Коментарі Отців Церкви на недільне Євангеліє
Євангеліє від св. Луки 14:15–24
15. Почувши це один із тих, що за столом сиділи, сказав до Нього: “Щасливий той, хто їстиме хліб у Царстві Божім.” 16. А Ісус озвавсь до нього: “Один чоловік справив вечерю велику й запросив багатьох. 17. Під час вечері послав він слугу свого сказати запрошеним: Ідіть, усе готове. 18. Тоді всі вони однаково почали відмовлятися. Перший йому сказав: Поле купив я, мушу піти на нього подивитись; вибач мені, прошу тебе. 19. Другий сказав: П’ять пар волів купив я і йду їх спробувати; прошу тебе, вибач мені. 20. А інший мовив: Я одружився і тому не можу прийти. 21. Повернувся слуга й розповів це панові своєму. Розгнівався тоді господар та й каже до слуги свого: Іди щоскоріш на майдани й вулиці міста й приведи сюди вбогих, калік, сліпих, кульгавих. 22. Пане, – озвавсь слуга, – сталось, як ти велів, і місця є ще. 23. Сказав пан до слуги: Піди на шляхи та огорожі й наполягай увійти, щоб дім мій наповнився. 24. Кажу бо вам: Ніхто з отих запрошених не покуштує моєї вечері.”
Коментарі Отців Церкви
Чому Ісус розповів цю притчу. Кирило Александрійський: Один із тих, хто сидів за столом з ними, сказав: “Щасливий той, хто їстиме хліб у Царстві Божім”. Ймовірно, цей чоловік був ще не духовним, але земним, і не вмів правильно зрозуміти, що говорив Христос. Цей чоловік не був з віруючих, був неохрещений. Він вважав, що нагороди святих за їх взаємну праць любові будуть в речах, що стосуються тіла. Оскільки вони були занадто нерозумними, щоб зрозуміти точну ідею, Христос розповідає їм притчу, пояснюючу природу тієї епохи, що буде встановлена заради них (Кирило Александрійський, Коментарі до Луки, Проповідь 104).
Небесна пожива Ісусового слова. Климент Александрійський: Святе агапе* – це піднесене і рятівне творіння Господа. … Агапе насправді є небесною поживою, банкетом Слова. Агапе, або любов, “все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить. Любов ніколи не переминає” (1Кор 13:7-8). “Щасливий той, хто їстиме хліб у Царстві Божім”. Найбільш малоймовірним з усіх падінь є благодійність, яка не зазнає невдач (1Кор 13:8), щоб бути кинутою з неба на землю серед усіх цих вишуканих приправ. Чи все ще уявляєш, що я говорю про їжу, яка буде знищена (див. 1Кор 6:13)? “Якби я роздав бідним усе, що маю …, але не мав любови”, говорить Писання, “я був би – ніщо” (1Кор 13:2-3). Весь Закон і Слово залежать від цієї любові (Мт 22:40). Якщо ти любиш Господа, Бога свого та свого ближнього (Мр 12:30-31), на Небесах тебе чекатиме Небесне свято. Земний банкет, як ми показали Писанням, зветься вечерею. Він є пронизаний любов’ю, проте не ототожнюється з нею, але є виразом взаємної та великодушної доброї волі (Климент Александрійський, Христос Вихователь 2.1).
*Агапе (грец. αγάπη) — Божа, безумовна, жертовна, дієва, вольова, турботлива любов. Ранні християнські філософи використовували цей термін для позначення як особливої любові людини до Бога, так і Божої любові до людини, а також жертовної любові, що люди повинні відчувати один до одного (напр. 1Кор 13). Така любов також стосується взаємин між людьми, зокрема шлюбу. Ця любов ґрунтується на принципах. Від цього слова походить термін «банкет агапе» на позначення учти, що її ранні християни влаштовували з різних причин: і як релігійний обряд, і як вияв милосердя до бідних.
Хліб вічного життя. Атанасій Великий: О, брати і сестри, яким прекрасним є цей банкет! Наскільки велика гармонія і радість тих, хто споживає страви на цьому небесному столі! Вони насолоджуються їжею, що дає вічне життя, а не тими звичайними страви, що лише проходять крізь тіло. Хто ж вважатиметься гідним перебувати в цьому товаристві? Хто є настільки благословенний, щоб бути покликаним і вважатися гідним того божественного банкету? “Щасливий той, хто їстиме хліб у Царстві Божім”. Хоч вона і була вимитою, навіть людина, яка була визнана гідною цього небесного покликання і була освячена, може стати нечистою. Як вона може стати нечистою? “Уважав кров завіту, якою освятився, за звичайну, і Духа благодаті зневажив” (Євр 10:29), тож почує, як Господь скаже: “Як то ти ввійшов сюди, друже, не маючи весільної одежі?” (Мт 22:12) (Атанасій Великий, Святкове послання).
Бог Отець влаштовує вечерю. Кирило Александрійський: Ми розуміємо, що цей чоловік у притчі є Богом Отцем. Бо порівняння представляє істину, але саме не є істиною. Творець Всесвіту і Отець Слави організував велику вечерю, свято для всього світу, на честь Христа. В останні часи світу та в цьогосвітніх умовах Його Син був за нас піднесений. У цей час Він зазнав смерті за нас і дав нам їсти Його Тіло, Хліб із Небес, що дарує світові життя. До вечора і за світлом смолоскипів Агнець теж був приношений в жертву за Законом Мойсея. З поважної причини, це запрошення, яке є через Христа, називається вечерею (Кирило Александрійський, Коментарі до Луки, Проповідь 104).
