Коментарі Отців Церкви на святкове Євангеліє
Євангеліє від св. Матея 25:31-46
31. Якже прийде Син Чоловічий у своїй славі, й ангели всі з Ним, тоді Він сяде на престолі своєї слави. 32. І зберуться перед Ним усі народи, і Він відлучить їх одних від одних, як пастух відлучує овець від козлів; 33. і поставить овець праворуч себе, а козлів ліворуч. 34. Тоді цар скаже тим, що праворуч Нього: Прийдіть, благословенні Отця Мого, візьміть у спадщину Царство, що було приготоване вам від створення світу. 35. Бо Я голодував, і ви дали Мені їсти; мав спрагу, і ви Мене напоїли; чужинцем був, і ви Мене прийняли; 36. нагий, і ви Мене одягли; хворий, і ви навідались до Мене; у тюрмі був, і ви прийшли до Мене. 37. Тоді озвуться праведні до Нього: Господи, коли ми бачили Тебе голодним і нагодували, спрагненим і напоїли? 38. Коли ми бачили Тебе чужинцем і прийняли, або нагим і одягнули? 39. Коли ми бачили Тебе недужим чи в тюрмі й прийшли до Тебе? 40. А цар, відповідаючи їм, скаже: Істинно кажу вам: усе, що ви зробили одному з Моїх братів найменших – ви Мені зробили. 41. Тоді скаже й тим, що ліворуч: Ідіть від Мене геть, прокляті, в вогонь вічний, приготований дияволові й ангелам Його; 42. бо голодував Я, і ви не дали Мені їсти; мав спрагу, і ви Мене не напоїли; 43. був чужинцем, і ви Мене не прийняли; нагим, і ви Мене не одягнули; недужим і в тюрмі, і не навідались до Мене. 44. Тоді озвуться і ті, кажучи: Господи, коли ми бачили Тебе голодним або спраглим, чужинцем або нагим, недужим або в тюрмі, і Тобі не послужили? 45. А Він відповість їм: Істинно кажу вам: те, чого ви не зробили одному з Моїх братів найменших – Мені також ви того не зробили. 46. І підуть ті на вічну кару, а праведники – на життя вічне.”
Коментарі Отців Церкви
«Якже прийде Син Чоловічий у своїй славі, й ангели всі з ним, тоді він сяде на престолі своєї слави» (Мт 25:31)
Пришестя в силі
Правда, і раніше, кажучи про двох осіб, Він мав на увазі не дві особи, а дві сторони: одну слухняних, а іншу – неслухняних. Але тут Він пропонує нам про це слово і страшніше, і урочистіше. Ось чому і не говорить вже: Небесне Царство буде подібне (Мт 25:1); а прямо вказує на Самого Себе, кажучи: Якже прийде Син Чоловічий у Своїй славі. Нині Він з’явився у неславі, ганьбі та нарузі; а тоді сяде на престолі слави Своєї. І часто згадує про славу. Так як наближався час хресної Його смерті, яка вважалася ганебною стратою, то Він підносить розум слухача до вищого, представляючи погляду його судилище і весь всесвіт (Іван Золотоустий «Гомілії на Євангеліє від Матея»)
Ісус справедливо обіцяє, що слава тріумфатора прийде через два дні, протягом яких Він відсвяткує Паску, буде виданий на хрест, осміяний людьми, напоєний оцтом і жовчю. Так відплатить Він обіцяною нагородою за ганебні діяння, яких Він зазнає. Зрозуміло, що Той, Кого побачать у величі, є Сином людським (Ієронім Стридонський «Коментарі на Євангеліє від Матея»)
«І зберуться перед ним усі народи, і Він відлучить їх одних від одних, як пастух відлучує овець від козлів; і поставить овець праворуч себе, а козлів ліворуч» (Мт 25:32-33)
Всі народи
Як може бути Він Сином Чоловічим, якщо Він – Бог і прийде судити всі народи? Він тому є Сином Чоловічим, що з’явився на землі як людина і був переслідуваний юдеями як людина. І ось Він, про Кого вони говорили, що Він – людина, Сам воскресить з мертвих всі народи і кожну людину буде судити за її справами. Тоді кожен народ побачить Його: побачать і ті, хто Його заперечував, і ті, хто Його відкидав як людину. Вони всі тоді побачать Його, але не всі однаково: одні – на покарання, інші – для життя вічного (Дан 12:2). Всі народи будуть зібрані ангелами від початку світу – від Адама і Єви до самої останньої людини на землі, будь-якої, будь-коли народженої. І Він відлучить їх одних від одних, як пастух відлучує овець від козлів. Господь наш, Хто знає наші думки, Хто передбачає всі справи людини, Хто знає праведний суд, розділить людей за заслугами кожного, як відділяє пастух овець від козлів (Епіфаній Латинський «Тлумачення на Євангелія»)
