Коментарі Отців Церкви на святкове Євангеліє
Євангеліє від св. Матея 3:13-17
13. Тоді прибув Ісус із Галилеї на Йордан до Йоана, щоб христитися від нього; 14. але Йоан спротивлявся Йому, кажучи: “Мені самому треба христитися в Тебе, а ти приходиш до Мене?” 15. Ісус у відповідь сказав до нього: “Залиши це тепер, так бо личить нам здійснити всяку правду.” І тоді він залишив Його. 16. А охристившись, Ісус зараз же вийшов з води. І ось розкрилось Йому небо, і Він побачив Духа Божого, який спускався, мов голуб, і зійшов на Нього. 17. І голос пролунав з неба: “Це Син Мій любий, що Його Я вподобав.”
Коментарі Отців Церкви
«Тоді прибув Ісус» (Мт 3:13)
Коли Іван ще вчив. Він прийшов тоді для того, щоб показати, що свідоцтво Іванове правдиве, що при Його хрещенні розкриваються небеса, сходить Святий Дух, Отець промовляє з неба, і по тому, що об’явилося стає видно, що Той, Хто Хрестився від Івана був воістину вищий гідністю від Івана. Як світло, яке після сходу ранкової зірки не чекає на її зникнення, а з’являється, поки її ще видно на небі, і своїм сяйвом затьмарює її мерехтіння; так і тут, Іван пророкував до Христа, але Христос не чекав, щоб Іван закінчив свій шлях, а Сам вийшов до людей. При цьому Він з’явився, коли той ще вчив, щоб поряд з Його вченням і Його справами не здалося, що Іванове вчення і є істиною. Тому після того, як Ісус почав проповідувати всім тим, хто стікався до Нього, вчення Іванове змаліло (Анонімний коментар 3).
Чому хреститься Христос, який не знає гріха? Коли Іван проповідував, кажучи: Покайтеся, бо наблизилось Небесне Царство (Мт 3:2), тоді прийшов Ісус, щоб прийняти свідоцтво Іванове: Ось Агнець Божий, який світу гріх забирає (Ів 1:29), і підтвердити його пророцтво, щоб люди, побачивши, що Христос, хоча і був без гріха, приймає хрещення як грішник, сказали б собі: «Якщо ж і Той, про безгрішність Якого свідчив сам Хреститель, вважає необхідним хреститися, то як же нам, погрузлим у гріхах, відкидати покаяння?». Так і Іван засвідчив: Я вас хрищу водою на покаяння, а той, хто йде за мною, від мене потужніший, Він вас христитиме Духом Святим і вогнем (Мт 3:11) (Анонімний коментар 3).
Чи Хреститель більший від охрещуваного? Оріген: Ісус показав ділом, що Він лагідний і смиренний серцем (Мт 11:29), прийшовши до нижчих від Нього, і творячи відповідне тому, що Він упокорив Самого Себе і став слухняний аж до смерті (Фил 2:8). Не завжди той, хто хрестить, більший від того, хто хреститься, бо й Ананія не був більший від Павла (пор. Діян 9:10-19), і Филип хрестив, а Петро через покладання рук подавав Духа Святого (див. Діян 8:5-17) (Оріген «Фрагменти» 52).
Чому Спаситель приймає хрещення від Івана? Ієронім Стридонський: Спаситель приймає хрещення від Івана з трьох причин: по-перше, щоб виконати всяку правду і всі смиренні приписи закону, оскільки Він народився людиною, по-друге, щоб Своїм хрещенням утвердити Іванове хрещення; в-третіх, щоб, освячуючи води Йордану, через сходження голуба показати пришестя Святого Духа при омиванні віруючих (Ієронім Стридонський «Коментар на Євангеліє від Матея» 1.3.13).
