В рамках плану читання Біблії на Різдвяний піст
Тип: Пророцтво про прихід Ісуса Христа
Тема: Зачаття Йоана Христителя
Слово Боже (Євангеліє від св. Луки 1:5-25)
5. Був за часів Ірода, царя юдейського, один священик, на ім’я Захарія, з черги Авії, та його жінка з дочок Арона, на ім’я Єлисавета. 6. Вони були обидвоє справедливі перед Богом і виконували всі заповіді та накази Господні бездоганно. 7. Але були бездітні, бо Єлисавета була безплідна, і вони обидвоє були в літах похилі. 8. І ось одного разу, коли Захарія за порядком своєї черги служив перед Богом, 9. згідно зо звичаєм священичої служби, випав на нього жереб увійти в святилище Господнє і покадити. 10. А вся сила народу під час кадіння молилася знадвору. 11. Тоді з’явивсь йому ангел Господній, ставши праворуч кадильного жертовника. 12. Захарія, побачивши його, стривожився, і страх напав на нього. 13. Ангел же сказав до нього: “Не бійся, Захаріє, бо твоя молитва вислухана; жінка твоя Єлисавета породить тобі сина, і ти даси йому ім’я Йоан. 14. І буде тобі радість і веселість, і багато з його народження радітимуть; 15. бо він буде великий в очах Господніх; не питиме ні вина, ні напою п’янкого, і сповниться Духом святим вже з лона матері своєї, 16. і багато синів Ізраїля наверне до Господа, їхнього Бога. 17. І сам він ітиме перед ним з духом та силою Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей і неслухняних до мудрости праведних, щоб приготувати Господеві народ прихильний.” 18. Захарія ж сказав до ангела: “По чому знатиму це? Я бо старий, і жінка моя на схилі свого віку.” 19. Ангел озвавсь до нього: “Я Гавриїл, що стою перед Богом, і мене послано з тобою говорити та принести тобі цю благовість. 20. І ось замовкнеш і не зможеш говорити аж до дня, коли це здійсниться, за те, що ти не повірив словам моїм, які здійсняться свого часу.” 21. Люди ж чекали Захарії і дивувались, що він так забарився у святині. 22. Коли ж він вийшов, не міг до них говорити, і вони зрозуміли, що він видіння бачив у святині. Він же давав їм знаки й зоставсь німий. 23. А як скінчилися дні його служби, він повернувся до свого дому. 24. Після тих днів зачала Єлисавета, його жінка, й таїлася п’ять місяців, кажучи: 25. “Так учинив мені Господь у ці дні, коли зглянувся, щоб зняти мою ганьбу між людьми.”
Коментарі
Коментар Отців Церкви
Час, люди та місце (Лк 1:5-7)
Народжений з пророцтва, убитий за правду. Максим Туринський: Не знаю, що є важливішим для проповіді – що він [Йоан Хреститель] був чудесно народжений, чи що був убитий ще дивнішим чином – тому що він був народжений з пророцтва і вбитий за правду. Своїм народженням він оголосив про прихід Спасителя, а своєю смертю він засудив блуд Ірода (Мт 14:3-12). Цей святий і праведний чоловік, який народився в незвичайним чином в результаті обіцянки, заслужив у Бога також і відхід з цього світу шляхом незвичайної смерті – він повинен, сповідуючи Господа, відкласти у бік своє тіло, котре Господь йому подарував. Тому Йоан зробив усе по волі Божій, адже народився і помер заради здійснення Божого задуму (Максим Туринський, «Проповіді» 5.1-2).
