В рамках плану читання Біблії на Різдвяний піст
Тип: Мета – “Для чого Ісус став людиною?”
Тема: Архиєрейська молитва Ісуса Христа
Слово Боже (Євангеліє від св. Йоана 17:14-26)
14. Слово Твоє Я передав їм, тож зненавидів їх світ, – не від світу бо вони, так само, як і Я не від світу. 15. Не молю, щоб Ти узяв їх від світу, лише – щоб зберіг їх від лихого. 16. Вони не від світу так само, як і Я не від світу. 17. Освяти їх у Твоїй істині: слово Твоє – істина. 18. Як послав єси Мене у світ, так послав і Я їх у світ. 19. Віддаю себе за них у посвяту, щоб і вони були освячені в істині. 20. Та не лиш за цих молю, але і за тих, які завдяки їхньому слову увірують в Мене, 21. щоб усі були одно, як Ти, Отче, в Мені, а Я в Тобі, щоб і вони були в нас об’єднані; щоб світ увірував, що Ти Мене послав. 22. І славу, що Ти дав Мені, Я дав їм, щоб вони були одно так само, як і ми одно. 23. Я – в них, і Ти – в мені, – щоб вони були звершені в єдності, щоб світ збагнув, що послав єси Мене, та й ізлюбив їх, як ізлюбив Мене. 24. Отче! Хочу, щоб ті, яких Ти Мені передав, перебували там, де і Я, щоби й вони були зо Мною та й бачили Мою славу, яку Ти дав Мені, бо полюбив єси Мене перед заснуванням світу. 25. Праведний Отче! Світ не спізнав Тебе, але Я Тебе спізнав, а й оті спізнали, що послав єси Мене. 26. І об’явив Я їм Твоє ім’я, і об’являти буду, щоб любов, якою Ти полюбив Мене, в них перебувала, – а Я в них!»
Коментарі
Коментар о. Юрія Щурка, одного з найкращих бібліїстів УГКЦ: Йо 17:18−26
Коментар владики Венедикта Алексійчука
«Як послав єси Мене у світ, так послав і Я їх у світ».
Видається, що ми не часто задумуємося про сенс нашого буття. Це видно з того, що все, що маємо, сприймаємо як закономірне, ніби воно так мало бути й ми заслужили це. Але забуваємо, що наше життя – не набір випадковостей. Ким я є і що виконую – усе це від Господа. Саме Бог хотів, щоб я народився в цій нації, у цьому історичному періоді, саме в таких політичних обставинах, з таким рівнем достатку, з такими, а не іншими дарами й талантами.
З одного боку, це засвідчує Божу впевненість у тому, що я зможу функціонувати в цьому періоді і в цій ситуації. Він довіряє мені, і саме в цих обставинах. Маємо ж розуміти, що цей Божий план щодо нашого життя є для нас великим даром, і тільки реалізуючи його, можемо бути справді щасливими.
Чи ми перебуваємо в такій довірі до Бога, яку Він має до кожного з нас. Чи приймаємо все як дар, чи хочемо сповнити Божий план у своєму житті?
Коментар Отців Церкви
“Вони не від світу так само, як і Я не від світу” (Йо 17:16)
Покиньте цей світ, як дитина покидає утробу. Йоан Старший: Чи хочете ви, щоб Христос явився вам у молитві, як своєму другові? Нехай любов до Нього буде всередині вас без жодної перерви. Ви хочете, щоб ця любов постійно розпалювалася у вашій душі? Тоді приберіть зі своєї душі любов до світу. Ви хочете, щоб ваш дім був у тому місці, яке поза простором, яке в Бозі? Залиште цей світ, як дитина залишає лоно. Тоді ви побачите реальність. Бо Христос не може жити з цим світом. Я благаю вас, послухайте Його, як Він демонструє це вам своїми словами: «Я не від світу». Ось чому він [світ] виганяє Мене звідти, де Я хотів би жити, а також чому Я не можу жити в ньому, бо «Мене він ненавидить» (Йо 7:7; 15:18). Але Він [Христос] безперервно отінює душу і відвідує її, щоб, якщо вона звільниться від речей цього світу, Він міг жити в ній (Йоан Старший, Листи 5.1).