Відлучить одних від одних
І Він відлучить їх одних від одних, як пастух відлучує овець від козлів. Отже, люди на землі перемішані, і не просто перемішані, а так, що праведники живуть пліч-о-пліч з грішниками, так що їх не можна розрізнити. Між праведними і грішниками немає очевидних відмінностей. Як взимку не видно відмінності між живими деревами і засохлими, але прекрасною весною вона стає очевидною, так і кожна людина досліджена буде згідно з її вірою і ділами. Грішні не дадуть ні листя, ні плоду, а праведники одягнуться в листя вічного життя і прикрасяться плодом слави. Так вони будуть розділені Небесним Пастирем, Господом. Земний пастир розділяє тварин за типом тіла, Христос же ділить людей за типом душі. Вівці означають праведників в силу своєї лагідності, бо вони нікого не ображають, і в силу терплячості, бо, будучи ображеними іншими, вони не чинять опору. А грішників Він називає козлами, тому що їм властиві такі вади, як впертість, гордовитість, агресивність (Анонімний коментар).
І поставить Він вівці праворуч Себе, а козлів ліворуч. Коли людина опиняється перед царем або суддею по той бік, де їй буде наказано встати, вона сама дізнається, чи поставлена вона за зроблене нею добро чи зроблене нею зло. Якщо за добро, то вона негайно закликається ближче; якщо за зло, то їй велиться встати на відстані. Так і Бог помістить праведників праворуч, а грішників ліворуч, щоб кожен знав, які його заслуги, вже по самому місцю, щоб перед засудженням сприймав свою провину. Заслужено Він кличе праведників праворуч, адже вони ніколи не знали сторони лівої; заслужено ставить грішників по ліву сторону, тому що вони ніколи не бажали пізнавати праве (Анонімний коментар).
«Тоді цар скаже тим, що праворуч Нього: Прийдіть, благословенні Отця Мого, візьміть у спадщину Царство, що було приготоване вам від створення світу» (Мт 25:34)
Візьміть у спадщину Царство
Похваливши тих, які виконують свої обов’язки, Спаситель відкриває, яку любов Він мав до них від віку: Прийдіть, каже Він, благословенні Отця мого, візьміть у спадщину Царство, що було приготоване вам від створення світу. З якими благами може зрівнятися це найменування – благословенні, і до того ж благословенні Отця? І за що удостоїлися вони такої честі? Яка тому причина? Бо Я голодував, і ви дали Мені їсти; мав спрагу, і ви Мене напоїли, та ін. Скільки честі, скільки блаженства в цих словах! Він не сказав: Прийміть, а – візьміть у спадщину, як своє власне, як батьківське, як ваше, як одвіку вам належне. Перш ніж ви почали існувати, каже Він, це вже було для вас приготовлене і влаштоване, бо Я знав, що ви будете такими (Іван Золотоустий «Гомілії на Євангеліє від Матея»)
Спочатку по правий бік
Тоді Цар скаже тим, що праворуч Нього … А чому Він не звернеться спочатку до тих, хто по лівий бік? Тому що Бог завжди більше хоче хвалити, а не засуджувати. Бо Він відплачує добром тим, хто добрий, в силу наміру Свого, бо Він – добрий; але злим відплачує злом, проти наміру Свого, тому що не хоче, але Він – Суддя. Ось і людина, якщо робить щось проти своєї природи, робить в нерішучості. Якби Христос радів покаранню грішників, то ніколи б не віддав Себе за них. Але каже: Прийдіть, благословенні Отця Мого, візьміть у спадщину Царство, що було приготоване вам від створення світу. Ви дали те, що не могли мати завжди, так прийміть те, чим будете володіти вічно. І правда, Царство Небесне не було створене за заслугами праведності людей, а створене силою Божою (Анонімний коментар).
