Коментарі Отців Церкви на недільне Євангеліє
Євангеліє від св. Луки 2:22-40
11. Він сказав далі: “В одного чоловіка було два сини. 12. Молодший з них сказав батькові: Тату, дай мені ту частину маєтку, що мені припадає. І батько розділив між ними свій маєток. 13. Кілька днів потім, молодший, зібравши все, подавсь у край далекий і там розтратив свій маєток, живши розпусно. 14. І от як він усе прогайнував, настав великий голод у тім краю, і він почав бідувати. 15. Пішов він і найнявся до одного з мешканців того краю, і той послав його на своє поле пасти свині. 16. І він бажав би був наповнити живіт світ стручками, що їх їли свині, та й тих ніхто не давав йому. 17. Опам’ятавшись, він сказав до себе: Скільки то наймитів у мого батька мають подостатком хліба, а я тут з голоду конаю. 18. Встану та й піду до батька мого і скажу йому: Отче, я прогрішився проти неба й проти тебе! 19. Я недостойний більше зватися твоїм сином. Прийми мене як одного з твоїх наймитів. 20. І встав він і пішов до батька свого. І як він був іще далеко, побачив його батько його й, змилосердившись, побіг, на шию йому кинувся і поцілував його. 21. Тут син сказав до нього: Отче, я прогрішився проти неба й проти тебе. Я недостойний більше зватись твоїм сином. 22. А батько кликнув до слуг своїх: Притьмом принесіть найкращу одіж, одягніть його, дайте йому на руку перстень і сандалі на ноги. 23. Та приведіть годоване теля і заріжте, і їжмо, веселімся, 24. бо цей мій син був мертвий, і ожив, пропав був, і знайшовся. І вони заходились веселитися. 25. А старший його син був у полі; коли ж він, повертаючись, наблизився до дому, почув музику й танці. 26. Покликав він одного із слуг і спитав, що воно таке було б. 27. Той же сказав йому: Брат твій повернувся, і твій батько зарізав годоване теля, бо знайшов його живим-здоровим. 28. Розгнівався той і не хотів увійти. І вийшов тоді батько й почав його просити. 29. А той озвався до батька: Ось стільки років служу тобі й ніколи не переступив ні однієї заповіді твоєї, і ти не дав мені ніколи козеняти, щоб з друзями моїми повеселитись. 30. Коли повернувся цей син твій, що проїв твій маєток з блудницями, ти зарізав для нього годоване теля. 31. Батько ж сказав до нього: Ти завжди при мені, дитино, і все моє – твоє. 32. А веселитись і радіти треба було, бо оцей брат твій був мертвий і ожив, пропав був і знайшовся.”
Коментарі Отців Церкви
Лк 15:11-24 Блудний син та його милосердний батько
Ця притча закликає фарисеїв радіти через навернення грішників. Кирило Александрійський: Якою є мета цієї притчі? Давайте розглянемо, що стало для неї приводом, щоб взнати правду. Блаженний Лука сказав трохи раніше про Христа Спасителя всіх нас. … Фарисеї та книжники протестували щодо Його лагідності та любові до людей. Вони злісно та несправедливо звинувачували Його в тому, що Він приймав та навчав людей, чиє життя було нечистим. Христос неминуче ставить перед ними цю притчу. Він ясно показує їм, що Бог навіть від тих, хто цілком стійкий, твердий і святий, і досяг найвищої похвали за сумлінність, вимагає серйозної поведінки у дотриманні Його волі. Така людина повинна радіти та не поступатися роздратуванню нелюбові через тих, хто є покликаний покаятися, навіть якщо у них погана репутація (Кирило Александрійський, Коментарі до Луки, Проповідь 107).
Ідентифікація двох синів. Кирило Александрійський: Дехто вважає, що ці два сини символізують святих ангелів та нас, земних мешканців. Старший, що жив тверезо, представляє сукупність святих ангелів, а молодший, блудний син – людський рід. Дехто з нас дає інше пояснення, стверджуючи, що старший син з, який добре поводився, символізує Ізраїль за плоттю. Другий син, який вирішив жити в жадібній насолоді віддалено від батька, символізує усіх поган (Кирило Александрійський, Коментарі до Луки, Проповідь 107).