“Освяти їх у Твоїй істині: слово Твоє – істина” (Йо 17:17)
Відділені для Слова і проповіді. Іван Золотоустий: «Зробіть їх святими через дар Духа та правильні доктрини». Як коли він каже: «Уже і ви чисті – словом, яким промовляв Я до вас» (див. Йо 15:3), так і тепер Він каже те саме: «Навчай їх, навчай їх правді». «І все-таки Він каже, що це робить Дух. Чому ж Він тепер просить цього від Отця?» Він просить, щоб ви знову дізналися їхню рівність у честі. Бо правильні вчення про Бога освячують душу. І якщо Він скаже, що вони освячені словом, не дивуйтеся. І щоб показати, що Він говорить про доктрини, він додає: «Слово Твоє – істина», тобто «в Ньому немає неправди, і все, що в Ньому сказано, має статися». Знову ж таки, це не означає нічого чисто образного чи матеріального. Павло говорить щось подібне про Церкву, яку він освятив Словом. Бо Слово Боже також використовується для очищення (Еф 5:26). Більше того, «освятити їх», мені здається, означає щось інше, а саме «відділити їх для Слова і проповіді». І це стає зрозумілим з подальшого. Бо, каже, «як послав єси Мене у світ, так послав і Я їх у світ» (Іван Золотоустий, Проповіді на Євангеліє св. Йоана 82.1).
“Віддаю себе за них у посвяту, щоб і вони були освячені в істині” (Йо 17:19)
Христос приносить в жертву себе та учнів. Іван Золотоустий: Що Він має на увазі під словами «Віддаю себе за них у посвяту»? Він має на увазі: «Я приношу Тобі жертву». Тепер усі жертви називаються «святими». Але ті, які спеціально називають «святими», зарезервовані для Бога. У [старозавітні часи] освячення типологічно вказувалося вівцями. Але тепер це є вже не в образі, а в самій істині. Тому Він каже: «Щоб і вони були освячені в істині». «Бо Я і присвячую їх Тобі, і приношу їх у жертву». Він говорить це або тому, що так личило Очільнику (Голові), або тому, що вони теж будуть принесені в жертву. Бо в іншому місці сказано: «Благаю вас … віддати тіла ваші як жертву живу, святу, приємну Богові» (Рим 12:1), і «Як овець, що на заріз, нас уважають» (Пс 44:22 (43:22 LXX)). І Він приносить їх у жертву та приношення, окрім смерті. Бо з того, що випливає, зрозуміло, що Він натякав на свою власну жертву, коли сказав: «Віддаю себе за них у посвяту» (Іван Золотоустий, Проповіді на Євангеліє св. Йоана 82.1).
“Та не лиш за цих молю, але і за тих, які завдяки їхньому слову увірують в Мене” (Йо 17:20)
У майбутньому, світ буде відновлено до єдності. Ориген: Наскільки я бачу, я вважаю, що цей порядок людського роду був призначений для того, щоб у майбутньому світі — або в наступні віки, коли будуть нове небо і нова земля, про які говорять Ісая (Іс 66:22) — щоб була відновлена єдність, яку обіцяв Господь Ісус у своїй молитві до Бога Отця від імені Своїх учнів (див. Йо 17:22,23). І це додатково підтверджує мова апостола Павла: «Аж поки ми всі не дійдемо до єдности в вірі й до повного спізнання Божого Сина, до звершености мужа, до міри повного зросту повноти Христа» (Еф 4:13). І відповідно до цього є заява того самого апостола, коли він закликає нас, які навіть у теперішньому житті перебувають у Церкві, яка є формою того Царства, яке має прийти, до цієї самої подібності єдності: «Щоб ви всі те саме говорили; щоб не було розколів поміж вами, але щоб були поєднані в однім розумінні й у одній думці» (1Кор 1:10) (Ориген, Про початки 1.6.2).
