Коментарі Отців Церкви на недільне Євангеліє
Євангеліє від св. Матея 4:12-17
12. Почувши, що Йоана ув’язнено, Ісус повернувся в Галилею 13. і, покинувши Назарет, пішов і оселився в Капернаумі, що при морі, на границях Завулона та Нафталі, 14. щоб збулося те, що сказав був пророк Ісая: 15. “О земле Завулона та земле Нафталі, приморський шляху, країно за Йорданом, поганська Галилеє! 16. Народ, який сидів у темноті побачив велике світло; тим, що сиділи в країні й тіні смерти, – зійшло їм світло.” 17. З того часу Ісус почав проповідувати й говорити: “Покайтесь, бо Небесне Царство близько.”
Коментарі Отців Церкви
«Повернувся в Галилею» (Мт 4:12)
Відступати від гонителів. Кирило Олександрійський: Христос відійшов не з боязкості, а настановляючи нас тим, що вчинив, відступати від гонителів. І Він відходить з Юдеї до поган, показуючи цим, що Він полишає юдеїв не тільки коли вони ображають Самого Бога, але і коли вони грішать проти святих пророків (Кирило Олександрійський «Коментарі на Євангеліє від Матея» 34).
Під опікою Бога. Почувши, що Йоана ув’язнено, Ісус повернувся в Галилею. Ким ув’язнено? Без сумніву, Богом. Бо ніхто не може нічого зробити святій людині, якщо Бог не видасть його. Можливо, грішник може щось зробити грішникові, бо Бог не надто піклується про грішника, а святій людині, безперечно, він нічого не може зробити, бо Він – щит для всіх тих, що до нього прибігають (Пс 17:31). Ось і в іншому місці сказано: Хіба не за шага продається пара горобців? А проте ні один із них не впаде на землю без волі Отця вашого. А вам же все волосся на голові пораховано (див. Мт 10:29-30, Мт 6:30, Лк 12:28). Знаючи про це, Господь віддалився звідти не тому, що боявся смерті, а з двох причин. По-перше, щоб зберегти до належного часу Своє страждання. По-друге, щоб дати нам приклад того, як уникнути небезпеки спокуси, не тому, що Він Сам боявся такої небезпеки, а тому, що інакше ми не змогли б переносити кожної спокуси. І якщо на будь-якому шляху істини Він проходить перед нами як Учитель, а ми слідуємо за Ним як учні, то очевидно, що Він видивляється не ту дорогу, якою може Сам йти, а ту, яку ми могли б витримати. А якби Христос робив те, що може робити Сам, а не те, що ми, то ми не могли б бути Його учнями і не здужали прямувати за Ним (Анонімний коментар 5).
«Оселився в Капернаумі, що при морі» (Мт 4:13)
Не йти назустріч спокусам. Іван Золотоустий: Для чого Він знову відходить (див. Мт 4:12)? Для того, щоб знов же навчити нас не йти назустріч спокусам, а відступати і ухилятися від них. Бо не той винен, хто не кидається в небезпеку, а той, хто у небезпеках не має мужності. Отже, щоб навчити цьому і приборкати ненависть юдеїв, Христос відходить до Капернауму, одночасно виконуючи цим пророцтво (Іван Золотоустий «Гомілії на Євангеліє від Матея» 14.1).
«Щоб збулося те, що сказав був пророк Ісая» (Мт 4:14)
Галилея поганська. Як вчить історія, ці коліна були раніше за всіх переселені у Вавилон (пор. Іс 9:1). І, відповідно, кого Бог раніше від всіх вразив гнівом, до того першого завітало і Боже милосердя. І хто першими були відведені в тілесний полон, ті першими звільнені з духовного полону. Народ, який сидів у темноті побачив велике світло; тим, що сиділи в країні й тіні смерти, – зійшло їм світло (Мт 4:16). У темряві сиділи юдеї, що були під законом, в якому правда Божа не була зрозумілою, і хоча вона там була, та прихована під певними образами і таємницями тілесних речей. Яким же було світло правди в обрізанні крайньої плоті? Адже темрява найвищою мірою відповідала закону, який був даний не для того, щоб відкрилася правда Божа, а щоб була покарана запеклість їх сердець. Як сказано Господом: То з-за серця вашого запеклого написав Мойсей вам отой припис (Мр 10:5), і не для того, щоб їх врятувати, а щоб засліпити; щоб, сп’янілі від закону, вони не знали світла, бо не були гідними бачити його у темряві, тобто в гріхах. Світло велике – тобто Христа. Бо в юдеїв багато хто був світлом: світлом був Мойсей, і Аарон, і Ісус, та інші судді та пророки. Кожний вчитель є світлом для тих, кого він просвічує вченням; як написано: Ви – світло світу (Мт 5:14). Але велике Світло – це Христос. Бо погани сиділи в країні й тіні смерті або за те, що творили беззаконня, які несуть погибель, або за те, що шанували ідолів і демонів, служіння яких вело їх до вічної смерті (Анонімний коментар 6).
«Тим, що сиділи в країні й тіні смерти, – зійшло їм світло» (Мт 4:16)
Велике світло Євангелія. Кирило Олександрійський: Світлом же великим є Господь наш Христос і сяйво євангельської проповіді, аж ніяк не закон, який був уподібнений до світильника. Тому і в скинії, зважаючи на близьке сяйво закону, завжди горів світильник, здатний посилати своє світло не далі, ніж юдейські кордони. Таким чином, погани перебували у темноті, як ті, що не мають світла навіть цього малого світильника (Кирило Олександрійський «Коментарі на Євангеліє від Матея» 34).