Чому Йому належало хреститися? Теодор Мопсуестійський: Багато хто ставить собі питання, що це було за хрещення, яким хрестився Господь. Отже, що ж це? Господь наш і Спаситель Ісус Христос заради порятунку всіх став людиною, бажаючи показати Себе початком такого собі незвичайного життя. Тому Він і називається Адамом, бо заради нього і заради інших людей, що походять від нього, Він Сам став початком того вічного життя і, як Адам, став родоначальником цього дочасного і смертного життя. І першим отримавши за допомогою води і Духа це хрещення усиновлення, Він Сам показав, першим воістину прийнявши його, що це хрещення велике і поважне. І Він Сам жив за законами громадянського суспільства, які перебувають поза законом благодаті, за якими і ми з необхідності живемо. Отже, потрібно було, щоб Господь покірно, як одна людина з народу, підкорився пророкові і Хрестителю для хрещення, щоб освятити води і наше відродження через обмивання, і усиновлення, і відпущення гріхів, і всі інші блага хрещення, які Він нам подарував. Він все це символізує у Собі, нічого цього не потребуючи Сам як Бог і Який світу гріх забирає (Ів 1:29) (Теодор Мопсуестійський «Фрагменти» 14).
«Іван спротивлявся Йому» (Мт 3:14)
Ісус тут не для покаяння. Іван Золотоустий: Оскільки хрещення Івана було хрещенням покаяння і призводило до усвідомлення гріхів, то, щоб ніхто не подумав, що й Ісус приходить на Йордан з тим же наміром, Іван, щоб уникнути цього, назвав Його Агнцем і Відкупителем світу від усякого гріха. Бо Той, Хто міг знищити гріхи всього роду людського, Сам, без сумніву, був безгрішним (Іван Золотоустий «Гомілії на Євангеліє від Матея» 12.1).
Чому Іван намагався утримати Його? Хроматій Аквілейський: Отож, Ісус задля виконання всіх таїнств закону, щоб хреститися від Івана, приходить з Галилеї на Йордан. Але Іван, пізнавши через Святого Духа свого Господа Бога, навіть взуття Якого він недостойний понести, як він говорив, відмовляється від виконання наказу, вважаючи, що хрещення не потрібне Тому, Хто, як він знав, прийшов, щоб Своїм хрещенням відкупити гріхи світу. Тому він говорить, що швидше йому, Іванові, треба хреститися від нього: Мені самому треба христитися в тебе, а ти приходиш до мене? Так ніби він сказав: «Я людина, ти Бог; я грішник, бо людина, ти без гріха, бо Бог. Навіщо ти хочеш хреститися від мене? Я не відмовляюся коритися, але не знаю таїнства. Я хрещу грішників у покаянні. Навіщо хочеш хреститися Ти, у Кого немає причини гріха? Навіть більше, навіщо хочеш хреститися, як грішник, Ти, що прийшов відкупити гріхи?» Отже, ось що говорить Іван Ісусові (Хроматій Аквілейський «Трактат на Євангеліє від Матея» 12.1).
«Личить нам здійснити всяку правду» (Мт 3:15)
Ісус хрестився для нас. Хроматій Аквілейський: Господь, хоча і схвалює віддану послушність свого раба, та показує таїнство Своєї ікономії (дослівно: управління (νόμος) домом (οίκος)), кажучи: Залиши це тепер, так бо личить нам здійснити всяку правду. Цим Він показує, що справжня правда в тому, щоб Сам Господь і вчитель виконав у собі ціле таїнство нашого спасіння. Виходить, не заради себе Господь побажав хреститися, а заради нас, щоб виконати всяку правду. Адже справедливо, щоб той, хто вчить чогось іншого, почав це першим. Отже, оскільки Господь прийшов як учитель роду людського, Він захотів навчити на Своєму прикладі, що потрібно робити, щоб учні пішли за вчителем, а раби за паном (Хроматій Аквілейський «Трактат на Євангеліє від Матея» 13.2-3).
Щоб розв’язати прокляття за порушення закону. Іван Золотоустий: Він не просто сказав: Залиши, але додав: тепер. «Бо це буде не завжди», говорить Він, «але ти побачиш Мене і таким чином, яким бажаєш, а тепер поки що очікуй цього». Потім Він показує і те, чому це належить вчинити. Чому ж належить? Тому що нам належить виконати весь закон, що Він позначив словами: всяку правду. Бо правда – це виконання заповідей. «Отже, оскільки ми», говорить Він, «здійснили всі інші заповіді, і залишилося тільки це, то слід додати і його. Я прийшов звільнити вас від прокляття, що лежить на вас за порушення закону. Значить, передусім повинен Сам виконати весь Закон і звільнити вас від засудження і таким чином скасувати дію закону. Отже, Мені належить виконати весь закон, тому що Я повинен розв’язати прокляття, написане проти вас у законі. Для цього Я і прийняв плоть і прийшов у світ» (Іван Золотоустий «Гомілії на Євангеліє від Матея» 12.1).