“Щоб усі були одно, як Ти, Отче, в Мені, а Я в Тобі, щоб і вони були в нас об’єднані; щоб світ увірував, що Ти Мене послав” (Йо 17:21)
Мир у єдності є свідком. Іван Золотоустий: Це схоже на те, що Він сказав раніше: «З того усі спізнають, що мої ви учні, коли любов взаємну будете мати» (Йо 13:35). І як вони в це повірять? «Тому що, — каже, — ти Бог миру». І, отже, якщо [учні] зберігатимуть той самий мир, якого вони навчилися [від Мене], їхні слухачі пізнають Учителя за учнями. Але якщо вони посваряться, тоді люди заперечать, що вони є учнями Бога миру, і не допустять, щоб Я, “не миролюбний”, був посланий від Тебе. Бачите, як Він доводить свою одностайність з Отцем до самого кінця? (Іван Золотоустий, Проповіді на Євангеліє св. Йоана 82.2).
“Я – в них, і Ти – в мені, – щоб вони були звершені в єдності, щоб світ збагнув, що послав єси Мене, та й ізлюбив їх, як ізлюбив Мене” (Йо 17:23)
Освячення людської природи. Кирило Александрійський: Син перебуває в нас у тілесному сенсі як людина, змішаний та з’єднаний з нами таємницею Євхаристії. А також [Він перебуває з нами] в духовному сенсі як Бог, дієвою працею та благодаттю Свого власного Духа, будуючи наш дух на нове життя і роблячи нас причасниками своєї божественної природи. Отже, Христос розглядається як зв’язок єдності між нами та Богом Отцем. Він розглядається як людина, що робить нас, так би мовити, Своїми гілками (див. Йо 15:1), і розглядається як Бог, тому що Він за природою притаманний своєму власному Отцю. Бо ніяким іншим чином та природа, яка піддається тлінню, не могла б бути піднесена до нетління, крім як спусканням до неї тієї природи, яка вище всякого тління та мінливості. … Отже, ми стали досконалими в єдності з Богом Отцем через посередництво Христа. Бо прийнявши в себе (як у тілесному, так і в духовному сенсі, як я щойно сказав) Того, Хто є Сином за природою і має істотну єдність з Отцем, ми прославилися і стали причастниками природи Всевишнього (Кирило Александрійський, Коментарі на Євангеліє від Йоана 11.12*).
* Див. також Іларій Піктавійський, Про Трійцю 8.13.
“Отче! Хочу, щоб ті, яких Ти Мені передав, перебували там, де і Я, щоби й вони були зо Мною та й бачили Мою славу, яку Ти дав Мені, бо полюбив єси Мене перед заснуванням світу” (Йо 17:24)
Чекаючи на майбутню славу. Кипріян Карфагенський: Коли ми вмираємо, то смертю переходимо до безсмертя; також не може наступити вічне життя, якщо ми не відійдемо від цього життя. Це не кінець, а перехід, і ця подорож у часі, якою ми подорожуємо, є переходом у вічність. Хто б не хотів поспішати з чимось кращим? Хто б не бажав бути зміненим і оновленим на подібність Христа і швидше прибути до гідності небесної слави, оскільки апостол Павло сповіщає і каже: «Бо наше громадянство в небі, звідки і Спасителя очікуємо, Господа Ісуса Христа, який перемінить наше понижене тіло, щоб було подібним до його прославленого тіла» (Флп 3:20-21)? Христос Господь також обіцяє, що такими ми будемо, коли — щоб ми були з Ним і щоб ми могли жити з Ним у вічних оселях і радіти в небесних царствах — Він молиться до Отця за нас, кажучи: «Отче! Хочу, щоб ті, яких Ти Мені передав, перебували там, де і Я, щоби й вони були зо Мною та й бачили Мою славу, яку Ти дав Мені, бо полюбив єси Мене перед заснуванням світу». Людина, якій дозволено зійти на престол Христа, на славу небесних царств, не повинна сумувати чи журитися, але, дотримуючись обітниці Господа та своєї віри в істину, вона повинна радіти цьому своєму від’їзду і переходу (Кипріян Карфагенський, Про смертність 7.22).
Переклад з англійської – Максима Гонтара за виданням Ancient Christian Commentary on Scripture: New Testament IVb, John 11-21 (2007)
Ілюстрація: Bohdan Piasecki – Last Supper
Приєднуйтесь до нас у Телеграм та Вайбер і отримуйте раз на тиждень дайджест найпопулярніших дописів!
