В рамках плану читання Біблії на Різдвяний піст
Тип: Особа – “Хто такий Ісус Христос?”
Тема: Ісус виявляє себе Сином Божим
Слово Боже (Євангеліє від св. Йоана 5:16-30)
Коментарі
Коментар о. Юрія Щурка, одного з найкращих бібліїстів УГКЦ: Йо 5:17−24, Йо 5:24−30 (1), Йо 5:24−30 (2),
Коментар владики Венедикта Алексійчука
«Отець Мій творить аж по цю пору, тож і Я творю»
Хоч ми й називаємося християнами, віримо в Бога, але часто не навчені побачити Його дію в нашому житті. Навіть незважаючи на те, що Христос став для нас людиною і ми причащаємося Його Тіла і Крові. Часто ми віддаляємо Бога від нашого реального життя, від обставин, у яких перебуваємо. Але дуже важливо вміти бачити Бога в нашому житті, бачити Його в кожній ситуації, яка б не відбувалася.
Маємо вправлятися в тому, щоб пізнавати дію Бога в житті кожного з нас. Як діти грають у хованки й шукають щось, що є, але заховане, так і ми маємо вчитися знайти Його, бо Він присутній повсякчас, навіть коли нам здається, що Він далеко і лишив нас самих з нашими проблемами. У молитві «Царю Небесний» ми самі про це кажемо: «всюди єси і все наповняєш». Бог завжди присутній у нашому житті, повсякчас діє. Як каже Святе Письмо, ми в Ньому живемо й дихаємо. Спробуймо навчитися пізнавати присутність Бога, який постійно є в нашому житті.
«Хто слухає Моє слово й у Того вірує, хто послав Мене, – живе життям вічним».
Бачимо, що Господь вказує людині перспективу, про яку вона навіть не може мріяти і якої не може уявляти, – дарує їй вічність. Люди сучасного світу, які мають багатство, маєтки, хотіли б жити вічно, насолоджуватися тим, чим володіють. Але знаємо, що незалежно від багатства людини, її освіченості, статусу настає час, коли вона мусить відійти. Однак Господь каже нам щось інше – що ми можемо мати життя вічне.
Що ж значить слухати Боже слово, щоб мати вічне життя? Це не тільки слухати Євангеліє, але цим, що подає нам Євангеліє, жити, тобто впроваджувати це у своє щоденне життя. Через хрещення ми стаємо тими, які «у Христа хрестилися і в Христа зодягнулися»; через святі Таїнства знову ж причащаємося Бога; через молитву доторкаємося Бога, Його Царства – саме через усе це ми починаємо жити Богом і Бог починає жити в нас, і ми починаємо жити тим вічним життям. Це Боже життя перебуває в нас, ми вже стаємо учасниками вічності тут, на землі. Тоді наша земна смерть – це лише «припечатання», ствердження того, що ми вибрали на вічність, – життя з Богом. Через наше повноцінне життя в Церкві ми здатні удостоїтися і стати учасниками життя вічного.
Коментар Отців Церкви
Йо 5:17 Ісус та Отець все ще працюють
Син рівний Богові. Аврелій Августин: Тут Він уже вказав, що Він рівний Богу. “Отець Мій”, каже Він, “творить аж по сю пору, тож і Я творю”. Їхнє буквальне розуміння суботи порушене. Вони уявляли, що Господь відпочивав тому що втомився, щоб більше не робити ніякої роботи. Вони чують: “Отець Мій творить аж по сю пору”, і вони стурбовані. Але потім Він додає: “Тож і Я творю”, роблячи себе рівним Богу, і знову, вони стурбовані (Аврелій Августин, Проповідь 125.6).
