Зцілення кровоточивої та воскресіння доньки Яіра (Лк 8:41-56)

Інші дописи автора

        Зцілення кровоточивої та воскресіння доньки Яіра (Лк 8:41-56)

        Коментарі Отців Церкви на недільне Євангеліє

        Євангеліє від св. Луки 8:40-56

        40. По повороті Ісус був прийнятий народом, бо всі Його чекали. 41. Аж ось прийшов чоловік, Яір на ім’я, який був головою синагоги. Припавши до ніг Ісуса, він почав Його просити зайти до нього в хату, 42. бо була в нього дочка одиначка, яких дванадцять років, і вона вмирала. І як Він ішов туди, люди тиснулися до Нього. 43. Аж тут жінка якась, що була хвора дванадцять років на кровотечу й витратила на лікарів увесь свій прожиток, і ніхто з них не міг її оздоровити, 44. підійшовши ззаду, доторкнулась краю Його одежі й умить стала здоровою – спинилась її кровотеча. 45. Ісус спитав: “Хто доторкнувся Мене?” А що всі відпекувались, Петро мовив: “Наставниче, то люди коло Тебе юрмляться і тиснуться.” 46. Ісус же сказав: “Хтось доторкнувся до Мене, бо Я чув, як сила вийшла з Мене.” 47. Побачивши жінка, що не втаїлася, тремтячи підійшла й упавши йому до ніг, призналася перед усіма людьми, чому до Нього доторкнулась і як негайно одужала. 48. Сказав їй Ісус: “Дочко, віра твоя спасла тебе, йди в мирі!” 49. Він говорив ще, як приходить хтось від голови синагоги і каже: “Твоя дочка померла, не турбуй більш Учителя.” 50. Ісус почувши це, озвався до нього: “Не бійся, тільки віруй, і вона спасеться.” 51. Прийшовши до хати, Він не пустив нікого з собою всередину, крім Петра, Йоана та Якова з батьком та матір’ю дитини. 52. Всі плакали за нею і голосили. Він же мовив: “Не плачте, вона не вмерла, вона тільки спить.” 53. І ті сміялися з Нього, бо знали, що вмерла. 54. А Він узяв її за руку й голосно промовив: “Дівчино, пробудися!” 55. І дух її повернувсь до неї, і вона миттю встала. Тоді Він звелів дати їй їсти. 56. Батьки ж її були здивовані вельми, та Він наказав їм нікому не говорити, що сталося.

        Коментарі Отців Церкви

        Дочка Яіра при смерті (Лк 8:40-42)

        Два чуда свідчать, що Ісус є Воскресіння і Життя. Кирило Александрійський: Христос передбачив свою таємницю ще до заснування світу. В останні віки світу Він з’явився мешканцям землі. Понісши гріхи світу, Він скасував і гріх, і смерть, яка є наслідком гріха, і яка прийшла до нас через гріх. Він прямо сказав: “Я – воскресіння і життя” (Йо 11:25), і “хто слухає моє слово й у того вірує, хто послав мене, – живе життям вічним, і на суд не приходить, бо від смерти перейшов у життя” (Йо 5:24). Ми побачимо здійснення цього у фактах. Наблизився управитель юдейської синагоги і, обійнявши коліна Спасителя, просив, щоб Він врятував його дочку від оков смерті. Дивіться, вона вже була приведена до цього і була у надзвичайній небезпеці! Спаситель погодився і вирушив з ним. Він навіть поспішив до будинку того, хто Його запросив, і усвідомлював, що те, що буде зроблено, принесе користь багатьом з тих, хто йшов за Ним, і також буде для Його слави. Дорогою Він врятував жінку, яка була жертвою важкої та невиліковної хвороби. Ніхто не міг зупинити її кровоточіння, через яке мистецтво лікарів зазнавало поразки. Як тільки вона торкнулася Його одягу у вірі, Він негайно зцілив її. Чудо, таке славне і відкрите, було, так би мовити, результатом лише подорожі Христа (Кирило Александрійський, Коментарі до Луки, Проповідь 46).