Священиче походження Йоана. Амвросій Медіоланський: Святе Письмо розповідає нам, що не тільки особа гідних похвали, але і їх батьки мають бути похвалені, щоб могло бути возвеличене успадкування незаплямованої чистоти в тих, кого ми хочемо похвалити. Який ще є намір у цьому уривку святого євангеліста, за винятком того, щоб св. Йоан Хреститель був прославлений своїми батьками, чудесами, служінням та пристрастю? Таким чином прославлена Анна, мати св. Самуїла (1Сам 1:2). Таким чином Ісаак отримав від батьків шляхетність та благочестя, які він передав своїм нащадкам. Захарія є не просто священиком, але священиком з черги Авії, одного з шляхетних предків Єлизавети, дружини Захарії. Написано: “Його жінка з дочок Арона”. Тож шляхетність св. Йоана передане йому не лише від його батьків, але також від їхніх предків – не возвеличене силами цього світу, але шановане через релігійне спадкоємство. Адже предтеча (провісник) Христа мусив мати таких предків, щоб було зрозуміло – він проповідує віру в Пришестя Господа свого, віру не раптово набуту, але отриману від своїх предків, передану самими законами природи (Амвросій Медіоланський, «Коментарі на Євангеліє від Луки» 1.51-16).
Безпліддя Єлизавети. Оріген: Подумайте, чому багато святих жінки в Писаннях згадуються як безплідні, як сама Сара (Бут 11:30) і Ревека (Бут 25:21). Також Рахиль, кохана [Якова] Ізраїля, була безплідною (Бут 29:31). Анна, мати Самуїла, теж записана як безплідна (1Сам 1:2). Також і у Євангеліє, Єлизавета названа безплідною. У всіх цих випадках використовується цей термін, тому що після неплідності всі вони народили святих осіб (Оріген, «Проповіді на Книгу Буття» 12.1).
Поява у Храмі. Беда Преподобний: Слід зазначити, що цей янгол свідчить про благодать, про яку він прийшов звістити добрі новини – не тільки силою сказаних ним слів, але і моментом у часі та положенням місця своєї появи. Він з’явився в той час, коли священик приносив жертву – щоб виразити той факт, що він проголошує пришестя істинного та вічного Первосвященика, який буде істинним жертовним підношенням заради порятунку світу. Він [ангел] стояв поруч із вівтарем кадіння, щоб навчити, що він прийшов як провісник Нового Завіту. У Храмі було два вівтаря (Вих 27:1; 30:1), що у Церкві символізували два Завіти. Перший, вівтар цілопалення, покритий бронзою (міддю) і розташований перед дверима Храму (Вих 27:2; 1Цар 8:64; 2Хр 8:12), був призначений для принесення жертв кровних та офірувань. Він символізує матеріальне мислення віруючих Старого Завіту. Крім цього був ще вівтар кадіння (курення кадильне), вкритий золотом (Вих 30:3) і розміщений біля входу у Свята Святих, був призначений для зпалювання духмяної смоли. Він символізує духовність та досконалішу благодать Нового Завіту і його віруючих (Беда Преподобний, «Проповіді на Євангеліє» 2.19).
Йоан проголошує завершення старозавітніх богослужінь. Єфрем Сирин: Йоан, вісник Господа правди, був провіщений з правої сторони вівтаря. Це сталося під час богослужіння, щоб показати – він [Йоан] є завершенням колишніх богослужінь. Захарія онімів посеред Храму щоб показати, що Таїнства цього Храму замовкають, адже надходить [Христос] Той, хто здійснить ці Таїнства. Захарія не повірив у зцілення безпліддя своєї дружини, тому його язик було зв’язано (Єфрем Сирин, «Коментар на Діатессарон Татіана» 1.10).
Гавриїл з’являється Захарії в Храмі (Лк 1:8-17)
Гавриїл оголошує таємницю пришестя Христа. Діонісій Ареопагіт: Хочу відзначити, що таємниця любові Ісуса до людства вперше була виявлена ангелам і що ангели надали дар цього знання нам. Сам божественний Гавриїл увів Захарію, первосвященика, у таємницю, що всупереч будь-якії надії, за милістю Божою, він буде мати сина. Його син буде пророком божественної та людської діяльності Ісуса, що саме мав милосердно з’явитися для порятунку світу. Гавриїл відкрив Марії, як з неї народиться Божественна Таємниця невимовної постаті Бога. (Діонісій Ареопагіт, «Небесна ієрархія» 4.4).
