Коментарі Отців Церкви на недільне Євангеліє
Євангеліє від св. Луки 18:9-14
9. Для деяких, що були певні про себе, мовляв, вони справедливі й ні за що мали інших, Він сказав цю притчу: 10. “Два чоловіки зайшли в храм помолитись: один був фарисей, а другий – митар. 11. Фарисей, ставши, молився так у собі: Боже, дякую тобі, що я не такий, як інші люди – грабіжники, неправедні, перелюбці, або як оцей митар. 12. Пощу двічі на тиждень, з усіх моїх прибутків даю десятину. 13. А митар, ставши здалека, не смів і очей звести до неба, тільки бив себе в груди, кажучи: Боже, змилуйся надо мною грішним! 14. Кажу вам: Цей повернувся виправданий до свого дому, а не той; бо кожний, хто виноситься, буде принижений, а хто принижується, – вивищений.”
Коментарі Отців Церкви
Лк 18:9 Вступ
Віднайдення віри у цього митаря. Аврелій Августин: Чи не вражає вас, коли Господь каже у Євангеліє: “Тільки ж Син Чоловічий, коли прийде, чи знайде на землі віру?” Знаючи, що дехто зарозуміло приписуватиме таку віру собі, Він негайно продовжує іншою притчею: “Для деяких, що були певні про себе, мовляв, вони справедливі й ні за що мали інших, Він сказав цю притчу: Два чоловіки зайшли в храм помолитись: один був фарисей, а другий – митар…” (Аврелій Августин, Лист 89).
Лк 18:10-13 Притча
Недуги інших не підходять для похвали тим, хто має добре здоров’я. Кирило Александрійський: Яка користь постити двічі на тиждень, якщо це служить лише приводом для невігластва та марнославства, і робить тебе [о Фарисею] гордим, пихатим та себелюбним? Ти даєш десятину зі своїх володінь та похваляєшся цим. Ще іншим способом ти провокуєш гнів Бога, засуджуючи та звинувачуючи інших людей через це. Ти бундючний, хоч і не увінчаний божественною постановою за праведність. Навпаки, ти нагромаджуєш прославу самому собі. Він каже: “Я не такий, як решта людства”. Угамуй себе, о Фарисею. Зачини двері свого язика та повішай на них замок (Пс 141:3). Ти говориш з Богом, який знає все. Дочекайся вироку цього Судді. Ніхто, хто є вправний у боротьбі, ніколи не вінчає сам себе. Ніхто також не приймає від самого себе вінець, але чекає на рішення судді. … Зниж свою гордість, тому що зарозумілість є проклята і ненависна Богові. Вона є чужа розуму, що боїться Бога. Христос навіть сказав: “Не судіть, і не будете суджені; не засуджуйте, й не будете засуджені” (Лк 6:37). Один з Його учнів також сказав: “Один лише законодавець і суддя … ти ж хто такий, що судиш ближнього?” (Як 4:12). Ніхто, хто знаходиться в доброму здоров’ї, не висміює того, хто хворіє за те, що той лежить прикутий до ліжка. Навпаки, він дуже боїться, бо, можливо, сам може стати жертвою подібних страждань. Під час бою ніхто, через що інший впав, не хвалить себе за те, що уникнув нещастя. Слабкість інших не підходить для похвали тим, хто має здоров’я (Кирило Александрійський, Коментарі до Луки, Проповідь 120).
Небезпеки гордині. Мартирій Сахдона: Той, хто приносить Богові жертву прослави, розумний плід віст, які визнають Його Ім’я, повинен бути дуже обережним до засідки лукавого. Сатана сидить у засідці, готовий зловити вас зненацька в той самий час молитви подяки. Він встане і звинуватить вас перед Богом, як він зробив з вашим колегою фарисеєм у храмі. Цього разу він не буде надимати вас гордістю за добрі справи, як він зробив це з фарисеєм, але він вчинить вас оп’янілими іншою гордістю. Він зробить вас п’янкими від гордості за прекрасний і солодкий звук власного голосу, за красу ваших співів, солодших від меду і медових сот. Результатом буде те, що ви не зрозумієте, що ця прослава належить Богові, а не вам самим (Мартирій Сахдона, Книга досконалості 78).