        Дванадцять років. Єфрем Сирин: Коли жінка з кровотечею дізналася, що Господь сказав начальнику синагоги: «Вір, і твоя донька буде жити», вона подумала собі, що той, хто може повернути душу дванадцятирічної дівчини в її тіло, може також позбавити її дванадцятирічної хвороби, вигнавши хворобу з її тіла. Коли вона почула, як Він сказав: “Вір міцно, і твоя донька житиме”, ця жінка подумала: “Я можу дати таку віру, яку Він вимагає за ціну”. Зцілення вийшло з Його вуст, і Він узгодив, як ціну, віру, висловлену вустами цієї жінки. Він дав чітке зцілення і вимагав чіткої ціни. Зцілення, яке вийшло з Його вуст, було чути публічно, і Він вимагав віри з вуст – відкритого сповідання. Хоча жінка сповідувала перед усіма, вони не вірили їй, особливо тому, що її болі були приховані. Коли Господь відкрив очі сліпому, вони називали Його божевільним (Йо 10:20), і коли Він воскресив Лазаря до життя, деякі люди, навіть серед тих, хто бачив на власні очі, не повірили. Ось чому Він повернув дванадцятирічну дівчину до життя. Той, хто зміг повернути на своє місце незмінну життєву здатність дванадцятирічної у тілі, також міг зупинити і вигнати зі свого місця потік крові, який тривав дванадцять років. Той, хто зумів пом’якшити одну хворобу, також міг вигнати іншу. Той, хто зміг оживити всі мертві члени цієї маленької дівчинки, також міг зцілити жіноче лоно (Єфрем Сирин, Коментарі до Діатессарона Татіана 7.26).

        Зцілення кровоточивої жінки (Лк 8:43-48)

        Та дочка символізує синагогу, а ця жінка – Церкву. Амвросій Медіоланський: Це зібрання народів подібне до жінки, яка витрачала всі свої гроші на лікарів. Це зібрання народів також втратило всі дари природи і змарнувало спадщину життя. Воно було святе, боязке, благочестиве, готове у вірі і нерішуче у скромності, тому що визнати слабкість віри – ознака скромності, а не відчаю щодо помилування. Сором’язлива жінка торкнулася краю одягу, наблизилися вірні, благочестиві увірували, мудрі знали, що вона зцілена. Ці святі люди з народів, що вірували в Бога, так соромилися своїх гріхів, що покинули їх. Піднісши свою віру вони увірували. Вони проявили відданість щоб могти благати. Вони одягнулися у мудрість, щоб прийняти цілющу силу. Вони взяли впевненість, щоб сповідати сторонню правду, яку вони вихопили (Еф 2:12). Чому Христос був діткнутий позаду? Чи не тому, що написано: “Ти будеш слідувати за Господом, Богом твоїм” (Вт 13:4)? Чому помирала дванадцятирічна донька начальника синагоги, а жінка з кровотечею страждала протягом дванадцяти років, хіба як не задля розуміння, що доки процвітала синагога, Церква страждала? Слабкість одних – це чеснота інших, тому що через їхнє згіршення спасіння прийшло до поган (Рим 11:11). Завершення одного є початком іншого, початком не природи, але Спасіння (Амвросій Медіоланський, Тлумачення Євангелія від Луки 6.56-57).

        Ця жінка ховається. Кирило Александрійський: Через що ця хвора жінка хоче залишитися прихованою? Закон мудрого Мойсея приписував нечистоту будь-якій жінці, яка страждала від кровотечі і скрізь назвав її нечистою. Той, хто був нечистим, не міг торкатися нічого, що було святе, або підходити до святої людини. З цієї причини жінка була обережною, щоб залишалася прихованою, бо боялася, що, переступивши закон, вона повинна буде нести покарання, до якого він зобов’язував. Коли вона торкнулася Ісуса, вона зцілилася відразу і без затримки (Кирило Александрійський, Коментарі до Луки, Проповідь 45).

