Святий Йосиф Обручник – захисник Ісуса-Дитини (Мт 2:13-23)

Інші дописи автора

        Святий Йосиф Обручник – захисник Ісуса-Дитини (Мт 2:13-23)

        Коментарі Отців Церкви на недільне Євангеліє

        Євангеліє від св. Матея 2:13-23

        13. Якже вони вирушили в дорогу, ангел Господній з’явився вві сні Йосифові й каже: “Устань, візьми Дитятко і Його матір, і втікай в Єгипет, і перебудь там, поки я тобі не скажу, бо Ірод розшукуватиме Дитя, щоб Його вбити.” 14. Вставши Йосиф, узяв уночі Дитятко та Його матір і пішов у Єгипет, 15. де перебув до смерти Ірода, щоб збулося сказане Господом через пророка: “З Єгипту Я покликав мого сина.” 16. Тоді Ірод, побачивши, що мудреці з нього насміялись, розлютився вельми й послав повбивати у Вифлеємі й по всій його окрузі всіх дітей, що мали менше, ніж два роки, згідно з часом, що пильно вивідав був від мудреців. 17. Тоді справдилось те, що сказав був пророк Єремія: 18. “В Рамі чути голос, плач і тяжке ридання: то Рахиль плаче за дітьми своїми й не хоче, щоб її втішити, бо їх немає.” 19. Якже вмер Ірод, ангел Господній з’явився вві сні Йосифові в Єгипті 20. і каже: “Встань, візьми Дитятко та Його матір і повернись в Ізраїльську землю, бо вмерли ті, що чигали на життя Дитятка.” 21. Устав він, узяв Дитятко та Його матір і прийшов в Ізраїльську землю, 22. але, почувши, що в Юдеї царює Архелай замість Ірода, батька свого, побоявся іти туди. Попереджений же вві сні, він пішов у галилейські сторони 23. і, прибувши туди, оселився в місті, що зветься Назарет, щоб збулося сказане пророками, що Назорей назветься.

        Коментарі Отців Церкви

        «Встань, візьми Дитятко та матір Його, і втікай у Єгипет» (Мт 2:13)

        Вавилон і Єгипет. Іван Золотоустий: Але навіщо, скажеш, хлопчина посилається до Єгипту? Головну причину назвав сам євангеліст: Щоб збулося, сказано, з Єгипту покликав Я Сина Мого (Мт 2:15, Ос 9:1), а разом з тим вже провіщав початки добрих надій усього всесвіту. Оскільки Вавилон і Єгипет більше від всякої іншої землі були розпалені вогнем безчестя, то Господь, показуючи з самого початку, що Він виправить і зробить кращими жителів обох країн, і тим самим переконуючи чекати благ і для усього всесвіту, послав волхвів до Вавилону, а сам з Матір’ю прийшов до Єгипту. Крім того, ми дізнаємося звідси і дещо інше, що спонукає нас до роздумування. Що ж саме? Те, що з самого початку ми повинні очікувати спокуси і підступи. Справді, дивись, що все це починається відразу з самих пелюшок. Як тільки Христос народився, тиран шаленіє, відбувається втеча і переселення в чужі землі, і абсолютно безневинна мати тікає в країну варварів. Тому і ти, чуючи про це, коли удостоїшся послужити якійсь духовній справі і побачиш, що тобі доведеться зазнавати найжорстокіших напастей і піддаватися незліченним небезпекам, не повинен бентежитися і говорити: «Що це означає? Мені, виконуючому волю Господа, личило б бути увінчаним, відомим, уславленим і знаменитим» (Іван Золотоустий «Гомілії на Євангеліє від Матея» 8.2).