Про повідомлення Лікареві власних синдромів, а не чужих. Аврелій Августин: Наскільки помічними та необхідними є ліки покаяння! Люди, які пам’ятають, що вони лише люди, легко це зрозуміють. Написано: “Бог противиться гордим, а покірливим дає благодать” (1Пт 5:5, Як 4:6, Йов 22:29, Прип 3:34). … Фарисей не стільки радів своїм власним здоров’ям, скільки порівнював його з хворобами інших. Він прийшов до Лікаря. Було б більш доцільним повідомити Його, зізнавшись про те, що є не так із самим собою, замість того, щоб тримати свої рани в таємниці і мати зухвалість переповідати шрами інших людей. Не дивно, що збирач податків пішов зцілений, оскільки він не посоромився показати місця, де відчуває біль (Аврелій Августин, Проповідь 351.1).
Цей митар отримує прощення. Кирило Александрійський: Написано, що збирач податків “стояв здалека”, навіть не насмілюючись підняти очі. Ви бачите, як він утримується від будь-якої сміливості мови. Він, здається, позбавлений права говорити і збитий зневагою сумління. Він боявся, що Бог побачить його, оскільки він був недбалий у дотриманні Закону і вів непристойне та невпорядковане життя. Ви також бачите, що він звинувачує свою власну розбещеність своєю зовнішньою поставою. Нерозумний фарисей стояв сміливо та широко, підіймаючи очі без сумніву, свідчачи про себе та вихваляючись. Той інший [митар] відчуває сором за свою поведінку. Він боїться свого Судді. Він б’є себе в груди. Він визнає свої злочини. Він показує свою хворобу цьому Лікарю, і молиться, щоб Він помилував його. Яким є результат? Послухаємо, що каже Суддя. Він каже: “Цей повернувся виправданий до свого дому, а не той” (Кирило Александрійський, Коментарі до Луки, Проповідь 120).
Важче визнавати свої гріхи, ніж праведність. Єфрем Сирин: У випадку цього фарисея, який молився, речі, які він говорив, були правдою. Оскільки він говорив їх з гордості, і збирач податків говорив свої гріхи з покорою, визнання гріхів останнього було більш приємним для Бога, ніж визнання доброчинства першого. Важче є визнати свої гріхи, ніж свою праведність. Бог звертає увагу на того, хто несе важкий тягар. Тож митар в Його очах виявився таким, щоб мав більше, ніж фарисей. Він пішов більш виправданим, ніж фарисей, тільки через те, що він був смиренним. Якби цей фарисей був грішний, його молитва додала б гріхів до його гріхів, але Господь очистив митаря від його гріхів. Якщо тільки сама молитва фарисея провокувала гнів Божий, тоді в результаті цієї провокації молитва збирача податків виявилася ще більш потужною (Єфрем Сирин, Коментарі до Діатессарона Татіана 15.24).
Лк 18:14 Висновок
Смирення є ознакою грішника. Василій Великий: Суворий фарисей, який у своїй надзвичайній гордості не тільки хвалився собою, але й дискредитував збирача податків у присутності Бога, скасував власну праведність, завинивши гординею. Збирач податків вийшов виправданий замість фарисея, бо віддав славу Святому Богові. Він не наважився підняти очі, але прагнув тільки благати про милість. Він звинуватив себе своєю поставою, вдарявши у груди і не розважаючи про жоден інший мотив, крім умилостивлення. Отже, пильнуйте, і майте на увазі цей приклад суворої втрати, заподіяної через зарозумілість. Той, хто був винен у нахабній поведінці, зазнав втрати своєї праведності, і втратив свою винагороду через свою зухвалість. Він був осуджений нижче за смиренного чоловіка і грішника, тому що в його самовизначенні він не чекав Божого Суду, а виповідав його сам. Ніколи не ставте себе над кимось іншим, навіть над великими грішниками. Покірність часто рятує грішника, що вчинив багато страшних гріхів (Василій Великий, Про смирення).
Переклад з англійської – Максима Гонтара за виданням Ancient Christian Commentary on Scripture: New Testament III, Luke 3rd ed. Edition (2003)
Приєднуйтесь до нас у Телеграм та Вайбер і отримуйте раз на тиждень дайджест найпопулярніших дописів!