Цей посланий слуга – це Ісус. Кирило Александрійський: Далі, ким є той посланий? Написано, що він був слугою. Можливо, це Христос. Хоча Бог Слово за своєю природою є Богом і самим Сином Бога Отця, з якого Він був виявлений, Він спорожнив себе, щоб прийняти форму раба. Будучи Богом від Бога, він є Господом усіх. Можна вірно застосувати звання слуги до меж Його людської природи. Хоча Він прийняв форму раба, він все ще був Господом як Бог (Кирило Александрійський, Коментарі до Луки, Проповідь 104).
Наділити дарами увесь світ. Кирило Александрійський: Якою була природа цього запрошення? “Ідіть, усе готове”. Бог Отець приготував у Христі дари для мешканців цієї землі. Через Христа Він дарує прощення гріхів, очищення від усіх недоліки, спілкування зі Святим Духом, славне усиновлення і Царство Небесне. До цих благословень Христос запросив Ізраїля, перед усіма іншими, через заповіді Євангеліє. Десь Він навіть сказав голосом псалмопівця: “Адже то Я”, тобто Бог Отець, “настановив Мого царя над Сіоном, горою святою Моєю! Оповіщу про постанову” (Пс 2:6) (Кирило Александрійський, Коментарі до Луки, Проповідь 104).
Ті, хто відмовляється. Кирило Александрійський: “Тоді всі вони”, написано, “однаково почали відмовлятися”, тобто, як з однією метою, без будь-якої затримки, вони відмовляються. … Безглуздо віддаючи себе цим земним справам, вони не можуть бачити речі духовні. Завойовані любов’ю до плоті, вони далекі від святості. Вони зажерливі та жадібні до багатства. Вони шукають нижчих речей, але не в найменшій мірі не враховують надій, забезпечених Богом. Було б набагато краще отримати радість Раю замість земних полів та тимчасових борозен (Кирило Александрійський, Коментарі до Луки, Проповідь 104).
Фарисеї та книжники відкидають це запрошення. Кирило Александрійський: Написано, що коли господар почув їхню відмову, він розгнівався і наказав: “Іди щоскоріш на майдани й вулиці міста й приведи сюди вбогих, калік, сліпих, кульгавих”. Хто вони, ті, хто відмовився прийти через поля, фермерство та подружні обов’язки? Це повинні бути ті, хто стояв на чолі юдейської синагоги. Вони були людьми з багатством, рабами жадібності, чий розум розраховував на користь, на яку вони витрачали всю серйозність (Кирило Александрійський, Коментарі до Луки, Проповідь 104).
Погани та відкинуті є кликані з вулиць міста. Амвросій Медіоланський: Він звернувся до поган через недбалу зневагу від цих багатіїв. Він запрошує як добрих, так і злих увійти, щоб зміцнити добро і змінити ставлення безбожних на краще. Слова, що були прочитані, сьогодні здійснилися: “Вовк і ягня будуть пастися вкупі” (Іс 65:25). Він кличе бідних, калік та сліпих. Цим Він показує нам, що наші недоліки не виключають нас із Царства Небесного, і кожен, у кого відсутні спокуси до гріха, рідко чинить переступ, або що милість Господа пробачає слабкість грішників. Хто славить Господа (див. Єр 9:23-24; 1Кор 1:31; 2Кор 10:17), славить, як викуплений з докору не через діла, а через віру (див. Рим 9:32). Він посилає їх на роздоріжжя (Мт 22:9), бо Мудрість голосно співає у переходах (Пр 1:20). Він посилає їх на вулиці, тому що посилає їх до грішників, щоб вони йшли з широких доріг на вузьку стежку, яка веде до життя (Мт 7:13-14). Він посилає їх на вулиці та до огорож. Ті, хто не зайнятий жодними бажаннями теперішніх речей, поспішають у майбутнє шляхом доброї волі. Як огорожа, що відокремлює дике від доглянутого і зупиняє напади диких звірів, вони можуть розрізняти добро і зло та поширювати фортечний вал віри проти спокус духовного беззаконня (див. Еф 6:12) (Амвросій Медіоланський, Тлумачення Євангелія від Луки 7.202-3).
Запрошення поганам. Кирило Александрійський: Лідери ізраїльтян залишалися осторонь від цієї Вечері, як вперті, горді та непокірні. Вони зневажали надзвичайне запрошення, тому що вони відвернулися до земних речей і зосередили свій розум на марних відволіканнях цього світу. Весь народ Ізраїля був запрошений, а відразу ж після них – язичники (Кирило Александрійський, Коментарі до Луки, Проповідь 104).
Переклад з англійської – Максима Гонтара за виданням Ancient Christian Commentary on Scripture: New Testament III, Luke 3rd ed. Edition (2003)
Приєднуйтесь до нас у Телеграм та Вайбер і отримуйте раз на тиждень дайджест найпопулярніших дописів!