Ці два сини представляють два народи. Петро Хрисолог: “В одного чоловіка було два сини”, тобто два народи, юдеї та язичники. Розважливе пізнання Закону зробило юдейський народ його старшим сином, а глупота поганства зробила поганський світ його молодшим сином. Подібно до того, як мудрість приносить помітну сивину волосся, так само дурість забирає риси дорослої людини. Не вік, а моральність зробила поган молодшим сином. Не роки, а розуміння Закону зробило євреїв старшим сином (Петро Хрисолог, Проповідь 5).
Чому молодший син заслужив втратити привілеї синівства. Петро Хрисолог: “І батько розділив між ними свій маєток”. Цей син був нетерплячим стільки ж, скільки батько був добрим. Йому набридло життя власного батька. Оскільки він не може скоротити життя свого батька, він діє так, щоб заволодіти його майном. Він не був задоволений тим, що володіє багатством свого батька разом із батьком, і він заслужив втратити привілеї сина. Давайте поставимо деякі питання. Якою є причина, що призвела до таких дій цього сина? Яка зухвала надія підняла його дух, щоб зробити такий приголомшливий запит? Яку причину він мав? Очевидно, що Небесний Отець не може бути стриманий ніякими обмеженнями, ні замкнений в будь-якому часі, ні знищений будь-якою силою смерті. Син не міг чекати смерті батька, щоб отримати його багатство, тому він зародив бажання отримати задоволення від щедрості його батька, поки той ще живий. Батьківська щедрість довела, що у проханні його сина міститься образа (Петро Хрисолог, Проповідь 1).
Покинути батька означає відійти від самого себе. Амвросій Медіоланський: Ви бачите, що Божий спадок дається тим, хто просить. Ви не повинні думати, що Батько був винним у тому, що Він дав молодшому синові. У Царстві Божому немає слабкого віку, а віра не зважується роками. Той, хто подав прохання, визнав себе гідним. Якби тільки він не пішов від свого Батька, він би не знав негараздів віку. Після того як виїхав за кордон, він, хто відійшов від Церкви, розтратив спадщину. “Після”, написано, “залишивши свій дім та землю, він виїхав за кордон у далеку країну”. Що може бути більш віддалене, як відходити від самого себе, а не від якогось місця? … Напевно той, хто відділяє себе від Христа, є вигнанцем своєї країни, громадянином цього світу. Ми не є чужі та паломники, але ми є “співгромадянами святих та дому Божого” (Еф 2:19), бо ми, що є далеко, стали близько через кров Христа (Еф 2:13) . Не будемо дивитись на тих, хто повертається з далекої землі, тому що ми також були в далекій землі, як навчає Ісая. “Над тими, що живуть у смертній тіні, світло засяяло” (Іс 9:2). Існує далекий край тіні смерті, але ми, для кого Дух перед нашим обличчям – це Христос Господь (див. Лам 4:20), живемо в тіні Христа. Отже, Церква каже: “У його холодку, що так бажала, я сіла” (Пісня 2:3) (Амвросій Медіоланський, Тлумачення Євангелія від Луки 7.213-14).
Вибираючи марнотратне царство жадібних пристрастей. Аврелій Августин: Молодший син у Твоєму Євангеліє не скористався кіньми, колісницями чи кораблями, не летів на видимих крилах, не мандрував пішо. Через блудне життя у далекому краї, він втратив те, що Ти, як добрий Батько, дав йому, коли він вирушав. Ти був добрим, зробивши йому цей подарунок, але є ще добрішим до нього, коли він повернувся у потребі. Бути в царстві жадібної пристрасті – те ж саме, що знаходитися в царині темряви, і те ж саме, що бути далеко від Твого обличчя (Аврелій Августин, Сповідь 1.18).