        Чому втікає Христос? Петро Хризолог: І нарешті, Його втеча сталася не через страх перед небезпекою, а, як оповідає євангеліст, через таємниче вістування, яке твердило: Візьми дитятко і його матір, і втікай в Єгипет. І далі: Щоб збулося написане: з Єгипту покликав Я Сина Мого (Мт 2:15, Ос 11:1). Отже, Христос втікає, щоб підтвердилася істинність закону, віра в пророцтво, свідоцтво Псалтиря, оскільки Сам Господь сказав: Треба, щоб сповнилось усе написане про мене в законі Мойсея, в пророків та у псалмах. (Лк 24:44). Христос втікає задля нас, а не задля Себе. Христос втікає, аби дотриматися таїнства розподілу часів. Христос втікає для того, щоб завдяки майбутнім чудесам відібрати в безбожних привід до виправдання, а тим, хто увірує, показати доказ віри. Але головна причина, за якою втікав Христос, полягає в тому, що тим самим Він виправдав втечу для нас, оскільки під час гонінь краще втікати, ніж відректися. Адже Петро відрікся, оскільки не хотів втікати, Іван же втікав, щоб не відректися (Петро Хризолог «Збірник проповідей» 150.11).

        Диявол передбачив майбутнє Христа. Петро Хризолог: Ірод шукав Христа, але насправді диявол шукав через Ірода, котрий бачив, що волхви, на яких він найбільше покладався у своїх лукавствах, втекли від нього. Христос, хоча і загорнутий в пелюшки і живиться від грудей матері, і не вміє говорити, і не відомий справами, і не вміє ходити, обертає прапороносців диявола, тобто волхвів, у своїх найвірніших вождів. Диявол вже передбачав, що Христос зможе творити у досконалих літах, і тому вмілий спокусник почав намовляти юдеїв та підбурювати Ірода, щоб погубити Немовля – Христа, Який вселяє йому побоювання, запобігти майбутнім знакам Його сили і відібрати згубний для нього, але переможний для нас прапор хреста. Передчував диявол, передчував, що скоро Христос вченням і чудесами відновить життя і Той, Хто поки що тільки плаче, заволодіє усім світом, як це і личить Владиці світу. І про це свідчать пророки: Перше, бо ніж хлоп’я навчиться вимовляти тату й мамо, понесуть скарби Дамаску й луп Самарії (Іс 8:4), і самі юдеї підтверджують це, кажучи: Чи бачите, весь світ іде за ним (Ів 12:19) (Петро Хризолог «Збірник проповідей» 150.9).

        «І пішов у Єгипет» (Мт 2:14)

        Палестина замишляє, а Єгипет приймає. Іван Золотоустий: І сама Мати, яка ніколи не відлучається від Свого будинку, отримує веління рушити в далекий і болісний шлях, заради цього чудесного Дитятка та духовних мук народження. І ось що ще дивно: Палестина замишляє, а Єгипет приймає і рятує Того, проти Кого замишляють! Таким чином, збувалися прообрази не тільки на дітях патріарха, а й на самому Владиці (Іван Золотоустий «Гомілії на Євангеліє від Матея» 8.2).

        Немовлям Христос відклав смерть, а не уникнув її. Петро Хризолог: Христос обіцяв в законі і через пророків, що прийде у плоті, зійде сходами людського віку, сповістить славу Царства Небесного, проголосить вчення віри, вижене демонів владою одного слова, дасть сліпим прозріння, кульгавим – тверду ходу, німим – мову, глухим – слух, грішним – відпущення гріхів, мертвим – життя (Іс 35:5-6). Тому Христос, Який стане досконалим чоловіком, будучи немовлям, відклав смерть, а не уникнув її (Петро Хризолог «Збірник проповідей» 150.10).

        «З Єгипту Я покликав Мого Сина» (Мт 2:15)