«Бо Я голодував, і ви дали Мені їсти; мав спрагу, і ви Мене напоїли; чужинцем був, і ви Мене прийняли; нагий, і ви Мене одягли; хворий, і ви навідались до Мене; у тюрмі був, і ви прийшли до Мене. Тоді озвуться праведні до нього: Господи, коли ми бачили Тебе голодним і нагодували, спрагненим і напоїли? Коли ми бачили Тебе чужинцем і прийняли, або нагим і одягнули? Коли ми бачили Тебе недужим чи в тюрмі й прийшли до Тебе? А цар, відповідаючи їм, скаже: Істинно кажу вам: усе, що ви зробили одному з Моїх братів найменших – ви Мені зробили» (Мт 25:35-40)
Допомога ближнім
Зрештою, щоб ти і з іншого боку бачив справедливість вироку, Він ще раніше хвалить тих, які належним чином виконали свою справу, і каже: Прийдіть, благословенні Отця Мого, візьміть у спадщину Царство, що було приготоване вам від створення світу. Бо Я голодував, і ви дали Мені їсти, та інше; щоб засуджені не сказали, що вони нічого не мали, Він засуджує їх, вказуючи на товаришів, так як засуджує і дів, вказуючи на інших дів (Мт 25:1-13), раба, що впивається і об’їдається – вказуючи на раба вірного, раба, що сховав свій талант, – вказуючи на раба, який представив два таланти (Мт 25:14-30); і взагалі засуджує кожного грішника, вказуючи на тих, хто виконав свої обов’язки. Але справедливість Свого вироку над засудженими Він пояснює не тільки тим, що подібні до них раби при тих же обставинах виконали свої обов’язки, а й тим, що засуджені виявилися неслухняними навіть і в тому, в чому бідність анітрохи не служила перешкодою, як, наприклад, коли потрібно їм було напоїти спраглого, прийти до того, що знаходиться у в’язниці, відвідати хворого (Іван Золотоустий «Гомілії на Євангеліє від Матея»)
Це можна розуміти і щодо вчителів, які давали їжу вчення голодним праведності, щоб наситились і зміцнювалися добрими справами, давали пити істини спраглим пізнання Бога. Навчаючи в слові Божому, вони, звичайно, насичували їх і давали їм пити, хрестячи в Дусі Святому тих, хто є мандрівниками в цьому світі. Адже істинно мандрівниці у цьому світі – всі душі, які скажуть: Бо я – приходень у тебе, як усі мої батьки – перехожі (Пс 38:13). Проповідуючи слово віри, вони утримують душі від будь-яких помилок і роблять їх членами сім’ї святих, їх соратниками. Самого Христа приймають ті, хто, навчаючи праведності, одягає нагих, тобто тих, хто не має одежі праведності. І написано: Вдягніться, отже, як вибрані Божі, святі й любі, у серце спочутливе, доброту, смиренність, лагідність, довготерпеливість (Кол 3:12). Або вони вдягаються в Христа і хрестять їх у Христі, як написано: всі, що в Христа хрестилися, у Христа зодягнулися (Гал 3:27) (Анонімний коментар)
І ми тчемо для змерзлого Христа одяг, коли приймаємо премудрість, виткану Богом, щоб через Його вчення ми навчали інших і вдягали їх в серце спочутливе, доброту, смиренність, лагідність, довготерпеливість (Кол 3:12) і в інші чесноти. І всі ці духовні чесноти є одягом для тих, які чують вчення тих, хто навчає цим чеснотам, відповідно до слова апостола, який говорить: Вдягніться у серце спочутливе, доброту, смиренність, лагідність, довготерпеливість та інше; а скоріше, і в Самого Христа, Який і є цими всіма чеснотами для віруючих, за словом апостола, що говорить: вдягніться у Господа Ісуса Христа (Рим 13:14). Отже, коли ми одягнемо такого роду одяг на одного з братів менших, віруючих у Христа, виявиться, що Самого Господа, щоб Слово Боже не перебувало нагим в цьому світі (наскільки це в наших силах). Так само ми повинні підтримувати і мандрівного Сина Божого, і служителів Його тіла, мандрівних в цьому світі, чистих від усіх тілесних справ, як Він Сам говорить про Себе і Своїх учнів: не від світу бо вони, так само, як і Я не від світу (Ів 17:14-16). І Христос шукає зі Своїми учнями душу, куди б Йому вступити (Оріген «Коментарі на Євангеліє від Матея»)