Гавриїл розсіює страх. Афанасій Великий: Щоразу, коли душа переживає страх, це ворог [диявол] виявляє свою присутність. Злі духи не розсіюють страх від своєї присутності, як це зробив великий архангел Гавриїл для Марії та Захарії (Афанасій Великий, «Життя св. Антонія» 37).
Ангел приходить до Захарії. Аврелій Августин: Ангел Гавриїл прийшов до Захарії, а не до Єлизавети. Чому? Тому що саме через Захарію Йоан збирався з’явитися у Єлизаветі. Ангел, оголошуючи народження Йоана, прийшов не до посудини лона, а до джерела насіння. Він оголосив, що обидвоє вони матимуть сина, але він заявив це батькові. Зрештою, Йоан збирався народитися від шлюбу чоловіка та жінки. Іншого разу Гавриїл прийшов до Иарії – не до Йосипа. Ангел прийшов до тої, чиє тіло мало зачати, від кого мало взяти початок (Аврелій Августин, «Проповідь» 291.3).
Захарія молиться за прихід Месії. Аврелій Августин: Священик приношував жертву від імені всього народу [Ізраїля]. Цей народ очікував приходу Христа Месії. Йоан був тим, хто оголосить про прихід Христа (Аврелій Августин, «Проповідь» 291.3).
Священича молитва Захарії. Св. Іван Золотоустий: Цей чоловік, Захарія, увійшов до Святая Святих, до внутрішнього святилища, до якого з усіх людей лише він мав право зайти. Зверніть увагу, що він дорівнював за важливістю цілому народу. Коли він пропонував молитви за весь народ, коли він просив Господа змилосердитись щодо слуг – він був посередником між Богом на народом [Ізраїля] (Св. Іван Золотоустий, «Про незбагненну природу Божу» 2.9-10).
Гавриїл з’являється Захарії в Храмі (1:8-17)
І ти даси йому ім’я Йоан. Беда Преподобний: Кожного разу, коли в Писанні ім’я накладене або змінене … Богом, це вказує на велику благодать і чесноту. Це було добре, що предтечі нашого Спасителя було наказано назватися Іваном. Ім’я Іван означає “благодать Господа” або “той, на кому є благодать”. Він отримав особливу благодать між іншими святими, які були предтечами Христа. Він прийшов сповістити про раніше не знану благодать світу, про те, щоби увійти на Небеса. Природа того, хто сам був сповнений благодаті і приніс звістку про Божу благодать решті людства, виражається навіть його ім’ям, яке є проголошенням благодаті. Правдиво було пророковано, що була причина для радості у багатьох людей через його народження, тому що це через нього творець їхнього переродження був оголошений світові (Беда Преподобний, Гомілії над Писаннями 2.19).
Велич Івана у дусі. Амвросій Медіоланський: Тут він оголосив велич, не тіла, але душі. Велич душі перед Господом є величчю чесноти, і малість душі є дитинністю чесноти. … Отже Іван стане великим — не через чесноти тіла, але через великодушність.(Лк 7:28) Він не розширив межі імперії. Він не надавав перевагу військовим тріумфам та нагородам. Вірніше, що більше, він зневажав людські задоволення і хтивість тіла, проповідуючи в пуселі з великою гідністю духу. Він був дитинним у суєтності, але великим у дусі. Він не був полонений спокусами життя, як і не змінив своєї непохитності у досягненні цілі через бажання жити. … Немає сумніву, що ця обіцянка ангела справдилася. Перед своїм народженням—ще в лоні матері—Святий Іван зобразив благодать отримання Духа. І хоч раніше ні з його батьком, ні матір’ю не траплялося жодного чуда, він,здригнувшись у лоні своєї матері, проголосив прихід Господа. Коли Матір Божа прийшла до Єлизавети, остання сказала: “Ось бо, як голос твого привітання залунав у моїх вухах, дитина з радости здригнулась у моїм лоні.” (Лк 1:44) Вона ще не мала духу життя, (Див. Рим. 8:2; Об’яв 2:11.) але дух благодаті. На іншому місці ми знаходимо, що благодать освячення передує благодаті життя, де Господь каже, “Перш, ніж я уклав тебе в утробі, я знав тебе; і перш ніж ти вийшов з лона, освятив я тебе; пророком для народів я тебе призначив.”(Єремії 1:5) Дух цього життя є одним, а дух благодаті є іншим (Амвросій Медіоланський, Тлумачення Євангелія від Луки 1.31-33).