Правдиве світло одкровення. Хроматій Аквілейський: У даному місці євангеліст згадує зі сказаного пророком: За Йорданом народ, який сидів у темноті побачив велике світло (Мт 4:15-16). В якій темноті? Саме в глибокій неусвідомленій помилці. Яке велике світло він побачив? Саме те, про яке було написано: То було світло – те, що просвітлює кожну людину. Воно прийшло у цей світ. (Ів 1:9). Про нього праведний Симеон говорив у Євангелії: Світло на просвіту поганам, і славу твого люду – Ізраїля (Лк 2:32). Те, що це світло виникне у темряві, передвіщав колись і Давид, кажучи: Він світить правим в темряві, як світло, добрий і милосердний і справедливий (Пс 111:4). І Ісайя показує, що це світло послужить для просвіти Церкви: Зійшло бо твоє світло, слава Господня засяяла над тобою! (Іс 60:1). Даниїл також про це світло сказав так: Він відкриває, що глибоке й скрите, знає, що в темряві, і світло з ним перебуває (Дан 2:22). Отже, Син з Отцем, бо як Батько – світло, так і Син – світло. Тому і Давид в псалмі каже: У твоїм світлі побачимо світло (Пс 35:9), тому що у Сині видно Батька, як Сам Господь говорить в Євангелії: Хто мене бачив, той бачив Отця (Ів 14:9). Воістину з правдивого світла вийшло правдиве світло і з невидимого видиме. Справді, це образ невидимого Бога (Кол 1:15), як сказав апостол (Хроматій Аквілейський «Трактат на Євангеліє від Матея» 15.1).
Тінь смерти. Оріген: Він сказав в тіні смерті, а не «в смерті», оскільки гріх не може абсолютно зіпсути душу так, як це робить з тілом смерть, але він приносить їй лише тінь смерті. І слова зійшло світло показують, що не нам, тим, хто шукає, воно зійшло, а тим, хто перебуває у безтурботності (Оріген «Фрагменти» 73).
«Покайтеся, бо Небесне Царство близько» (Мт 4:17)
Проповідь Івана і проповідь Ісуса. Оріген: У деяких списках слово покайтеся відсутнє. Якщо ж Спаситель говорить те ж саме, що й Іван, то послав їх обох один Бог. А може Іван, як той, що приготовляє Богові приготований народ (Лк 1:17), говорить покайтеся. Ісус же, прийнявши вже приготовлене, що не потребує покаяння, не говорить «покайтеся». Він проповідує не всупереч закону і пророкам, але коли Іван виконав Старий Завіт, Він почав проповідувати Новий, Сам ставши його початком. Тому щодо Івана не написано почав, бо він був кінцем. До того ж він проповідував у пустелі, в той час як Ісус – посеред народу (Оріген «Фрагменти» 74).
Початок проповіді. Іван Золотоустий: З того часу: коли ж це? З того моменту, як Іван був кинутий до в’язниці. Чому ж Христос не проповідував їм спочатку? Для чого Йому потрібен був Іван, коли про Нього проповідувало свідчення Його справ? Для того, щоб ти дізнався з цього про Його гідність, що, так як і Отець, Він має пророків, як сказав Захарія: А ти, дитино, пророком Вишнього назвешся (Лк 1:76); а з іншого боку, для того, щоб не залишити безсоромним юдеям жодного приводу до виправдання. На це Сам Христос вказав, кажучи: Прийшов бо був Йоан, що не їв, не пив, і вони кажуть: Він біса має. Прийшов Син Чоловічий, що їсть і п’є, і вони кажуть: Оцей чоловік ненажера й винопивець, приятель митарів і грішників! І виправдалась мудрість власними ділами (Мт 11:18-19). Крім того, було необхідно, щоб про Христа спочатку сказав хтось інший, а не Сам ВІв. Бо якщо і після стількох важливих свідчень і доказів говорили: Свідчиш сам за себе – неправдиве твоє свідоцтво (Ів 8:13), то чого б не казали, якби про Нього нічого не сказав Іван, а Він Сам перший почав свідчити про Себе народу? Тому Він і не проповідував раніше від Івана, і чудес не творив, поки останній не був посаджений у темницю. Він не хотів Своєю проповіддю вчинити поділ в народі (Іван Золотоустий «Гомілії на Євангеліє від Матея» 14.1).
Щоб утвердити вчення Івана. З того часу, як Івана ув’язнено, Господь почав проповідувати. Адже якби Він почав проповідувати, поки Іван був живий, то, безсумнівно, применшив би Івана і його проповідь в порівнянні з Христовим вченням вважали б зайвою – подібно до світла, що з’являється одночасно з ранковою зіркою і затуляє благодать зірки. І наскільки мудро Він приступив до Своєї проповіді тими ж словами, якими зазвичай говорив Іван: Покайтеся, бо Небесне Царство близько, маючи на меті не потоптати Іванове вчення, а лише сильніше утвердити його. Адже якби Він проповідував в той час, коли вчив Іван, могло здатися, що Він зневажає його вчення, але нині, оскільки Він повторив його слова, коли той був уже у в’язниці, це було не зневагою, а підтвердженням. Підтвердив ж Він Іванове вчення, щоб показати, що той був істинним свідком (Анонімний коментар 6).
Не місце, а стан. Оріген: Царство Небесне є не місце, а стан душі, бо воно між нами (пор. Лк 17:21). Зауваж, що якщо Іван проповідує наближення Царства Небесного, то Цар Христос передає його Богові і Oтцеві (див. 1 Кор 15:24) (Оріген «Фрагменти» 74).
Переклад з англійської – Ольга Цицик, за виданням ACCS: NT Ia, Matthew 1–13 (2001)
Ілюстрація: Jorge Cocco – Jesus Preaching from a Boat
Приєднуйтесь до нас у Телеграм та Вайбер і отримуйте раз на тиждень дайджест найпопулярніших дописів!
