В рамках плану читання Біблії на Різдвяний піст
Тип: Мета – “Для чого Ісус став людиною?”
Тема: Обіцянка про Святого Духа
Слово Боже (Євангеліє від св. Йоана 14:15-31)
15 Якщо любите ви Мене, то Мої заповіді берегтимете. 16 І проситиму Я Отця, і дасть Він вам іншого Утішителя, щоб з вами був повіки, 17 Духа істини, якого світ не може сприйняти, бо не бачить Його і не знає. Ви ж Його знаєте; бо перебуває Він з вами, і буде в вас. 18 Не полишу вас сиротами; Я прийду до вас. 19 Ще трохи, і світ Мене вже не побачить. Ви ж Мене побачите, бо Я живу, і ви будете жити. 20 І взнаєте того дня, що Я в Моєму Отці, і що ви в Мені, а Я в вас. 21 Той, у кого Мої заповіді, і хто їх береже, той Мене любить. Хто ж Мене любить, того Мій Отець полюбить, і Я того полюблю і йому об’явлю себе.» 22 Юда ж – не Іскаріотський – мовить Йому: «Господи, що таке сталося, що не світові, а нам Ти себе об’явиш?» 23 Ісус же озвався до нього, кажучи: «Коли хтось Мене любить, то й слово Моє берегтиме і злюбить його Мій Отець, і прийдемо Ми до нього, і в ньому закладемо житло. 24 А хто Мене не любить, той і слова Мої не береже. І слово, яке ви чуєте, не Моє, лише Отця, який послав Мене. 25 Це мовив Я до вас, коли з вами перебував. 26 А Утішитель, Святий Дух, якого Отець в ім’я Моє зішле, той навчить вас усього і все вам нагадає, що Я сказав вам. 27 Мир залишаю вам, мій мир даю вам; не так, як світ дає, даю вам його. Хай не тривожиться серце ваше, і не страхається! 28 Ви бо чули, що сказав Я вам: Відходжу і до вас повернуся. Коли б ви Мене любили, то зраділи б, що Я до Отця йду: Отець бо більший, ніж Я. 29 Нині сказав Я вам те, – перед тим, як воно настане, – щоб, коли настане, – увірували ви. 30 Небагато говоритиму вже з вами, надходить бо князь світу цього. Щоправда, у Мені не має він нічого. 31 Але щоб світ знав, що Я Отця люблю, то так, як Отець Мені заповідав, Я і чиню. Уставайте ж, ідімо звідси!»
Коментарі
Коментар о. Юрія Щурка, одного з найкращих бібліїстів УГКЦ: 14:10−21 | 14:27−15:7
Коментар владики Венедикта Алексійчука
«І все, що попросите в Моє ім’я, те вчиню»
Бачимо, що ці слова двічі повторюються в цьому Євангелії. Господь ніби робить себе заручником нашого прохання. Дає людям право «керувати» Ним, віддає себе в наші руки, твердить: усе, чого б ви не попросили, дам вам. Коли б ми усвідомлювали це, нас би огортав страх і великий жах, що Бог настільки нам довіряє, настільки віддається в наші руки.
Маймо усвідомлення, що Бог нам дарував, що ми можемо отримати через нашу віру, а з іншого боку – міркуймо, коли щось просимо в Бога, наскільки це дійсно є добром для нас.
Коли просимо, завжди вміймо казати, як сказав Христос: «Нехай не моя воля буде, але Твоя». Уміймо в цих пошуках віддаватися на Божу волю, бо лише Він знає, що є правдивим добром для нас!
«Я – Виноградина, ви – гілки. Хто перебуває в Мені, а Я в ньому, – той плід приносить щедро»
Сучасний світ пропонує багато різних вказівок, курсів, книг і правил, як людина має поводитись у різноманітних ситуаціях, з різними людьми, реагувати на ті чи інші події.