        Ця жінка свідчить про віру в Ісуса та Його божественність. Єфрем Сирин: Слава Тобі, прихований Нащадку Буття, тому що її приховані страждання проголосили зцілення Тобою. Використовуючи жінку, яку вони могли бачити, Він дозволив їм побачити божественність, яку неможливо побачити. Божественність Сина стала відома через зцілення від Нього, і через увірування, що її зцілили, з’явилася віра у жінки. Вона змусила Його бути проголошеним, і вона була проголошена з Ним. Істина проголошувалася разом з її провісниками. Якщо вона була свідком Його божественності, Він у свою чергу був свідком її віри. Вона вилила на Нього віру як винагороду, і Він дарував їй зцілення як наслідок її винагороди. Оскільки віра жінки відкрилася, її одужання також проголошувалося відкрито. Ці лікарі були зганьблені через свої ліки, тому що Його сила стала чудодійною і вихваляла Сина. Стало очевидним, наскільки велика віра перевершує лікарське мистецтво і те, як прихована влада перевершує видимі ліки (Єфрем Сирин, Коментарі до Діатессарона Татіана 7.1-2).

        Знаки Ісусових Страстей та Воскресіння. Амвросій Медіоланський: Написано: “Слуги прийшли до начальника, кажучи: Не турбуй Його”. Все-таки вони не вірили у воскресіння, яке Ісус передбачив у Законі (див Пс 15:10 LXX) і виконав у Євангеліє. Коли Він увійшов у дім, Він затвердив декілька очевидців майбутнього воскресіння, тому що багато хто не одразу повірив у це воскресіння (див Дії 17:32). Тоді, як сказав Господь: “Дівчина не мертва, але спить”, вони сміялись над Ним, щоб зневажати. Кожен, хто не вірить, насміхається. Ті, хто вважає, що їх померлими, буде плакати за своїх померлих, але коли є віра у воскресіння, тоді є подоба не смерті, але сну (Амвросій Медіоланський, Тлумачення Євангелія від Луки 6.61-62).

        Його священний край одежі. Пруденцій:
        Тоді ця жінка, слабка та ляклива,
        Торкнула священний Його край одежі:
        Умить Його зцілення благословенне
        Зігнало зі щік її блідість хвороби
        В той час як її кровотеча стражденна
        За стільки років нарешті спинилась
        (Пруденцій, Пісня на кожен день 9.33-44).

        Ця сила зцілювати успадкована в Ісусовій божественній природі. Кирило Александрійський: “Бо Я чув, – каже Він, – як сила вийшла з Мене”. Він перевершує здатність нашу, а мабуть і ангелів, висилати будь-яку силу власної природи, як щось, що є їхнім власним. Така дія є атрибутом, притаманним тільки природі, що перевищує все і є верховною. Кожне створіння, наділене Богом силою зціляти, чи робити щось подібне, не володіє нею само по собі але як чимось, даним від Бога. Всі речі надаються і діють у цьому створінні, і воно не може зробити нічого само по собі. Як Бог, Він сказав: “Я чув, як сила вийшла з Мене” (Кирило Александрійський, Коментарі до Луки, Проповідь 45).

        Причина, з якої Ісус зцілює лоно цієї жінки. Єфрем Сирин: “Хто доторкнувся Мене? Бо сила вийшла з Мене”. Така деталь про нашого Лікаря не повідомляється в якомусь іншому місці. Це тому, що в жодному іншому місці наш Лікар не зустрів такого горя, як у цієї жінки. Ця хвороба була представлена багатьом лікарям, однак лише один Лікар зустрівся з нею, щоб її зцілити. Багато лікарів зіткнулися з нею і були нею знеможені. Лише Один зіткнувся з нею, Той, хто зміг дати їй відпочинок від праці багатьох лікарів. Мистецтво лікування стикалося з цією ганебною недугою, але додавало їй біль за болем. Чим більше вони приходили, тим гіршою ставала недуга (пор Мр 5:26). Край Господнього плаща торкнувся її (Мт 9:20) і винищив це страждання з коренем. Вона усвідомлювала в собі, що Він уздоровив її недугу (див Мр 5:29). Оскільки лікарське мистецтво, зодягнене всією нашою практичною мудрістю, було зведене до мовчання, божественність, убрана в одяг, була проголошеною. Він одягнувся в тіло і зійшов до людства, щоб людство могло пограбувати Його. Він відкрив свою божественність через знаки, так щоб віра лише в Його людськість не могла бути пояснена. Він показав свою людськість, щоб вищі за людей істоти могли повірити, що Він нижчий, і Він відкрив свою божественність, щоб нижчі за духів істоти визнали, що Він є найвищим. Він прийняв людське тіло, щоб людство могло досягти божественності, і Він виказав свою божественність, щоб Його людськість не була затоптана (Єфрем Сирин, Коментарі до Діатессарона Татіана 7.16-17).