Він взяв на Себе все, що властиве людській природі. Як Ісус здійснив правду хрещення? Безсумнівно, згідно з часткою своєї людської природи. Бо людям необхідно приймати хрещення, оскільки за своєю тілесною природою всі грішні. І, отже, як Він здійснив правду хрещення, так само здійснив і правду народження і зростання, куштування їжі і пиття, сну і відпочинку; так і перенесення спокуси, і страху, і втечі, і печалі; так Він здійснив правду і страждання, і смерті, і воскресіння. Тобто, всі ці правди Він здійснив згідно з часткою своєю прийнятої Ним людської природи (Анонімний коментар 3).
Здійснити всяку правду. Теодор Мопсуестійський: Той, хто був досконалим згідно закону, поспішив хреститися хрещенням Івана на виконання закону. Тому Христос, як досконалий в законі, хрестився хрещенням Івана і тому сказав: Так бо личить нам здійснити всяку правду (Теодор Мопсуестійський «Фрагменти» 21).
Хрещення Івана готувало до досконалого хрещення. Теодор Мопсуестійський: Хрещення Івана було одночасно досконалим і недосконалим. Досконалим згідно настанови закону, а недосконалим, оскільки воно не давало відпущення гріхів, а готувало людей до досконалого хрещення. Тому і Христос, будучи досконалим згідно закону, хрестився цим хрещенням, тобто Івановим. І Він показав це, кажучи: Так бо личить нам здійснити всяку правду (Теодор Мопсуестійський «Фрагменти» 13).
«І побачив Він Духа Божого» (Мт 3:16)
Він хрестився не як той, хто кається. Кирило Олександрійський: Древні, що жили до Христа, утримували хрещених ними у воді до тих пір, поки ті не визнавали своїх гріхів. Христос же, будучи безгрішним, зараз же вийшов із води. Бо Він хрестився зовсім не як той, хто кається, а як Той, хто очищає гріхи і освячує води (Кирило Олександрійський «Коментарі на Євангеліє від Матея» 29).
Лагідність голуба. Оріген: Якщо покорятися Богу – діло праведне і Бог послав Івана, щоб він хрестив народ, то Христос виконав і це, разом з усім іншим, що приписував закон. Якщо ж ти скажеш, що Він хрестився для того, щоб освятити для нас води, то і в цьому випадку не злукавиш. Тому й Дух зійшов у вигляді голуба, бо де примирення з Богом, там і голуб, як у випадку з Ноєвим ковчегом. І нині Дух приходить у вигляді, а не в тілі голуба, сповіщаючи світові милість Божу і одночасно показуючи, що духовній людині належить бути незлобивим і лагідним, простим і нехитрим (Оріген «Фрагменти» 56).
Сталість голуба. Теодор Мопсуестійський: Святий Дух уподібнився до голуба через любов, яку він відчуває до нас, тому що Бог, відкинутий людьми, знову зближується з людьми внаслідок власної доброти. Так і голуб не віддаляється від тих, до кого звик, навіть якщо вони заподіюють йому зло, відбираючи у нього пташенят. Святий Дух з’явився у вигляді голуба як люблячий і чоловіколюбний. І часто відкинений вами, Він знову тримається близько до нас і творить добро по своїй доброті. Адже голуб, будучи люблячим і чоловіколюбним, навіть якщо люди чинять з ним погано, віднімаючи і винищуючи його пташенят, не віддаляється від тих, до кого звик, а тримається поруч (Теодор Мопсуестійський «Фрагменти» 15).
«Голос із неба» (Мт 3:17)
Голос ангела? Аполінарій Лаодикійський: Дехто стверджує, що голос, який пролунав з неба: Це Син мій любий, – це або ангельський голос, продиктований від Імені Отця, або якийсь інший, витворений зненацька (Аполінарій Лаодикійський «Фрагменти» 9).