Однак кожна ситуація в нашому житті неповторна й наповнена подіями та відчуттями, яких ніколи не було і які ніколи не повторяться. Ми нічого не можемо до кінця передбачити, а тим більше досконало підготуватись. Часто виникають такі обставини, коли не знаємо, як реагувати.
У цьому Євангелії Господь говорить нам, що Він є Виноградина, а ми – виноградні гілки. Якщо ми живемо в Христі, з’єднані з Богом, то можемо приносити добрі плоди, куди б Творець нас не поставив. Коли ми з Господом, то немає страху, які б обставини чи люди не були навколо нас. Господь завжди дасть розуміння, як маємо поводитися. Саме це буття в Бозі дає нам певність перебувати в мирі та спокої в будь-яких обставинах, перед будь-якими людьми, серед будь-яких подій!
Коментар Отців Церкви
Йо 14:20 І взнаєте того дня, що Я в Моєму Отці, і що ви в Мені, а Я в вас
Єдність божественної співучасті. Кирило Александрійський: Якщо тільки тому, що Він любить і є люблений, Син є в Бозі Отці, і якщо за тим самим законом ми перебуваємо в Сині, а Він у нас, і ніяких інших зв’язків єдності не видно, то чи вважаємо ми те, що зв’язує Сина до Отця чи нас до Нього а Його до нас — то в якому сенсі чи за яким принципом, я вас питаю, Ісус каже, що «того дня» ми пізнаємо цю таємницю? … «І взнаєте того дня, — каже Він, — що Я в Моєму Отці, і що ви в Мені, а Я в вас». Бо Я сам живу, каже Він, бо Я є життя від природи, і храм власного тіла показав живим. Але коли ви самі (хоча ви і є тлінними за природою) також побачите, що живете так само, як і Я, тоді справді дуже ясно пізнаєте, що Я, будучи життям від природи, зв’язав вас через себе із Богом Отцем, і Він також є життям від природи, і це робить вас ніби співучасниками Його нетління. Бо Я є в Отці за своєю природою, будучи плодом Його сутності та її справжнім потомством, живу в Ньому, засяяв із Нього. Я є життям життя, а ви в Мені, а Я у вас, оскільки Я сам з’явився як людина і зробив вас учасниками божественної природи, тим що перебуває в вас Мій Дух. Бо Христос є в нас через Духа, перетворюючи те, що має природну схильність до тління, на нетління і переводячи це зі стану смерті на те, що є іншим. Тому Павло також каже, що «Той, хто воскресив Христа з мертвих, оживить і ваші смертні тіла Духом своїм, що живе у вас» (Рим 8:11). Бо хоча Святий Дух походить від Отця, але Він приходить через Сина і є Його. Бо все через Сина від Отця. Божественний псалмоспівець засвідчить, що саме через Духа ми були відтворені для вічного життя, коли він кличе, як той, хто говорить до Бога всіх…: «Як забираєш дух у них, вони гинуть і повертаються в свій порох. Зішлеш твій дух, – вони оживають і ти відновлюєш лице землі» (Пс 104:28-30 (103:28-30 LXX)). Чи чуєш, як переступ, що був в Адамі і «відхід» від божественних заповідей занепокоїли природу людства і повернули його на свою землю? Але коли Бог послав Свого Духа і зробив нас учасниками Своєї власної природи і через Нього оновив обличчя землі, ми перетворилися на «нове життя», відкинувши тління, що приходить з гріхом, і знову осягнувши вічне життя через благодать і любов до людського роду, які має наш Господь Ісус Христос (Кирило Александрійський, Коментарі на Євангеліє від Йоана 9.1).