        Втеча на Схід і на Захід. Іван Золотоустий: Тут можна поставити собі питання щодо волхвів і Дитини. Навіть якщо вони самі не збентежилися, а все прийняли з вірою, нам варто дослідити, чому волхви і Немовля не залишаються в колишньому місці, але ті відходять до Персії, а Немовля з Матір’ю втікає до Єгипту? Що ж? Невже Немовля мало потрапити в руки Ірода і, потрапивши, не зазнати смерті? Але тоді подумали б, що Він не сприйняв плоть, і не повірили б величі домобудівництва. Бо якщо після цих та багатьох інших людських дій деякі наважилися назвати сприйняття плоті Богом байкою, то невже вони відступили б від нечестя, якби Він скрізь діяв так, як пристойно Богові і Його могутності? Що ж до волхвів, то Бог невдовзі відсилає їх, тому що, з одного боку, Він посилає їх вчителями в країну персів, а з іншого, розтрощує шаленство тирана, щоб напоумити його, що він затіває марну справу, пригасити його лють і відвернути від цієї марної праці. Бог за Своєю могутністю може не тільки відкрито долати ворогів, але і без утруднення вводити їх в оману. Так, саме Він ввів в оману єгиптян щодо юдеїв та, маючи право відкрито віддати їх багатство в руки євреїв, велить зробити це таємно і обманним шляхом, що не менше від інших знаків зробило Його страшним для ворогів (Іван Золотоустий «Гомілії на Євангеліє від Матея» 8.1) (Яке месіансько – пророче значення приховувала таємна втеча і волхвів, і Святого Сімейства? І волхви, і Святе Сімейство виявилися втікачами, на схід до Персії і на захід до Єгипту, щоб засвідчити всьому людству смиренне об’явлення у плоті Самого Бога, при цьому вчиняючи з шахраями так, як личить всемогутності Бога.)

        Єгипет – притулок Христа. Хроматій Аквілейський: Отже, Йосифу було наказано прийняти цю дитину, про яку сказав Ісая: Бо хлоп’ятко нам народилося, сина нам дано; влада на плечах у нього (Іс 9:6). Він сказав: Сина нам дано, бо Господь Христос, народжене Дитя, вважався сином Йосифа та Марії. Що ж стосується майбутнього сходження в Єгипет, то Ісая раніше провістив про це, кажучи: Ось Господь вершником на легкій хмарі входить у Єгипет (Іс 19:1). Після цих слів було явлене таїнство Господнього втілення. Адже оскільки Сам Господь, піднімаючись з небес, називається сонцем правди (див. Мал 4:2, Лк 1:78), то справедливо пророк передбачив тут, що Господь прийде на хмарі легкій, тобто у святому тілі, яке не міг обтяжити жодний гріх і в якому Він утаємничив сяйво Своєї величі шатами тілесної хмари. Осія явно має на увазі те ж саме, кажучи: Удосвіта з царя Ізраїля й сліду не стане. Коли Ізраїль був дитятком, я полюбив його, і з Єгипту покликав я мого сина (див. Ос 10:15-11:1). Після давнього тяжкого злочину Єгипту, після численних насланих на нього Богом кар Всемогутній Бог Отець з власної доброти послав Свого Сина в Єгипет, щоб останній, що вже давно при Мойсеї спокутував заслужену кару за свій злочин, прийняв Христа і знайшов надію на порятунок. Наскільки велике милосердя Боже явлене в пришесті Його Сина! Цей Єгипет, який колись при фараоні був норовистим і непокірним Богові, нині став захистом і притулком Христа. Таке милосердя Господа явлене Єгипту, як і тим волхвам, які удостоїлися пізнати Господа Христа. Бо раніше, за Мойсея волхви Єгипту наважилися противитися Божественній силі (див. Вих 7-9.), а нині волхви, побачивши великий небесний знак, увірували в Бога – Сина. І як перших їх невіра довела до покарання, так других віра привела до слави, коли вони повірили в Бога, народженого у плоті, за Яким ті не захотіли визнати Божественної сили (Хроматій Аквілейський «Трактат на Євангеліє від Матея» 6.1).

        «Ірод послав повбивати всіх немовлят» (Мт 2:16)

        Господь не повинен зазнати страждання передчасно. Хроматій Аквілейський: Справді, Ірод, бажаючи погубити Спасителя світу, як ми сказали, послав до Вифлеєму й наказав убити всіх немовлят від двох років і менше – згідно часу, який він дізнався від волхвів, вважаючи, що він добереться до Самого Господа, Творця життя. Сам Господь через Соломона так свідчив про Себе, кажучи: Будуть шукати мене пильно, але не знайдуть. За те, що вони зненавиділи науку, страху Господнього не прийняли, поради моєї не бажали (Прип 1:28-30). Бо і через Давида Він каже: На тебе покладався я від материнського лона, вже від утроби матері моєї ти – мій покровитель (Пс 71:6). Також і святий Мойсей свідчив про те, що Господь Христос, як немовля, ще ссе груди, не міг бути убитий, в таких словах: Не варитимеш козеняти в молоці матері його. (Вих 23:19), маючи на увазі, що наш Господь Христос, істинне Ягня Боже, не повинен зазнати страждання передчасно (Хроматій Аквілейський «Трактат на Євангеліє від Матея» 6.2).