        Проголошення миру – корона її перемоги. Єфрем Сирин: Якби ця жінка, яка щойно зцілилась, відійшла від Нього потаємно, наш Господь позбавив би її корони перемоги. Було підхоже, щоб віра, яка яскраво освітлювана приховану агонію, була відкрито коронована. Він виготовив їй красномовну корону, бо сказав їй: “Іди з миром” (Мр 5:34). Мир, який Він дав, був вінцем її перемоги. Коли Він сказав: “Іди з миром”, Він не закінчив на цьому, але також додав: “Твоя віра врятувала тебе” (Мт 9:22), щоб всі знали, хто є Господь цієї корони. Це відкрило усім, що мир, проголошений Його вустами, був короною, яка увінчала її віру. “Твоя віра врятувала тебе”. Якщо це була віра, яка відновила її життя, тоді зрозуміло, що Він увінчав її віру короною. Ось чому Він запитав: “Хто доторкнувся мого одягу?” (Мр 5:30). Він запитав це так, щоб усі люди могли знати: хтось один торкнувся більше, ніж будь хтось інший. Вона вирішила вшанувати Його більше, ніж інші, спочатку, наближаючись позаду, а по-друге, в тому, що вона торкнулася краю Його плаща. Було також придатним, щоб Він вшанував її перед усіма, оскільки вона вибрала вшанувати Його більше, ніж всі інші (Єфрем Сирин, Коментарі до Діатессарона Татіана 7.10).

        Воскресіння дочки Яіра (Лк 8:49-56)

        Слово заспокоєння для батька. Кирило Александрійський: Посланець з дозу керівника синагоги зустрів їх, кажучи: “Твоя дочка померла, не турбуй більш Учителя”. Якою була відповідь Христа, знаючи, що Він володіє загальним всесвітньою верховною владою? Він – Господь життя і смерті. Завдяки всемогутній визначеності Його волі, Він виконує все, чого забажає. Він бачив чоловіка, пригнобленого вагою скорботи, непритомного, приголомшеного, все, крім відчаю у можливості врятувати свою дочку від смерті. Нещастя здатні турбувати навіть цілком добре сформований розум і відвертати його від своїх затверджених переконань. Щоб допомогти йому, Він дає йому добре і рятівне слово, яке здатне підтримувати його у непритомності та працювати в ньому непорушною вірою: “Не бійся, тільки віруй, і вона спасеться” (Кирило Александрійський, Коментарі до Луки, Проповідь 46).

        Смерть є сном для тих, хто воскресне у Христі. Кирило Александрійський: Прийшовши до дому прохача, Він втихомирює їхні похоронні пісні, затишує музикантів та зупиняє сльози плакальників, кажучи: “Вона не вмерла, вона тільки спить”. “І ті”, написано, “сміялися з Нього”. Я прошу вас звернути увагу на велику майстерність керівництва. Хоча Він добре знав, що дівчина мертва, Він сказав: “Вона не вмерла, вона тільки спить”. Яка Його причина? Сміючись над Ним, вони дають чітке та явне підтвердження того, що дочка мертва. Ймовірно, хтось із тих людей, що завжди протистоять Його слави, відкине божественне диво і скаже, що дівчина ще не була мертвою. Визволення від хвороби не було чимось незвичайним для Христа. Щоб отримати підтвердження від багатьох, що дівчина була мертва, Він сказав, що вона радше спить. Нехай ніхто не стверджує, що Христос говорив неправдиво. Для Нього, як Життя за природою, немає нічого мертвого. Маючи тверду надію на воскресіння мертвих, ми називаємо мертвих “тими, хто спить” з цієї причини. Вони воскреснуть у Христі, і, як благословенний Павло каже, вони живуть з Ним (Рим 6:8), тому що вони будуть жити (Кирило Александрійський, Коментарі до Луки, Проповідь 46).