Блудний син терпить голод. Амвросій Медіоланський: “Настав великий голод у тім краю”. Це був не голод їжі, але голод добрих справ та чеснот. Який голод є більш жахливий? Звичайно, той, хто відходить від Божого Слова, голодує тому, що “не самим лише хлібом житиме людина, але кожним Словом Божим” (Лк 4:4). Кожен, хто покидає скарби, відчуває нестачу. Той, хто відходить від мудрості, є отупілим. Той, хто відходить від чесноти, руйнується. Цілком зрозуміло, що він опинився у потребі, тому що полишив скарби мудрості, пізнання Бога (Кол 2:3) та глибини небесного багатства. Він почав жадати і страждати голодом, тому що ніщо не може наситити блудних задоволень. Той, хто не знає, як бути наповненим вічною поживою, завжди страждає від голоду (Амвросій Медіоланський, Тлумачення Євангелія від Луки 7.215).
Цей громадянин є князем цього світу. Амвросій Медіоланський: “Пішов він і найнявся до одного з мешканців того краю”. Той, хто приєднує себе до когось, знаходить себе в пастці. Той мешканець є князем цього світу (див Йо 12:31; 14:30; 16:11). Його відправляють на господарство, куплене людиною, яка відмовляється від Царства Божого (Лк 14:18). Він годує свиней, тих, до яких диявол прагнув ввійти, тих, кого він кинув у море цього світу, коли вони жили в бруді та нечистоті (див Мт 8:31-32) (Амвросій Медіоланський, Тлумачення Євангелія від Луки 7.216).
Ложе поміж свиней. Петро Хрисолог: “Пішов він і найнявся до одного з мешканців того краю, і той послав його на своє поле пасти свині”. Такий досвід мають ті, хто відмовляється довірити себе своєму батькові, але віддає себе чужинцю. Він втікає від найщедрішого годувальника і терпить від суворого судді. Утікач від прихильності, біженець від батьківської любові, він є призначений до свиней, засуджений до них і переданий їм на службу. Він борсається в їх брудному кормі. Поспіх неспокійного стада збиває і бруднить його так, що він сприймає себе жалюгідним і згірклим, він втратив щастя мирного життя в домі свого батька (Петро Хрисолог, Проповідь 1).
Пустота поживи. Амвросій Медіоланський: Є ті, хто інтерпретує свиней як стада демонів, стручки – як відсутність чесноти у бездарних людей і у хвалебних словах тих, хто не може робити добро. За порожньою привабливістю філософії та галасливими оплесками для красномовства (див Кол 2:8), вони виказують показні хвастощі, а не якусь корисність. Таке не може бути тривалим задоволенням (Амвросій Медіоланський, Тлумачення Євангелія від Луки 7.217).
Не зважаючи на його гріх, Дух не відійшов від цього сина. Філоксен Маббугський: Так само було і з молодшим сином, який розтратив майно свого батька, живучи серед повій. Незважаючи на все це, він не втратив свого почесного звання сина. Відкинувши свого батька, у країні полону, він радше згадав: “Скільки то наймитів у мого батька мають подостатком хліба, а я тут з голоду конаю”. Він все ще був грішником. Він згрішив до такої міри, що викинув на вітер своїми злими вчинками весь спадок, який він отримав від свого батька. Він все ще називав Бога своїм Отцем. Це вказує на те, що благодать Духа, яка дозволяє йому називати Бога Отцем, не відступає від нього. Ми не можемо використовувати цей титул і називати Бога Отцем, окрім як через авторитет Святого Духа, який є в нас. Добре відомо, що ті, хто ще не стали дітьми Божими через святе переродження у хрищенні, не мають права використовувати цей титул. Їм не дозволяється казати: “Отче наш, що єси на Небесах, хай святиться Твоє ім’я”. Очевидна причина цього полягає в тому, що Святий Дух ще не увійшов до них, щоб дати їм такий дозвіл. Всім відомо, що коли вони наближаються до святих Таїнств, новоохрищені повторюють цю молитву з упевненістю щодо відповідності традиції, даної нашим Господом, і тоді вони приступають до святих Таїнств (Філоксен Маббугський, Перебування Святого Духа 1).