        Чи покинув Христос Своїх воїнів? Петро Хризолог: А що ж Христос? Знаючи наперед майбутнє, відаючи таємне, Суддя намірів, Наглядач помислів, чому Він покинув тих, кого, як Він знав, будуть розшукувати через Нього і знав, що через Нього вб’ють? Новонароджений Цар і Цар Небесний, чому Він знехтував Своїми воїнами заради власної безпеки? Чому Він знехтував військом Своїх ровесників? Чому Він покинув вартових, вийнятих зі своїх колисок, так що ворог, який мав намір розшукати тільки царя, виступив проти всього війська? Брати, Христос не зневажив, а звеличив Своїх воїнів, яким дав можливість торжествувати перш ніж жити, яким дозволив здобути перемогу без бою, яких Він обдарував вінцями раніше, ніж членами тіла, і які з Його волі шляхом страждань пройшли поза гріхом, здобули Небесне раніше від земного і поєдналися з божественним ще раніше від земного. Отже, Христос вислав вперед Своїх воїнів, а не покинув; Він прийняв Своє військо, а не залишив (Петро Хризолог «Збірник проповідей» 152.7).

        Первомученики Христові. Хроматій Аквілейський: Отже, у Вифлеємі вбивають всіх немовлят. Вони, невинно померлі за Христа, стали першими Христовими мучениками. Давид має на увазі їх, коли каже: З уст дітей і немовлят учинив єси хвалу супроти твоїх супостатів, щоб угамувати ворога й бунтаря (Пс 8:3). Бо в цьому переслідуванні немовлята і грудні діти гинуть за Христа і здобувають досконалу славу мучеників. Падає ворожий цар Ірод, який привласнив собі право захищати царство проти Царя Небесного. Тому небезпідставно ті немовлята стали блаженними, удостоївшись першими померти за Христа (Хроматій Аквілейський «Трактат на Євангеліє від Матея» 6.2).

        У віці двох років і менше. Теодор Мопсуестійський: Він наказав винищити дітей не тільки у Вифлеємі, але і в його околицях, вважаючи, що серед убитих буде убитий і Той, Кого він шукав. Він наказав заколоти тих, хто був у віці двох років і менше, бо підозрював, що саме стільки часу пройшло від народження Христа в тілі, оскільки, з одного боку, волхви затрималися в дорозі, а з іншого, він турбувався про своє царство. Втім, він додав до цього часу ще трохи заради досягнення своєї мети. Отже, народження Христа не є причиною винищування дітей, а виявляє схильність Ірода до дітовбивства, який тоді отримав лише привід до цього злочину. Як і ті, хто розіп’яв Христа, не тоді стали поганими, коли захопили Христа, а будучи поганими, тоді отримали лише привід вчинити вбивство. Заради Нього ці діти, гідно прирівняні до мучеників, повинні отримати якусь добру віддяку (Теодор Мопсуестійський «Фрагменти» 9).

        «В Рамі чути голос, плач і тяжке ридання» (Мт 2:17-18)

        Плач немовлят, ридання матерів. В Рамі чути голос (Мт 2:18). Рама – місто Саулів. Саул же був з Веніяминового коліна, а Веніамін був сином Рахилі, чия могила перебувала близько від Вифлеєму, де відбувалося це лиходійство. Отже, оскільки немовлята були вбиті у Вифлеємі, там, де була могила Рахилі, євангеліст і вводить заплакану Рахиль. Слово плач вказує на сльози немовлят, а ридання означає стогін матерів. Діти плакали, бо їх відривали від матерів, а матері ридали, тому що у них забирали синів, немов би виривали з них нутрощі. І більше страждання можна було бачити в матерях, які залишалися живими, ніж у немовлят, котрі гинули. Немовлята страждали, бо їх відривали від матерів, а не тому, що їх піддавали смерті. Адже їм ще не був відомий страх смерті. Матері ж страждали подвійно: по-перше, бачачи, що їх немовлят вбивають, а по-друге, тому що самі втрачали дітей. Для немовлят смерть була блаженним звільненням від болю, а для матерів спогад про них – безперестанним відновленням болю (Анонімний коментар).