        Христос воскрешає цю молоду дівчину. Кирило Александрійський: Коли Він зайшов у дім, в якому лежала мертва дівчина, Він узяв із собою лише трьох святих апостолів, а також батька та матір дівчини. Спосіб, у який Він виконав чудо, був гідним Бога. “Він узяв її”, написано, “за руку й голосно промовив: Дівчино, пробудися! І дух її повернувсь до неї, і вона миттю встала”. О сило слова і могутність наказу, якій ніщо не може протистояти! О життєдавчий дотик руки, що скасовує смерть та занепад! Такими є плоди віри, заради якої рука Мойсея дала Закон тим, хто жив давніше (Кирило Александрійський, Коментарі до Луки, Проповідь 46).

        Дівчині дали їсти. Єфрем Сирин: Коли жінка була зцілена, наш Господь сказав: “Хтось доторкнувся до мене?”, щоб вона могла сповідувати своє зцілення перед усіма. Також у випадку маленької дівчини Він сказав: “Вона спить” (Мт 9:24), щоб глядачі могли засвідчити, що вона мертва, а потім, побачивши, що вона повернулася до життя, ті, хто зневажав, були перетворені на віруючих. Свідоцтво, дане Ним стосовно смерті маленької дівчини та її відновлення до життя, виконане Господом, було передчуттям свідоцтва Його смерті. Ті, хто побачить, що Він знову живий, не заперечуватиме цього (Єфрем Сирин, Коментарі до Діатессарона Татіана 7.27A).

        Їжа є доведенням її життя. Амвросій Медіоланський: Що я скажу про доньку керівника синагоги, щодо чиєї смерті ридали ці люди, а гравці на флейтах грали свою музику? Вважаючи, що вона дійсно мертва, відбуваються урочисті похоронні служби. Її дух негайно повернувся за наказом Господа, вона встала з оживленим тілом, і вона взяла їжу, щоб показати, що вона жива (Амвросій Медіоланський, Щодо його брата Сатируса 2.82).

        Подібно до цієї доньки, Церква воскресає щоб їсти святу поживу. Амвросій Медіоланський: Ісус взяв руку дівчини, зцілив її і наказав їй дати їсти. Це є доказом життя, що це не привид (пор Мт 14:26; Лк 24:37-43), але цій правді можна вірити. Блаженний той, чию руку тримає Мудрість. Я хочу, щоб праведність тримала мої вчинки і мої руки. Я хочу, щоб Слово Боже тримало мене, привело мене до своєї скарбниці (див. Пісн 1:4), відвернуло дух помилки (1 Ів 4:6), замінило його на порятунок і порядок, щоб мені дали щось поїсти! Слово Боже – хліб Неба (Ів 6:51). Мудрість, яка наповнила святий жертовник живим божественним Тілом і Кров’ю, каже: “Ходіте, мій хліб їжте, і вино, що я приготувала, пийте” (Прип 9:5). Яка причина такого різноманіття? Вище, Христос підняв сина вдови публічно (Лк 7:12). Тут Він відіслав небагатьох очевидців. Я думаю, що співчуття Господнє також виявлено, оскільки вдова, матір одинака не може витримати затримки. Він квапиться, боячись, що вона страждатиме. Також є мудрим, що церква негайно повірила через сина вдови, але євреї, хоч і деякі, вірять через дочку керівника синагоги (Амвросій Медіоланський, Тлумачення Євангелія від Луки 6.63-64).

        Переклад з англійської – Максима Гонтара за виданням Ancient Christian Commentary on Scripture: New Testament III, Luke 3rd ed. Edition (2003)

        Приєднуйтесь до нас у Телеграм та Вайбер і отримуйте раз на тиждень дайджест найпопулярніших дописів!

        Інші дописи автора

          Оціни

          How useful was this post?

          Click on a star to rate it!

          Average rating 0 / 5. Vote count: 0

          No votes so far! Be the first to rate this post.

             

            Про автора

            Волонтер Патріаршої Комісії у справах Молоді УГКЦ (Календар ДивенСвіт, Спільноти УГКЦ). Програміст, захоплюється графічним дизайном та перекладом з англійської. З 2011 бере участь у щотижневих зустрічах біблійного кола та займається перекладом біблійних коментарів. Учасник Літньої Біблійної Школи УКУ в 2018 та 2019 роках.