навіть вмираючи, вони бояться життя (Григорій Великий «Сорок гомілій на Євангелія» 9.3).

        «Озвався його пан і каже до нього: Лукавий слуго й лінивий! Ти знав, що я пожинаю, де не сіяв, і визбирую, де я не розсипав. Тож треба було тобі віддати мої гроші торгівцям, і я, повернувшись, забрав би своє з відсотками» (Мт 25:26-27)

        Недбайливий слуга. Григорій Великий: І тоді у відповідь слуга чує: Лукавий слуго й лінивий! Ти знав, що я пожинаю, де не сіяв, і визбирую, де я не розсипав. Тож треба було тобі віддати мої гроші торгівцям, і я, повернувшись, забрав би своє з відсотками. Слуга зловлений був своїми власними словами, коли пан підтвердив: Я пожинаю, де не сіяв, і визбирую, де я не розсипав, – немов би говорив: «Якщо я, згідно з твоїми словами, очікую від тебе чогось, що я не давав, то наскільки більше очікую від того, що дав тобі для використання?» (Григорій Великий «Сорок гомілій на Євангелія» 9.3).

        Треба було тобі віддати мої гроші. Іван Золотоустий: Що ж сказав йому пан його? Тож треба було тобі віддати мої гроші торгівцям, тобто треба було тобі з ними порадитися і домовитися. Але вони не слухають мене? Це не твоє діло. Які слова можуть бути поблажливішими? Люди не так чинять, але самого позикодавця змушують вимагати відсотки. Бог однак не чинить так, він каже: Треба було тобі віддати мої гроші, а стягнення залишити для мене. Я забрав би своє з відсотками, розуміючи відсотки проповіді – виявлення діл. Тобі треба було зробити те, що легше, а мені залишити те, що важче (Іван Золотоустий «Гомілії на Євангеліє від Матея» 78.2-3).

        Я забрав би своє з відсотками. Григорій Великий: Віддати гроші торгівцям значить дати знання проповіді тим, хто може ним розпорядитися. І якщо ви сприймаєте наше побоювання, якщо ви володієте грошима Господа, то ретельно зважайте на себе, браття возлюблені. Те, що маєте, віддати потрібно з відсотками. Відсотки, звичайно ж, гроші, в тому числі і ті, які не були дані (Григорій Великий «Сорок гомілій на Євангелія» 9.3-4).

        «Візьміть, отже, талант від нього й дайте тому, хто має їх десять. Бо кожному, хто має, додасться, і він матиме над міру; а в того, хто не має, заберуть і те, що має» (Мт 25:28-29)

        Той, хто має десять талантів. Оріген: Ти бачиш, що у лукавого слуги і ледачого віднімається талант і віддається тому, хто має десять талантів. І досить важко пояснити, чому у когось віднімається те, що йому було дано, і віддається іншому, який правильно вчинив, щоб він мав ще й понад те, що придбав. Тим не менше це можливо, тому що Бог, Який творить в комусь належне розуміння навчань істини, може Своїм Божеством відняти здатність у того, хто скористався ними більш недбало, і віддати тому, хто примножив їх. Бо кожному, хто має, додасться, і він матиме над міру; а в того, хто не має, заберуть і те, що має. Як, наприклад, тому, хто має віру, яка від нас, додасться духом віри благодать віри, яка від Бога, і він матиме над міру; і що б не мав хтось згідно з природним творінням, якщо подвизатиметься в цьому, отримає те ж саме від Божої благодаті, примножуючи і утверджуючись у тому самому, що має. Бо не тільки щодо мудрості, але і відносно всякої чесноти нам слід розуміти слова Соломона: Ба навіть якби хтось був досконалий між людськими синами, а йому забракло б твоєї мудрости, він за ніщо вважався б (Муд 9:6) (Оріген «Коментар на Євангеліє від Матея» 69).

