В рамках плану читання Біблії на Різдвяний піст
Тип: Особа – “Хто такий Ісус Христос?”
Тема: Христос – Первосвященик
Слово Боже (До Євреїв 5:1-10)
1. Кожен бо архиєрей, узятий з-поміж людей, настановляється для людей у справах Божих, щоб приносив дари та жертви за гріхи; 2. що може співчувати нетямущим та введеним в оману, бо й сам він неміччю охоплений, 3. і тому повинен так за людей, як і за себе самого приносити жертви за гріхи. 4. Чести ж цієї ніхто не бере сам собі, лише той, хто покликаний Богом, як Арон. 5. Так і Христос не сам собі присвоїв славу стати архиєреєм, вона бо від того, який до Нього мовив: «Син Мій єси, Я сьогодні породив Тебе.» 6. Як і на іншому місці каже: «Ти – священик навіки за чином Мелхиседека.» 7. Він за днів свого тілесного життя приніс був молитви й благання з великим голосінням та слізьми до того, який міг його спасти від смерти, і Він був вислуханий за богобоязність; 8. і хоч був Сином, навчився з того, що витерпів, значення послуху, 9. і, ставши досконалим, спричинився до вічного спасіння всім, які Йому слухняні, 10. і Бог назвав Його архиєреєм за чином Мелхиседека.
Коментарі
Коментар Отців Церкви
“Він за днів свого тілесного життя приніс був молитви й благання з великим голосінням та слізьми до Того, Який міг Його спасти від смерти, і Він був вислуханий за богобоязність; і хоч був Сином, навчився з того, що витерпів, значення послуху, і, ставши досконалим, спричинився до вічного спасіння всім, які йому слухняні, і Бог назвав Його архиєреєм за чином Мелхиседека”
(Євр 5:7-10)
Чи бачиш, що апостол пояснює тут не що інше, як піклування та пренадлишок любові Христа? Що насправді значить: “З великим голосінням”? Євангеліє ніде не говорить ні того, що Христос, молячись, плакав, ні того, що Він кричав. Чи бачиш, що цим означається Його поблажливість?
(Йоанн Золотоустий, Проповіді на Послання до Євреїв 8.1)
Під той же погляд підходить і те, що Він навчився послуху, а також Його крик, сльози, молитва, вислухання і благоговіння (Євр 5: 7-8), – все це відбувається і чудесним чином сполучається від нашої особи. Сам Він як Слово не був ні в послусі, ні в непослусі (оскільки і те й інше властиво підлеглим і другорядним, і перше доброзичливим, а друге – гідним покарання), але як образ раба (Флп 2:7) сходить до співрабів та рабів, приймає на себе чужу подобу, представляючи в Собі всього мене і все моє, щоб виснажити в Собі моє найгірше, подібно до того, як вогонь знищує віск, або сонце – земну пару, і щоб мені, через возз’єднання з Ним, долучитися до властивого Йому.
(Григорій Богослов, Слово 303)
І терпіти це людству допустило Божество, щоб нас навчити, що і Бог Слово істинно втілилось і прийняло єство людське і що таємниця домобудівництва відбудеться не мрійливо і не примарно.
(Феодорит Кирський, Тлумачення на Послання до Євреїв 52)
Вірш 9. Отже, каже, вдосконалившись, тобто все це вчинивши через послух, Він став для нас винуватцем вічного спасіння – замість Адама, який через непослух свій став для нас винуватцем смерті. Але не так, як запанувала смерть Адама і над незгрішившими; життя ж так не панує над невиправданими (пор Рим 5:13-14), – бо, хоча Він і є Подателем життя, але дарує його тільки тим, хто кориться, а не тим, хто відвертається від Нього.
(Єфрем Сирин, Послання до Євреїв)
Переклад з англійської Максима Гонтара за виданням ACCS: NT X, Hebrews (2005)
Приєднуйтесь до нас у Телеграм та Вайбер і отримуйте раз на тиждень дайджест найпопулярніших дописів!