        «Після смерті Ірода» (Мт 2:19)

        Йосиф як прообраз апостольства. Іларій Піктавійський: Після смерті Ірода Йосиф отримує від ангела наказ повернутися з Немовлям і Його Матір’ю в Юдею. Повертаючись, він почув, що царює Архелай, син Ірода, і злякався туди йти. Однак ангел велів йому піти в Галилею, і він оселився в її межах в місті Назареті. Йосиф втілює собою апостолів, яким Христос довірив проповідь Євангелія. Як Йосифу після смерті Ірода було наказано повернутися до Юдеї, так і апостолам було заповідано проповідувати юдеям, тобто остаточно загиблому народові, після того як він засудив на страждання Господа. Адже апостоли були послані до загиблих овець дому Ізраїля (пор. Мт.15:24), але злякалися панування успадкованої юдеями невіри і відступили. Отримавши у видінні наказ, тобто побачивши дар Святого Духа, вони подалися до поган і їм принесли Христа, Який був посланий до юдеїв, але проголосив життя і спасіння поганам (Іларій Піктавійський «Коментар на Євангеліє від Матея» 2.1).

        «Повернись в Ізраїльську землю» (Мт 2:20-21)

        Заради цього Сина Вона стала Матір’ю. Ти бачиш, що Йосиф обраний був не для подружжя Марії, для служіння Їй? Адже коли вона йшла в Єгипет і поверталася звідти, то хто б виконав таке необхідне їй служіння, якби Вона не була з ним заручена? Бо, на перший погляд, Марія годувала Дитятко, а Йосиф Її охороняв. У дійсності ж Дитина годувала Матір, а Йосиф їх захищав. Тому ангел не сказав: «Візьми Матір і Дитятко Її», а: Візьми Дитятко та матір Його (Мт 2:13). Бо не заради тієї Матері народився Цей Син, а заради Цього Сина вона стала Матір’ю. Чи не для Сина славою було мати цю Матір, а для Матері блаженством мати Цього Сина. За її словами: Ось бо віднині ублажатимуть мене всі роди (Лк 1:48) (Анонімний коментар).

        «Пішов в Галилейські сторони» (Мт 2:22)

        Йосиф приходить до Назарету. Іван Золотоустий: Отже, після того, як було скоєно вбивство немовлят, Архелай, син Ірода думав, що все вже скінчилося і що серед багатьох убитий і Той, Кого шукали. До того ж, бачачи такий кінець життя свого батька, він боявся продовжувати далі і уперто триматися беззаконня. Таким чином, Йосиф приходить до Назарету, як для уникнення небезпеки, так і з бажання жити у вітчизні. А для великого підбадьорення він отримує про це вказівку від ангела (Іван Золотоустий «Гомілії на Євангеліє від Матея» 9.4).

        «Оселився в місті, що зветься Назарет» (Мт 2:23)

        Значення пророцтв в Писанні. Ієронім Стридонський: Якщо б євангеліст використав точну цитату з Писання, то ніколи не сказав би: Сказане пророками, але просто: «сказане пророком»; тепер же, кажучи у множині – пророки, він тим самим показує, що використовує не точні слова з Писання , а їх значення. Назорей означає «святий». А про те, що Господь буде «святим», згадує ціле Писання. Ми можемо сказати й інше: цими ж самими словами в єврейському оригіналі у пророка Ісаї написано: І вийде паросток від кореня Єссея і Назарянин повстане від цього кореня (Іс 11:1) (див. Іс 11:1 в перекладі Хоменка: І вийде паросток із пня Єссея, і вітка виросте з його коріння) (Ієронім Стридонський «Коментар на Євангеліє від Матея» 1.2.23).