Отець продовжує працю над Творінням через Сина. Аврелій Августин: Тому це так, ніби він сказав євреям: “Чому ви думаєте, що Я не повинен працювати в суботу? Суботній день був призначений для вас як знак про Мене. Ви спостерігаєте за ділами Божими: Я був там, коли вони були вчинені. Вони всі були вчинені Мною … Отець створив світло, але Він говорив, що має бути світло. Якщо Він говорив, це було зроблено Його Словом. Я був Його Словом, і Я є [Його Слово]. Світ був створений Мною у цих ділах, і світом також керую Я у цих ділах. Мій Отець працював, коли створив світ, і Він все ще працює, поки править світом. Тому, як це було, що через Мене Він творив, коли створив світ, так і через Мене Він керує, коли править” (Аврелій Августин, Трактати на Євангеліє від Йоана 17.15).
Йо 5:18 Робивши себе рівним Богові
Юдеї розуміють те, чого не розуміють аріани. Аврелій Августин: Отже, ці євреї розуміли те, чого не розуміють аріани. Адже аріани говорять, що Син не рівний Отцю, і так виникла та єресь, яка вражає Церкву (Аврелій Августин, Трактати на Євангеліє від Йоана 17.16).
Вони знали, що стверджував Христос. Іван Золотоустий: Але ті, хто не хоче приймати ці слова із розсудливим розумом, стверджують, що Христос не зробив себе рівним Богу, а лише, що євреї думали, що Він так зробив. Тож давайте перегляньмо сказане з самого початку. Євреї переслідували Його чи ні? Всім зрозуміло, що вони це робили. Вони переслідували Його за це* чи за щось інше? Знову ж таки, за це. Тоді, Він порушив суботу чи ні? Ніхто не може заперечити, що Він так зробив. Чи Він називав Бога своїм Отцем, чи не називав Його так? Це – теж правда. Тоді за цим також слідує решта. Називати Бога своїм Отцем, порушувати суботу і бути переслідуваним євреями за ці речі не належить до сфери фальшивої уяви, а є реальними фактами. Це означає, що Його прирівняння до Бога було також твердженням, яке відповідає дійсності** (Іван Золотоустий, Проповіді на Євангеліє св. Йоана 38.3).
* Тобто, за порушення суботи.
** Дослівно – “такому ж значенню”.
Євангелист не змовчав би, якби ці юдеї помилялись. Іван Золотоустий: Якби Ісус не хотів встановити свою рівність, а євреї зробили б таке припущення без підстав, Ісус не дозволив би їхньому розуму бути обманутим. Він би їх виправив. Євангеліст також не мовчав би, але прямо сказав би, що юдеї думали так, але Ісус насправді не зробив себе рівним Богові, що [Йоан] робив в інших місцях (див. Йо 2:19) (Іван Золотоустий, Проповіді на Євангеліє св. Йоана 38.3).
Йо 5:22 Отець нікого не судить
Син є суддею від початку. Тертулліан: Отець передав суд Сину навіть від самого початку. Бо коли Він говорить про всю владу і про всякий суд і каже, що все було зроблено Ним і все передано в Його руки, Він не допускає винятку [стосовно] часу, бо вони не були б усіма речами, якби вони не були речами усіх часів. Отже, це Син, котрий з самого початку проводить суд, руйнує гордовиту вежу і розділяє язики, караючи весь світ насиллям води, що дощить на Содом і Гомору вогнем та сіркою, як Господь від Господа (Тертулліан, Проти Пракса 16).
Суд переданий в акті породження. Амвросій Медіоланський: Треба сказати, що Він передав [суд Сину] не з щедрості, а в акті породження*. Подивіться, наскільки Бог не хотів, щоб ви знеславили Його Сина – навіть до того, що Він дав Йому бути вашим суддею (Амвросій Медіоланський, Про віру християнську 2.12.100).
* Здається, Амвросій суперечить Іларію Піктавійському, але це більше пов’язано з метою їхніх творів, у намаганні охороняти особливість Христа та Його рівність.
** Аврелій Августин пропонує декілька застережень щодо такого розуміння у Про Трійцю 1.13.
Суд є дарунком Синові від Отця. Іларій Піктавійський: Твердження про те, що Синові передане все судження, навчає як про Його народження, так і про Його Синівство. Лише природа, яка є цілком у єдності з Отцем, могла б володіти всіма речами. І Син не може мати нічого, крім як у подарунок. Але все судження було дано Йому з тих пір, як Він дає життя кому хоче. Зараз ми не можемо припустити, що суд забирається в Отця, хоча Він його не виконує. Бо вся сила судження Сина походить від сили Отця, оскільки це дар від Нього (Іларій Піктавійський, Про Трійцю 7.20).