Перша сповідь шукає примирення. Амвросій Медіоланський: “Отче”, каже він, “я прогрішився проти неба й проти тебе!”. Це перша сповідь перед Творцем природи, Покровителем милосердя та Cуддею винних. Хоч Бог знає все (див. Ест 4:37 LXX; Йо 21:17), він чекає на слова вашого визнання. … Сповідайтесь, щоб Христос міг заступитися за вас, Той, кого ми маємо, як заступника перед Отцем (1Йо 2:1). Сповідайтесь, щоб Церква могла молитися за вас і щоб люди могли ридати за вас. Не бійтеся, що, можливо, ви не отримаєте прощення. Заступник обіцяє помилувати. Покровитель пропонує благодать. Захисник обіцяє примирення з доброю волею Отця. Вірте, бо це правда (див Йо 14:6; 1Йо 5:6). Погоджуйтесь, тому що це чеснота. Він має причину заступитися за вас, якщо Він не вмер за вас даремно (див Гал 2:21). Отець також має причину пробачити, тому що Отець хоче того ж, чого хоче Син (Амвросій Медіоланський, Тлумачення Євангелія від Луки 7.224-25).
Повторюючи “Отче наш”. Петро Хрисолог: Тепер він повертається до Батька і вигукує: “Отче, я прогрішився проти неба й проти тебе”. Кожного дня в молитві Церква свідчить про те, що молодший син повернувся до дому свого Отця і називає Бога своїм Отцем. [Церква] молиться: “Отче наш, що єси на Небесах”, “Я згрішив проти Неба і перед Тобою” (Петро Хрисолог, Проповідь 5).
Син через хрищення. Амвросій Медіоланський: “Я недостойний більше зватись твоїм сином”. Скинутий униз, він не повинен підносити себе, щоб його могла підняти заслуга його смирення. “Зроби мене одним з твоїх найманих слуг”. Він знає, що є різниця між синами, друзями, найманими слугами та рабами. Ти є сином через хрищення, другом через чесноту, найнятим слугою через працю і рабом через страх. Друзі можуть вийти навіть з рабів і найманих слуг, як написано: “Коли ви робите все, що я вам заповідаю, то ви – друзі мої. Тож слугами вже не називатиму вас” (Йо 15:14-15) (Амвросій Медіоланський, Тлумачення Євангелія від Луки 7.227).
Біжучи, батько розпочинає примирення. Амвросій Медіоланський: Христос вибирає тих, хто стоїть. Піднімися та біжи до Церкви. Ось Отець, Син і Святий Дух. Той, хто чує твої думки у таємних місцях твого розуму, біжить до тебе. Коли ти ще далеко, він бачить тебе і біжить до тебе. Він бачить, що у твоєму серці. Він біжить, щоб ніхто не перешкодив, і обіймає тебе. Його передбачення є в бігу, Його милосердя – в обіймах та відданості батьківської любові. Він падає на твою шию, щоб підняти тебе, знеможеного та обтяженого гріхами і повернути назад до небесного тебе, хто звернувся до земного. Христос падає на твою шию, щоб звільнити твою шию від ярма рабства і повісити своє солодке ярмо на твоїх плечах (див Мт 11:30) (Амвросій Медіоланський, Тлумачення Євангелія від Луки 7.229-30).
Передбачаючи синівський переступ. Петро Хрисолог: “На шию йому кинувся і поцілував його”. Ось так батько судить і виправляє свого заблудлого сина і не б’є його, але цілує. Сила любові не помічає переступів. Батько викупив гріхи свого сина поцілунком, і покрив їх своїми обіймами, щоб не розкрити злочини чи принизити сина. Батько так зцілив рани сина, щоб не залишати на ньому шрамів або плям. “Щасливі ті”, говорить Святе Письмо, “яким відпущені беззаконня і яким гріхи прикриті” (Рим 4:7) (Петро Хрисолог, Проповідь 3).