Йо 14:21 Хто ж Мене любить, того Мій Отець полюбить, і Я того полюблю і йому об’явлю себе
Любов до Бога залишає позаду любов до цього світу. Марк Подвижник: Ви бачите, як [Ісус] приховав свій прояв у заповідях? Таким чином, з усіх заповідей найповнішою є любов до Бога і ближнього. Ця любов зміцнюється через утримання від матеріальних речей і через спокій думок. Знаючи це, Господь наказує нам: «Не журіться, отже, завтрішнім днем» (Мт 6:34), і це правильно. Бо якщо хтось не звільнився від матеріальних речей і від турботи про них, як він може звільнитися від злих думок? І якщо його охоплюють злі думки, як він може побачити реальність гріха, що прихований за ними? Цей гріх огортає душу темрявою і мороком і збільшує свою силу над нами через наші злі думки та дії. Диявол ініціює весь цей процес, випробовуючи людину провокацією, яку вона не змушена приймати. Але той, кого спонукають потурання собі та самоповага, починає з насолодою розважати над цією провокацією. Навіть якщо їхнє розрізнення змушує їх відкинути її, на практиці вони отримують від неї задоволення і приймають її. Якщо хтось не усвідомив цього загального процесу гріха, як він може молитися проти нього і очиститься від нього? А якщо він не очищений, то як він знайде чистоту природи? А якщо він її не знайшов, тоді як він побачить внутрішнє місце проживання Христа? Бо ми є місцем проживання Бога, за словами пророка, євангелиста та апостола (див. Зах 2:10; Йо 14:23; 1Кор 3:16; Євр 3:6) (Марк Подвижник, Немає праведності [самими лише] ділами 223-24).
Не усі отримають вічну нагороду. Кирило Александрійський: Ісус додав кваліфікацію «хто Мене любить», чітко показуючи, що нікому іншому, окрім тих, хто обрав жити найправедніше, буде дозволено вибрати таку незрівнянну благодать, бо вони є тими, хто любить Його. Хоча це правда, що Христос воскресить тіла всіх — бо буде воскресіння як злих, так і добрих, — нове життя слави й щастя не буде дано всім без розрізнення. Бо зрозуміло, що одні воскреснуть лише на покарання і матимуть життя, гірше за будь-яку смерть, а інші… будуть жити бажаним і святим життям у Христі (Кирило Александрійський, Коментарі на Євангеліє від Йоана 10).
Йо 14:23 Коли хтось Мене любить, то й слово Моє берегтиме і злюбить його Мій Отець, і прийдемо Ми до нього, і в ньому закладемо житло
Любов постійно перевіряє свою волю. Григорій Великий: Доказом любові є її прояв у справах. Ось чому Йоан говорить у своєму листі: «Хто каже: ‘Я Його знаю’, і заповідей Його не зберігає, той неправдомовець» (1Йо 2:4). Наша любов справжня, якщо ми перевіряємо свою волю згідно з Його заповідями. Той, хто все ще блукає туди-сюди через свої протиправні бажання, не любить по-справжньому Бога, тому що він протистоїть Йому у своїй волі (Григорій Великий, Сорок проповідей на Євангеліє 30.1).
Богу подобається жити в нас. Аврелій Августин: Бог не надто величний, щоб прийти, Він не надто метушливий чи сором’язливий, Він не надто гордий — навпаки, Він радий прийти, якщо ви Його не образите. Прислухайтеся до обіцянки, яку Він дає. Слухайте Його обіцянку, справді, із задоволенням, а не погрожуючи у невдоволенні: «Прийдемо Ми до нього», Він каже: «Я і Отець». До тих, кого Він раніше назвав своїм другом, тим, хто виконує Його приписи, хто тримається Його заповідей, хто любить Бога, хто любить ближнього свого, таким Він каже: «Прийдемо Ми до нього, і в ньому закладемо житло» (Аврелій Августин, Проповідь 23.6).
Переклад з англійської – Максима Гонтара за виданням Ancient Christian Commentary on Scripture: New Testament IVb, John 11-21 (2007)
Ілюстрація: Last Supper, by Jon McNaughton
Приєднуйтесь до нас у Телеграм та Вайбер і отримуйте раз на тиждень дайджест найпопулярніших дописів!