Той, хто відвідує хворих і страждаючих хворобами тілесних пороків, хто зцілює їх ліками вчення, той зцілює в них Христа. Навіть якщо Христос здоровий в здорових душах, Він хворий в душах хворих. Але так само і той, хто приходить до людей, які заживо спустилися в світ мерців, роблячи справи пекельні, тобто до людей, що в в’язниці і під опікою бісів, як каже Писання: Нехай зійдуть живими до Шеолу (Пс 54:16). Приходячи до них словом своїм, Він виводить їх з темниці пекла і звільняє від бісівської опіки. І вони віддають Йому подяку свою: Господи, Боже мій, я візвав до Тебе і Ти вилікував мене. Господи, Ти вивів із Шеолу мою душу і оживив мене з-поміж тих, що сходять в яму (Пс 29:3-4) (Анонімний коментар).
Бо Я голодував, і ви дали Мені їсти; мав спрагу, і ви Мене напоїли (Мт 25:35). І ще багато чого, що ми прочитали. Здобувши віру, праведні й скажуть у відповідь: Господи, коли ми бачили Тебе голодним і нагодували, спрагненим і напоїли? Коли ми бачили Тебе чужинцем і прийняли, або нагим і одягнули? (Мт 25:37-38). І інше, що за цим йде. Так що ж, мої любі? Невже Господь наш голодний і відчуває спрагу? Невже нагий Той, Хто Сам створив все на небі й на землі, Хто живить ангелів на Небі і всякий народ на землі, Хто не має потреби ні в чому земному, бо сутність Його не зменшується? Таке здається неймовірним. Однак легко повірити в те, у чому Він Сам зізнається. Адже Господь голодний не в Собі, а в Своїх святих; Господь спраглий не в Собі, а в Своїх бідняках. І голий Господь не в Собі – Він усіх одягає, а в Своїх рабах. І хворий Господь не в Собі – Він всіх хворих спроможний зцілити і смерть зруйнувати, але в Своїх рабах. І мандрівник Господь не в Собі – Йому належать і небо, і земля, а в Своїх рабах. І в темниці Господь не в Собі – Він в силах будь-якого звільнити від мук, а в Своїх святих. Тепер бачите, улюблені, що святі не самі по собі: як святі терплять все це заради Господа, так і Господь терпить це заради святих разом з ними (Епіфаній Латинський «Тлумачення на Євангелія»)
«Тоді скаже й тим, що ліворуч: Ідіть від Мене геть, прокляті, в вогонь вічний, приготований дияволові й ангелам його; бо голодував Я, і ви не дали Мені їсти; мав спрагу, і ви Мене не напоїли; був чужинцем, і ви Мене не прийняли; нагим, і ви Мене не одягнули; недужим і в тюрмі, і не навідались до Мене. Тоді озвуться і ті, кажучи: Господи, коли ми бачили Тебе голодним або спраглим, чужинцем або нагим, недужим або в тюрмі, і Тобі не послужили?» (25:41-44)
Звинувачуйте себе
А засудженим каже: Ідіть від Мене геть, прокляті, – не від Отця, тому що не Він прокляв їх, а власні їхні справи, – у вогонь вічний, приготований не вам, а дияволу і ангелам його. Коли говорив Він про Царство, то, сказавши: Прийдіть, благословенні, візьміть у спадщину Царство, додав: що було приготоване вам від створення світу; а кажучи про вогонь, сказав не так, а додав: приготоване дияволові. Я Царство готував вам, каже Він, вогонь ж таки не вам, а дияволу і ангелам його; а так як ви самі загнали себе в вогонь, то і звинувачуйте самі себе (Іван Золотоустий «Гомілії на Євангеліє від Матея»)