Дії батька показують благословення Боговтілення. Петро Хрисолог: Батько бачить здалека і біжить назустріч. “Христос умер за нас, коли ми ще були грішниками” (Рим 5:8). Отець вибігає. Він вибігає в своєму Синові, коли через Нього Він сходить з Неба і приходить на землю. “Не сам Я”, говорить Син, “а з Отцем, який послав Мене” (Йо 8:16). Він “на шию йому кинувся”. Він кинуся, коли через Христа все Божество зійшло, як наше, і спочило у людській природі. Коли Він його поцілував? Коли “милосердя й вірність зустрінулися разом, справедливість і мир поцілувались між собою” (Пс 85:11). Він дав “найкращу одіж”, те, що втратив Адам, вічну славу безсмертя. Він дав “йому на руку перстень”. Це перстень честі, титул свободи, видатний застав духу, печатка віри та придане небесного шлюбу. Послухай Апостола: “Я вас заручив одному лиш чоловікові, появив вас чистою дівою Христові” (2Кор 11:2). “І сандалі на ноги”. Це для того, щоб його ноги були взуті, коли він проповідував Євангеліє, бо “які красиві ноги тих, хто проповідує Євангеліє миру” (Рим 10:15) (Петро Хрисолог, Проповідь 5).
Відновлення у синівстві. Петро Хрисолог: “Дайте йому на руку перстень”. Відданість батька не задовольняється лише відновленням невинності цього сина. Вона також повертає його колишню честь. “І дайте йому сандалі на ноги”. Він був багатим, коли пішов, але яким бідним він повернувся! З усього свого пожитку, він повертається навіть без взуття на ногах! “Дайте йому сандалі на ноги”, щоб нагота не могла ганьбити навіть ноги і щоб він міг мати взуття, коли повернеться до свого колишнього життя (Петро Хрисолог, Проповідь 3).
Батько вітає блудного сина на Божому банкеті, як сина власного. Атанасій Великий: Тоді він встане, прийде до свого батька і визнає йому: “Я згрішив проти неба та проти тебе, я вже недостойний називатися твоїм сином. Поводься зі мною, як з одним з твоїх найманих слуг”. Коли він визнає це, він вважатиметься гідним більшого, ніж те, про що він просив. Його батько не приймає його, як найманого слугу, і не трактує його, як чужого. Ні, він цілує його як сина. Він приймає його, як мертвого, що ожив. Він вважає його гідним божественного банкету і дає йому дорогоцінну одежу, яку той колись носив. Тепер у батьківському домі є спів та радість. Те, що сталося, це результат благодаті Батька і люблячої доброти. Він не тільки повертає свого сина з мертвих, але і через Духа, він чітко показує свою благодать. Щоб замінити псуття, Він одягає його у нетліючу одіж. Щоб задовольнити голод, Він вбиває відгодоване теля. Батько забезпечує взуття для його ніг, щоб він більше не подорожував далеко. Найбільш чудово з усього, Він кладе божественний перстень на його руку. Всіма цими речами Він породжує його наново за образом Христової слави (Атанасій Великий, Святкове послання 7).
Христос є жертвуваний за наказом Отця. Петро Хрисолог: “І він зарізав для нього відгодоване теля”. Про це Давид співав: “І це буде миліше Господеві, ніж віл або бичок з рогами й ратицями” (Пс 69:32). Це теля було зарізане за наказом Отця, тому що Христос, Бог, Син Божий, не міг бути забитий без наказу Його Отця. Послухайте Апостола: “Він власного Сина свого не пощадив, а видав його за всіх нас” (Рим 8:32). Христос – це Теля, яке щоденно і без упину приноситься в жертву для нашої поживи (Петро Хрисолог, Проповідь 5).