Ті, кого хрестив Іван. Кипріян Карфагенський: Іван не просто оголосив про Господа перед його приходом, але показав на нього для того, щоби люди його побачили. Іван хрестив самого Христа, через якого охрещені всі інші (Кипріян Карфагенський, Суперечності Хрещення 73.25).
Чому Іван схожий на Іллю. Беда Преподобний: Доля у руках короля та королеви — у першого у руках Ахаба та Єзавеля,(1 Царів 19:1-3) у другого – Ірода та Іродіади. (Мт. 14:3) Перший, якому було обіцяно, що він не буде убитий нечестивим, був вознесений на Небеса у вогненній колісниці. (2 Царів 2:11) Другий, якому пророкували, що його подолає нечестивий, знайшов Царство Небесне через своє мучеництво, яке поєднювалося із духовною боротьбою (Беда Преподобний, Гомілії над Писаннями 2.23).
З духом та силою Іллі. Амвросій Медіоланський: Ці слова додані добре, тому що дух ніколи не буває без сили, так само як сила без духу. “З духом та силою Іллі,” каже він, можливо, тому що святий Ілля мав велику силу і благодать. Таку силу, що він навернув серця людей від невіри до віри, силу стриманості і терпеливості, і дух пророцтва. … Ілля розділив Йордан,(2 Царів 2:8) Іван зробив його початком спасіння. Іван ходить з Господом по землі, Ілля з’являється з Господом у славі.(Мт. 17:3) Ілля – провісник першого пришестя Господа, Іван – другого. Ілля після трьох років заводнив землю дощем,(1 Царів 18:1, 45) Іван після трьох років зросив сухий ґрунт нашого тіла струмком віри (Амвросій Медіоланський, Тлумачення Євангелія від Луки 1.36).
Гавриїл з’являється Захарії в Храмі (1:8-17)
І ти даси йому ім’я Йоан
Кожного разу, коли в Писанні ім’я накладене або змінене … Богом, це вказує на велику благодать і чесноту. Це було добре, що предтечі нашого Спасителя було наказано назватися Іваном. Ім’я Іван означає “благодать Господа” або “той, на кому є благодать”. Він отримав особливу благодать між іншими святими, які були предтечами Христа. Він прийшов сповістити про раніше не знану благодать світу, про те, щоби увійти на Небеса. Природа того, хто сам був сповнений благодаті і приніс звістку про Божу благодать решті людства, виражається навіть його ім’ям, яке є проголошенням благодаті. Правдиво було пророковано, що була причина для радості у багатьох людей через його народження, тому що це через нього творець їхнього переродження був оголошений світові. (Беда Преподобний, Гомілії над Писаннями 2.19).
Велич Івана у дусі
Тут він оголосив велич, не тіла, але душі. Велич душі перед Господом є величчю чесноти, і малість душі є дитинністю чесноти. … Отже Іван стане великим — не через чесноти тіла, але через великодушність.(Лк 7:28) Він не розширив межі імперії. Він не надавав перевагу військовим тріумфам та нагородам. Вірніше, що більше, він зневажав людські задоволення і хтивість тіла, проповідуючи в пуселі з великою гідністю духу. Він був дитинним у суєтності, але великим у дусі. Він не був полонений спокусами життя, як і не змінив своєї непохитності у досягненні цілі через бажання жити. …
Немає сумніву, що ця обіцянка ангела справдилася. Перед своїм народженням—ще в лоні матері—Святий Іван зобразив благодать отримання Духа. І хоч раніше ні з його батьком, ні матір’ю не траплялося жодного чуда, він,здригнувшись у лоні своєї матері, проголосив прихід Господа. Коли Матір Божа прийшла до Єлизавети, остання сказала: “Ось бо, як голос твого привітання залунав у моїх вухах, дитина з радости здригнулась у моїм лоні.” (Лк 1:44) Вона ще не мала духу життя, (Див. Рим. 8:2; Об’яв 2:11.) але дух благодаті. На іншому місці ми знаходимо, що благодать освячення передує благодаті життя, де Господь каже, “Перш, ніж я уклав тебе в утробі, я знав тебе; і перш ніж ти вийшов з лона, освятив я тебе; пророком для народів я тебе призначив.”(Єремії 1:5) Дух цього життя є одним, а дух благодаті є іншим. (Амвросій Медіоланський, Тлумачення Євангелія від Луки 1.31-33).