І не тільки в цих, а й в наступних словах Він, ніби щоб виправдати Себе перед ними, подає і причини їх засудження: Бо Я голодував, і ви не дали Мені їсти. Якби навіть прийшов ворог, то чи не спроможні були б страждання його зворушити і прихилити найнемилосерднішого? Голод, холод, кайдани, нагота, хвороба, безпритульне блукання усюди – і цього досить до припинення ворожнечі. Але ви не вчинили так і з другом – з Другом-благодійником і Владикою. Ми часто схиляємося, зворушені виглядом голодного пса і звірів в злиднях; а ти, бачачи свого Владику, не схиляєшся? Чим можна виправдати це? (Іван Золотоустий «Гомілії на Євангеліє від Матея»)
Незважаючи на те, що Він міг подібним чином сказати неправедним: «Я був хворий, і ви навідались до Мене; у тюрмі був, і ви прийшли до мене», Він, оповідаючи коротко, об’єднав обидві частини сказаного вище, кажучи: був недужим і в тюрмі, і не навідались до Мене, тому що милосердному Судді було властиво широко проголошувати й прославляти добрі справи людей, а їх погані справи лише мимохідь згадувати і коротко викладати. Але і праведні зупиняються на кожному слові, кажучи: коли ми бачили Тебе голодним і нагодували, спрагненим і напоїли? Коли ми бачили Тебе чужинцем і прийняли, або нагим і одягнули? Коли ми бачили Тебе недужим чи в тюрмі й прийшли до Тебе? Тому що праведним властиво відкрито і ретельно звіщати один перед одним про свої добрі справи, а кожну окремо спростовувати через своє смирення; немов би Господь говорив: «Це і це добро ви зробили Мені», а вони, заперечуючи, говорили б: «Ні того, ні цього ми не зробили для Тебе». А неправедні не про кожний окремий вчинок, а поспішно кажуть: коли ми бачили Тебе голодним або спраглим, чужинцем або нагим, недужим або в тюрмі, і Тобі не послужили? І вони відносять слова: «послужили Тобі» до всього, немов би скорочуючи або применшуючи свої злочини, щоб вони не виглядали настільки тяжкими, якщо ретельно перераховувати кожний з них зокрема. Тому що поганим людям властиво свою провину (заради виправдання) або не бажати показувати, або применшувати і полегшувати (Оріген «Коментарі на Євангеліє від Матея»)
«А Він відповість їм: Істинно кажу вам: те, чого ви не зробили одному з Моїх братів найменших – Мені також ви того не зробили. І підуть ті на вічну кару, а праведники – на життя вічне» (Мт 25:45-46)
Вічне визначення
Ви бачите, улюблені, що немає тому прощення. Вони знали, що робити в цьому світі. Однак жадібність і зла воля заважали їм підготувати собі скарби в майбутньому замість геєни. Вони не засуджуються за злочини, і Господь не говорить їм: «Ідіть від Мене, лиходії, бо ви винні в убивстві, перелюбі, крадіжці». Ні, але каже: «Тому що Я голодував і прагнув в рабах Моїх, а ви не послужили Мені». Якщо так засуджуються ті, що не зробили зла, то що сказати про тих, що творили діла диявола? Чи не спіткає їх пророцтво блаженного Давида: Тому безбожники на суді не встояться, ні грішники на праведників зборах (Пс 1:5)? І не те щоб вони не воскресли, але ні на суд, ні на збори праведних вони не заслуговують увійти. Вони повстануть, але щоб з покарання увійти в покарання. І підуть ці на вічну муку, а праведники в життя вічне. І все це вічно: для грішників вічна мука, для праведних вічне життя. (Епіфаній Латинський «Тлумачення на Євангелія»)
Переклад з англійської – Ольга Цицик, за виданням ACCS: NT Ib, Matthew 14–28 (2002)
Приєднуйтесь до нас у Телеграм та Вайбер і отримуйте раз на тиждень дайджест найпопулярніших дописів!