І голос, і видіння. Іларій Піктавійський: Потім був голос з неба: Син мій єси ти, я породив тебе сьогодні (Пс.2:7). На те, що Христос був Сином Божим, вказують голос і видіння; і до слуху, і до погляду невірного народу, що не слухався пророків, посилається свідчення про їх Господа. Водночас з того, що все це поєдналося у Христі, ми довідуємося, що після обмивання водою з небесних брам на нас сходить Святий Дух і ми отримуємо помазання небесної слави і через усиновлення Божим голосом стаємо Його синами, оскільки істина символізувала цими подіями образ здійсненого над нами таїнства (Іларій Піктавійський «Коментар на Євангеліє від Матея» 2.6).
Син Мій любий. Іван Золотоустий: Вони думали, що Ісус звичайна людина. Бо якби Він був незвичайною людиною, то не прийшов би хреститися разом з іншими. Навпаки, Іван здавався їм набагато дивнішим, ніж Ісус. Тому, щоб така думка не утвердилася в народі, відразу після хрещення Ісуса відкривається небо, сходить Дух і разом з Духом голос, що сповіщає про гідність Єдинородного. А оскільки багатьом здавалося, що цей голос, який говорив: Це Син мій любий, відноситься до Івана, бо не було додано «цей, що хреститься», а просто цей, а також за самою гідністю Хрестителя і по всьому вищесказаному, кожен, хто чув ці слова, відносив їх скоріше до того, хто хрестив, ніж хто хрестився, Дух Святий зійшов у вигляді голуба, звертаючи голос на Ісуса і показуючи всім, що слово «цей» сказано не про Івана, який хрестив, а про Ісуса, що хрестився (Іван Золотоустий «Гомілії на Євангеліє від Матея» 12.2).
Невимовна божественність Трійці. Августин Гіппонський: Отже, тут ми чітко бачимо Трійцю: в голосі – Отця, в людині – Сина, в голубі – Духа Святого. Саме в такій послідовності слід було згадати про це, оскільки так найлегше сприймати. Адже об’явлення Трійці передається тут настільки очевидно, що не залишається ні найменшого місця для сумніву. Коли Сам Господь Христос в образі раба приходить до Івана (див. Мт 3:13), це, безсумнівно, Син: адже не можна сказати, що це – Батько або Святий Дух. Коли сказано: Прибув Ісус, – це, безсумнівно, Син Божий. І про голуба хто засумнівається? Або хто скаже, що таке голуб, коли саме Євангеліє найочевиднішим чином свідчить: І Святий Дух у тілеснім вигляді, немов голуб, зійшов на нього? (Лк 3:22). Також і про голос не може бути жодного сумніву, що це – Отець, коли говорить: Ти Мій Син (Лк 3:22). Таким чином, ми чітко бачимо Трійцю. І якби ми розглядали окремі місця, то я насмілюся сказати (який би страх я не відчував, кажучи це, однак насмілюся), що ми бачили Трійцю немов би розділену. Коли Ісус прийшов на річку, з одного місця в інше, голуб зійшов з неба на землю, з одного місця в інше; нарешті сам голос Отця, який звучав і не з землі, і не від води, а з небес: усі Троє ніби відрізняються місцями, відрізняються служіннями, відрізняються діями. Хтось скаже мені: покажи нероздільність Трійці. Пам’ятай, що ти повинен відповідати, як православний. Бо так вчить наша віра, тобто ваша віра, правильна віра, православна віра, що спирається не на думку припущень, а на свідчення Писання, не розхитана єретичним безглуздям, а заснована на апостольській істині. Так ми знаємо, так віримо, навіть якщо не бачимо цього ні очима, ні серцем, до тих пір, поки не очистимося вірою. Однак завдяки цій самій вірі ми найнепохитнішим і твердим чином знаємо, що Отець, Син, Дух Святий – це нероздільна Трійця, Єдиний Бог, а не троє Богів. Але таким чином Єдиний Бог, що Син не є Отцем, Отець не є Сином, Дух Святий не є ні Отцем, ні Сином, а Духом Отця і Сина. Цю невимовну Божественність, що зберігається Сама в Собі, все відроджує, творить, обновляє, спрямовує, повертає, судить, звільняє, цю Трійцю ми знаємо одночасно як невимовну і нероздільну (Августин Гіппонський «Проповіді» 2.1-2).
Переклад з англійської – Ольга Цицик, за виданням ACCS: NT Ia, Matthew 1–13 (2001)
Ілюстрація: David Zelenka – Baptism of Christ
Приєднуйтесь до нас у Телеграм та Вайбер і отримуйте раз на тиждень дайджест найпопулярніших дописів!