Ті, кого хрестив Іван
Іван не просто оголосив про Господа перед його приходом, але показав на нього для того, щоби люди його побачили. Іван хрестив самого Христа, через якого охрещені всі інші. (Кипріян Карфагенський, Суперечності Хрещення 73.25).
Чому Іван схожий на Іллю
Доля у руках короля та королеви — у першого у руках Ахаба та Єзавеля,(1 Царів 19:1-3) у другого – Ірода та Іродіади. (Мт. 14:3) Перший, якому було обіцяно, що він не буде убитий нечестивим, був вознесений на Небеса у вогненній колісниці. (2 Царів 2:11) Другий, якому пророкували, що його подолає нечестивий, знайшов Царство Небесне через своє мучеництво, яке поєднювалося із духовною боротьбою. (Беда Преподобний, Гомілії над Писаннями 2.23).
З духом та силою Іллі
Ці слова додані добре, тому що дух ніколи не буває без сили, так само як сила без духу. “З духом та силою Іллі,” каже він, можливо, тому що святий Ілля мав велику силу і благодать. Таку силу, що він навернув серця людей від невіри до віри, силу стриманості і терпеливості, і дух пророцтва. … Ілля розділив Йордан,(2 Царів 2:8) Іван зробив його початком спасіння. Іван ходить з Господом по землі, Ілля з’являється з Господом у славі.(Мт. 17:3) Ілля – провісник першого пришестя Господа, Іван – другого. Ілля після трьох років заводнив землю дощем,(1 Царів 18:1, 45) Іван після трьох років зросив сухий ґрунт нашого тіла струмком віри. (Амвросій Медіоланський, Тлумачення Євангелія від Луки 1.36).
Відповідь Захарії та промова ангела (1:18-20)
Безплідність та дівоцтво
Церква розглядає народження Івана як щось священне. … Коли ми святкуємо Різдво Івана, ми також святкуємо Різдво Христа. … Іван народився від старої жінки, яка була безплідна. Христос народився від молодої жінки, яка є дівою. Безплідність народжує Івана, Дівоцтво – Христа. Вік батьків при народженні Івана не був нормальним і відповідним. Жодних подружніх любощів не відбулося для народження Христа. Про першого повідомив ангел. З Благовіщенням ангела було зачато другого. В те, що народиться Іван, не повірили, і його батько онімів. У те ж, що народиться Христос, повірили, і Він зачатий вірою. Передусім віра проникає у серце діви, а відтак йде за плідністю до утроби матері. І все ж, Захарія використав майже ті самі слова, коли ангел сповістив про Івана: “По чому знатиму це? Я бо старий, і жінка моя на схилі свого віку.”, які використала Свята Марія, коли ангел сповістив, що вона скоро народить: “Як же воно станеться, коли я не знаю мужа?”(Лк 1:34) Це практично ті самі слова. … Окрім того, Іван народився тоді, коли день починає скорочуватися, а ніч ставати довшою. Христос же народився, коли ніч починає скорочуватися, а день збільшуватися. (Аврелій Августин, Проповідь 293).