        Чому назветься Назореєм? Хроматій Аквілейский: Назореєм же Господь І Спаситель наш названий як від назви місця, тобто від міста Назарет, так і через таїнства закону. Бо за законом назореями називалися ті, хто присвячував свою непорочність Богу і давав незвичайну обітницю, відрощуючи волосся на голові, з тим щоб по священному закону принести його у жертву (див. Чис.6). А оскільки Господь Христос є Творцем всякої святості і цнотливості, Який говорить через пророка: Будьте святі, бо Я – святий! (див. Лев 11:44, 19:2, 20:7). Він не без підстави названий назореєм, тому що Він дійсно по заздалегідь визначеному закону – обіцяна жертва Богу Отцю, приніс у жертву Своє тіло заради нашого спасіння. Про цю жертву говорить Давид, кажучи про Господа: Як він був Господеві клявся, Могутньому Якова обрікався (Пс 132:2). Так само ясно Господь показує, що Він повинен бути названий назореєм по плоті (Хроматій Аквілейский «Трактат на Євангеліє від Матея» 7.2).

        Квітка святості. Кирило Олександрійський: Якщо ж Назорей тлумачиться як «святий» або, згідно з деякими джерелами, як «квітка», то ці назви можна знайти у багатьох місцях. Бо Даниїл іменує його Святим святих (Дан 9:24), а Ісая – паростком від пня Єсеєвого і віткою з його коріння (див. Іс 11:1). Та й Сам Господь говорить про Себе в Пісні Пісень: Я – нарцис шаронський, лілея на долині (Пісн 2:1) (Кирило Олександрійський «Коментарі на Євангеліє від Матея» 16).

        Всі пророки називають Його Назарянином. Сказавши через пророків, а не «через пророка», євангеліст показує, що він спирається на авторитет не одного якогось пророка, а сказав так, сукупно передавши думку всіх пророків. Бо Ісус усіма пророками називається назарянином (див. Мт 2:23 Мабуть, автор пов’язує поняття назорей (євр. назир, тобто «присвячений») і назарянин, тобто родом з м. Назарета. Пророки зазвичай говорять про назорея, див. Ам 2:11-12, або про паросток (євр. нецер) від кореня Єссеєвого, див. Іс 11:1. пор. Єр 23:5, Зах 3:8. – Прим. перекл.), що означає «святий». Чи, може, вони читали також і інших пророків, які говорять про те саме, що не увійшли до нашого канону. Адже й інші пророкували і записували, як, наприклад, і Натан, і Ездра. І оскільки це було у пророків, те саме ми знаходимо в словах Филипа, коли він говорить Натанаїлу: Ми знайшли того, про кого Мойсей у законі писав і пророки, – Ісуса Йосифового сина, з Назарету. (Ін 1:45). Тому і Натанаїл, знаючи про це пророцтво, сказав на підтвердження: А що доброго може бути з Назарету? (Ін 1:46)? (Анонімний коментар).

        Переклад з російської – Ольга Цицик, за виданням “Библейские комментарии Отцов Церкви и других авторов I—VIII веков. Новый Завет, т. 1а, Евангелие от Матфея” (2007)

        Ілюстрація: Gaetano Gandolfi – Joseph’s Dream

        Приєднуйтесь до нас у Телеграм та Вайбер і отримуйте раз на тиждень дайджест найпопулярніших дописів!

        Інші дописи автора

          Оціни

          How useful was this post?

          Click on a star to rate it!

          Average rating 0 / 5. Vote count: 0

          No votes so far! Be the first to rate this post.

             

            Про автора

            Волонтер Патріаршої Комісії у справах Молоді УГКЦ (Календар ДивенСвіт, Спільноти УГКЦ). Програміст, захоплюється графічним дизайном та перекладом з англійської. З 2011 бере участь у щотижневих зустрічах біблійного кола та займається перекладом біблійних коментарів. Учасник Літньої Біблійної Школи УКУ в 2018 та 2019 роках.