        Візьміть від нього талант. Іван Золотоустий: Але так як слуга цього не виконав, то пан і каже: Візьміть, отже, талант від нього й дайте тому, хто має їх десять. Бо кожному, хто має, додасться, і він матиме над міру; а в того, хто не має, заберуть і те, що має. Що це означає? Хто отримав дар слова і навчання для користі інших і не користується ними, той погубить самий дар. Навпаки, хто дбає про нього, отримає ще більший, тим часом як той втрачає і те, що отримав. Втім, байдужого, крім цієї втрати, очікує ще нестерпне страждання, і разом із стражданням – вирок страшного осудження (Іван Золотоустий «Гомілії на Євангеліє від Матея» 78.3).

        Приклади тих, кому дано більше. Оріген: Цей слуга не бажав почути умовляння Писання, щоб почути від свого пана: вірний (Мт 25:23), що подібне, як я вважаю, сказаному про Авраама, що повірив Аврам Господеві, й він зарахував йому те за праведність (Бут 15:6). Так і тому, хто почув від свого Господа: вірний слуго, без сумніву, зарахована його віра за праведність, як зарахована за праведність віра того, хто був вірний в малому (мале – це все те, що відноситься до його життя); тому йому довіряється вся тайна воскресіння і користування вишніми благами. І давайте подивимося, куди входить той добрий і вірний слуга, який був вірний у малому цього життя. Увійди, сказано, в радість твого пана. Бо там тільки насолоди і тільки радощі; хто тут плаче, там буде сміятися, і хто похвально тужить, отримає достойну розраду. А те, що Господь сказав (або про того, що отримав п’ять талантів, або про того, що отримав два), приступивши (Мт 25:20-22), розумій як прибуття і перехід від цього світу в той, і подивися, що Господь звернувся до другого з такими ж словами, як і до першого, кажучи: Гаразд, слуго добрий і вірний! У малому був ти вірний, поставлю тебе над великим (Мт 25:23). І я питаю: коли ті самі слова сказані їм обом, чи не може бути так, що той, хто мав меншу доброчесність і подвизався належним чином у всьому тому, що мав, буде мати трохи менше у Бога, ніж той, хто мав велику доброчесність, щоб сповнилося на них сказане: Хто був зібрав багато, не мав над міру, а хто мало, – не мав нестачі (2Кор 8:15). Щось подібне висловлюється й щодо заповіді любові до Бога і до ближнього, коли Господь каже: Будеш любити Господа, Бога твого, всім серцем твоїм, усією душею твоєю, всією думкою твоєю й усією силою твоєю (Мр 12:30; Лк 10:27). Адже, без сумніву, коли хто-небудь полюбить Бога всім серцем своїм і усією душею своєю, і усією силою своєю, він має таку відплату за любов, як той, що має більше серце, або той, що має більш піднесену душу, або той, що стяжає велику доброчесність. Бо вимагається тільки те, щоб людина мала що-небудь від Бога і користувалася всім цим на славу Божу. Мені здається, що той, хто отримав один талант, належав до числа віруючих, однак тих, що невпевнено проводять життя у вірі, але хочуть ховатися і робити все, щоби в них не розпізнали християн. Можливо, й інші їхні норови були не надто добрими, і вони зберігають отримане, але не примножують, і не торгують, і поводяться з ним невпевнено; тому слово не досягло в них більшого і не набуло інших. Ще мені здається, що такі люди мають страх Божий і думають про Бога як про когось суворого, жорстокого і невблаганного (Оріген «Коментар на Євангеліє від Матея» 67).

        Різниця між трьома слугами. Оріген: Оскільки повідомляється, що у того домовладики було троє власних слуг, питається, чи могли вони, увірувавши і ставши його слугами, торгувати як повноправні після того, як отримали від домовладики його гроші, так що один орудував ними і придбав інші таланти, і другий придбав інші таланти, а третій, будучи через страх недостатньо вірним, закопав і сховав гроші свого пана? І з самої виправдальної промови, яку він виголошує, зрозуміло, що він боявся пана – як інший мав ревність Божу, та вона не розумна (Рим 10:2) – і, тому що боявся, сховав свій талант в землі. Такими є ті, що не обговорюють і не досліджують те, що говориться їм, і не отримують користі для своїх душ, а бажають сховати отримане і довірене їм (Оріген «Коментар на Євангеліє від Матея» 66).