Єлизавета та Марія
Проте … ми не повинні бути такі здивовані, що Іван заслужив таку благодать у своєму народженні. Попередник і провісник Христа мусить мати щось схоже при народженні з Різдвом Христа, Спасителя. І дійсно, Господь був зачатий у діві, а Іван у стерильній жінці, один – у непорочній дівчині, а другий у вже зношеній старій жінці. Народження Івана, окрім всього, також має щось славне і дивовижне. Хоч здаватиметься, що це менш визначне народжувати заміжній жінці, ніж діві, проте якщо ми очікуємо від Марії, що вона, будучи дівою, народить, ми також подивовуємо, що Єлизавета народжує, будучи старою жінкою. Справді, я думаю, що цей факт містить певну таємницю. Іван, який був персонажем Старого Заповіту, мусів був народитися від уже холоднокровної і старої жінки, тим часом як Господь, який буде проповідувати Євангеліє Царства Небесного, вийшов з жінки у цвітінні своєї юності. Марія, усвідомлюючи свою невинність, дивується плоду свого живота, тим часом як Єлизавета, розуміючи свій старий вік, соромиться, що її лоно тяжке тим, кого вона породила. Тому євангелист говорить, “Вона таїлася п’ять місяців.” І все ж, як це чудесно, що той самий архангел Гавриїл виконує службу з повагою до кожного народження! Він заспокоює недовіру Захарії і заохочує віру Марії. Він втратив мову, тому що сумнівався. Але вона, тому що повірила негайно, зродила Спасенне Слово. (Максим Туринський, Проповідь 5.3-4).
Люди розуміють, що Захарія мав Видіння (1:21-23)
Знак мовчання Захарії
Коли священик Захарія служив у храмі, він був засуджений до мовчання і не міг говорити. Або краще, він говорив лише знаками. Він залишався німим аж до народження свого сина, Івана. Що це означає? Мовчання Захарії – це мовчання пророків на людей Ізраїлю. Бог більше не говорить до них. Його, “Слово, яке було з Богом від початку, і було Богом”(Івана 1:1-2), перейшло до нас. Для нас Христос не німий. . . .
Христос перестав бути з ними. Слово залишило їх. Те, що написав Ісая, здійснилося: “Зосталася дочка сіонська, немов у винограднику халупа, немов курінь на баштані, немов обложене місто.”(Ісаї 1:8) Євреї були покинуті, і спасіння перейшло до язичників. (Ориген, Гомілія над Писанням Луки 5.1, 4).
Сумніви Захарії
Захарія дивився на свій вік, своє сиве волосся, своє тіло що втратило силу. Він дивився на безпліддя своєї жінки і відмовлявся прийняти на віру, що здійсниться відкрите ангелом. (Святий Іван Золотоустий, Над незбагненною природою Бога 2.11).
Єлизавета торжествує у своєму новому статусі (1:24-25)
Чому Єлизавета таїлася
Єлизавета таїлася через горе Захарії. Або, альтернативно, вона таїлася, тому що соромилася того факту, що вона відновила зносини. Отже, Єлизавета таїлася через свій старий вік. Але погляньмо, Мойсей не написав щодо Сари, що вона таїлася, коли вона у віці 90 років носила Ісаака, так само щодо Ребекки, яка була вагітна двійнятами. Єлизавета таїлася 5 місяців, допоки її дитина не сформувалася достатньо у своїх членах, щоби могти радіти перед своїм Господом,(Лк. 1:41) і тому що Марія мала скоро отримати Благовіщення. (Єфрем Сирин, Коментарі до Татіанського Діатессарона 1.24).
Скромність Єлизавети
Щоби запевнити себе, що вона народила пророка — та, яка раніше засоромилася, була благословенною, та, яка раніше сумнівалася, була зміцнена. “Ось бо,” сказала вона, “як голос твого привітання залунав у моїх вухах, дитина з радости здригнулась у моїм лоні.”(Лк 1:44) Тому вона викликнула сильним голосом, коли відчула прихід Господа, тому що вона вірила у Божественне народження. Не було причини для сорому, коли вона прийняла народження пророка як дане, не бажане, потомство. (Амвросій Медіоланський, Тлумачення Євангелія від Луки 1.43, 46).
Переклад з англійської – Мар’яна Довганика та Максима Гонтара за виданням Ancient Christian Commentary on Scripture: New Testament III, Luke 3rd ed. Edition (2003)
Приєднуйтесь до нас у Телеграм та Вайбер і отримуйте раз на тиждень дайджест найпопулярніших дописів!