Адам, загублений через гріх, тепер віднайдений через Христа. Амвросій Медіоланський: Отець радіє: “цей мій син був мертвий, і ожив, пропав був, і знайшовся”. “Той, хто пропав, знайшовся”. Той, кого не було, не може бути загублений. Язичники не були, християни ж є, відповідно як написано, “Бог вибрав, і те, чого не було, щоб знівечити те, що було” (1Кор 1:28). Також можна зрозуміти тут подібність людського роду в одній людині. Адам був, і ми всі були в ньому. Адам був загублений, і всі були втрачені в ньому (1Кор 15:22) (Амвросій Медіоланський, Тлумачення Євангелія від Луки 7.234).
Лк 15:25-32 Старший брат та милосердний батько
Старший син не представляє Ізраїль. Кирило Александрійський: Якщо хтось каже, що цей доброчесний та розсудливий син означає Ізраїль за тілом, ми не можемо погодитися з цією думкою. Ні в якому разі не можна сказати, що Ізраїль вибрав бездоганне життя. В усьому натхненному Писанні ми бачимо, що їх звинувачують у бунтах та непослусі. … Я думаю, також правильно згадати наступне. Деякі посилаються на особу нашого Спасителя, як на годоване теля, що його зарізав батько, коли його син був покликаний до навернення. . . . Якщо хтось уявляє, що доброчесний і розсудливий син означає тілесний Ізраїль, як може Ізраїль чесно сказати, що Бог ніколи не давав йому дитя? Чи ми називаємо Його телям чи дитям, Христа слід розуміти як жертву, яку жертвують за гріх. Він не був принесений в жертву лише за поган, але також, щоб викупити Ізраїль, який через свої часті переступи Закону взяв на себе велику провину. Мудрий Павло свідчить про це, кажучи: “Тому й Ісус, щоб освятити народ власною своєю кров’ю, страждав поза містом” (Євр 13:12) (Кирило Александрійський, Коментарі до Луки, Проповідь 107).
Юдеї стоять назовні Церкви поган. Петро Хрисолог: Старший брат, цей старший син, що йде з поля, це народ Закону, що чує музику і танці в будинку Отця, але не хоче увійти. “Жнива великі, а робітників мало” (Лк 10:2). Кожного дня ми бачимо, що те ж саме відбувається перед нашими очима. Юдейський народ приходить до дому свого Отця, до Церкви. Вони стоять назовні через свою заздрість. Вони чують дзвін арфи Давида, і музика співання псалмів і танці, що проводять стільки зібраних народів, та не хочуть увійти, через заздрощі вони залишаються назовні. Жахаючись, вони судять своїх братів-поган своїми стародавніми звичаями, тим часом позбавляють себе дібр свого Отця і виключають себе з Його радощів (Петро Хрисолог, Проповідь 5).
Старший син завжди зі своїм батьком. Петро Хрисолог: Отець виходить назовні і каже своєму синові: “Ти завжди при мені, дитино”. Як це Він є зажди зі своїм сином? В особі Авеля, Еноха, Сима, Ноя, Авраама, Ісаака, Якова, Мойсея та всіх святих людей, з яких випливає єврейський родовід Христа, як читаємо в Євангелії, що говорить: “Авраам був батьком Ісаака, Ісаак – Якова”, і так далі (Мт 1:2) (Петро Хрисолог, Проповідь 5).
Христос народився для старшого сина. Петро Хрисолог: “Все моє – твоє”. Як це? Закон, пророцтва, Храм, священство, жертви, Царство і дари – є для вас. Ось найбільший дар із усіх: Христос народився. Оскільки ти через свою заздрість хочеш знищити свого брата, ти вже не є гідним володіти банкетом та радощами Батька (Петро Хрисолог, Проповідь 5).
Переклад з англійської – Максима Гонтара за виданням Ancient Christian Commentary on Scripture: New Testament III, Luke 3rd ed. Edition (2003)
Приєднуйтесь до нас у Телеграм та Вайбер і отримуйте раз на тиждень дайджест найпопулярніших дописів!