Цей суддя є також адвокатом. Амвросій Медіоланський: Але якщо є побоювання, що суддя може бути занадто суворим, подумайте, хто є вашим суддею. Бо Отець передав усякий суд Христові. Чи може тоді Христос засудити вас, коли викупив вас від смерті і запропонував себе від вашого імені? Чи може Він засудити вас, коли знає, що ваше життя – це те, що було здобуто Його смертю? (Амвросій Медіоланський, Яків та щасливе життя 1.6.26).
Йо 5:23 Вшанування Сина так як шанують Отця
Це “як” рівного вшанування. Кирило Александрійський: [Наші опоненти] кажуть, що це слово, як правило, не завжди вводить рівність дій у тих речах, до яких воно прикріплене, але часто позначає певну подобу, наприклад, у “Будьте милосердними, як милосердний ваш Отець на небі”. Чи означає це, кажуть вони, що ми такі ж милосердні, як Отець, завдяки цьому слову – “як”? … Яка тоді наша відповідь на це? … Коли “як” застосовується до речей, несхожих за їх природою, це не повністю вводить абсолютну рівність, а скоріше подобу та схожість. Але коли воно застосовується до речей, подібних у всіх відношеннях, воно виявляє рівність та подібність у всьому. Так, наприклад, коли говорять про яскравість сонця на небі та яскравість срібла тут, на землі, їх природа різноманітна. … У цьому випадку ми справедливо говоримо, що земна матерія не може досягти однакової яскравості з сонцем, а лише певної подоби та схожості, навіть якщо вживається це слово. Але візьмімо приклад зі святих учнів Петра та Йоана, які як щодо природи, так і благочестя щодо Бога не зазнають точних подібностей один до одного. А потім скажіть: “Нехай Йоан буде шанований усіма, навіть як Петро”. Чи “як” тут безсиле, щоб однакову шану не віддавали обом? … Відповідно до цієї аналогії тоді, коли “як” застосовується до Отця і Сина, чому ми повинні ухилятися від увінчання обох рівними почестями? (Кирило Александрійський, Коментарі на Євангеліє від Йоана 2.8).
Ви не можете визнавати Отця, якщо не визнаєте Сина. Лактанцій: Той, хто не визнав Сина, не може визнати Отця. Це мудрість, і це таємниця верховного Бога. Бог бажав, щоб Його через Нього визнавали і Йому поклонялись. З цього приводу Він послав пророків заздалегідь, щоб сповістити про своє пришестя, щоб, коли передбачене сповнилось у Ньому, тоді люди могли повірити в Нього як у Сина Божого, так і у Бога. Однак не слід дотримуватися думки, що є два боги, бо Отець і Син – це одне (Лактанцій, Божественні установи 49).
Честь Христа невідділена від честі Бога. Іларій Піктавійський: Тільки речі однакової природи рівні за честю. Рівність честі означає, що між почесними не існує поділу. Але вимога про рівність честі поєднується з одкровенням про народження Христа. Оскільки Сина слід шанувати як Отця, і оскільки вони не шукають честі Сина, хоча Він є єдиним Богом, Він не виключається з честі єдиного Бога. Бо Його честь одна і та ж, що і Божа. … Той, хто не прагне честі єдиного Бога, не прагне і честі Христа. Відповідно, честь Христа невіддільна від честі Бога (Іларій Піктавійський, Про Трійцю 9.23*).
* Дивіться також Атанасія Великого, Проти аріан 1.18,33;3.7.
Переклад з англійської – Максима Гонтара за виданням Ancient Christian Commentary on Scripture: New Testament IVa, John 1-10 (2007)
Ілюстрація: James Tissot – Jesus Speaks Near the Treasury
Приєднуйтесь до нас у Телеграм та Вайбер і отримуйте раз на тиждень дайджест найпопулярніших дописів!