        Заберуть і те, що має. Іван Золотоустий: Отже, знаючи це, використаймо гроші, старання, допомогу і все на користь ближнього. Під талантами тут розуміється те, що знаходиться у владі кожного: або допомога, або майно, або навчання, або що-небудь подібне. Тому ніхто не повинен говорити: я маю один талант і нічого не можу зробити. Можеш і з одним заслужити схвалення. Ти не бідніший від тієї вдови, ані не нижчий за званням від Петра і Івана, які були з простого народу і неосвічені (пор. Ді.4:13), і, однак, за те, що були старанні і робили все для спільного блага, отримали небесну спадщину. Насправді, ніщо так не любе Богові, як жити для спільної користі. Саме тому Бог дав нам і дар слова, і руки, і ноги, і силу тілесну, і розум, і розуміння, щоб все це вживали ми для власного нашого спасіння і для користі ближнього. Слово потрібне нам не лише тільки для піснеспівів і подяк, а корисне і для навчання й розради. Якщо таким чином користуємося ним, то наслідуємо Господа; якщо ж навпаки, то наслідуємо диявола (Іван Золотоустий «Гомілії на Євангеліє від Матея» 78.3).

        Невпинно зберігайте любов. Григорій Великий: І тут же йде загальне міркування: Бо кожному, хто має, додасться, і він матиме над міру; а в того, хто не має, заберуть і те, що має. Отже, тому, хто має, додасться ще, і він буде мати більше потрібного. Хто має любов, отримає також інші дарування. А хто не має любові, втратить і те, що, як здається, у нього є. Тому необхідно, браття мої, щоб у всьому, що ви робите, ви невпинно зберігали любов. Істинна любов в тому, щоб любити свого ближнього в Бозі і свого ворога заради Бога. А хто не робить цього, втрачає все добре, що має; він позбавляється отриманого таланту і, за словами Господа, буде викинутий в темряву кромішню. Темрява кромішня приходить як покарання для того, хто з волі своєї впав у темряву внутрішню через власні гріхи. Той, хто з охотою віддавався в цьому житті темряві насолод, в іншому житті приречений буде на страждання у темряві покарання (Григорій Великий «Сорок гомілій на Євангелія» 9.6).

        «А нікчемного слугу того викиньте в темряву кромішню. Там буде плач і скрегіт зубів.» (Мт 25:30)

        Нікчемного слугу викиньте. Іван Золотоустий: Нікчемного слугу викиньте, каже він, в темряву кромішню; там буде плач і скрегіт зубів. Чи ти бачиш, що не тільки хижак, захланник і злочинець піддається жахливому покаранню, але також і той, хто не чинить добра? Отже, зважаймо на ці слова. Поки є час, стараймося про наше спасіння, заготуймо оливу для світильників, використовуймо талант. Якщо тут будемо лінивими і житимемо безтурботно, то там ніхто не виявить нам співчуття, хоча б ми пролили ріки сліз. Одягнений в брудну одежу звинуватив самого себе і, проте ж, не отримав ніякої користі. Хто мав один талант, повернув довірені йому гроші і, проте, був засуджений. Благали також і діви, приступали і стукали в двері, але все було даремно і марно (Іван Золотоустий «Гомілії на Євангеліє від Матея» 78.3).

        Переклад з російської – Ольга Цицик, за виданням “Библейские комментарии Отцов Церкви и других авторов I—VIII веков. Новый Завет, т. 1б, Евангелие от Матфея” (2007)

        Інші дописи автора

          Оціни

          [rating-system-posts]

             

            Про автора

            Максим Гонтар
            Волонтер Патріаршої Комісії у справах Молоді УГКЦ (Календар ДивенСвіт, Спільноти УГКЦ). Програміст, захоплюється графічним дизайном та перекладом з англійської. З 2011 бере участь у щотижневих зустрічах біблійного кола та займається перекладом біблійних коментарів. Учасник Літньої Біблійної Школи УКУ в 2018 та 2019 роках.