Коментарі Отців Церкви на недільне Євангеліє
Євангеліє від св. Марка 10:32-45
32. Вони були в дорозі, простуючи в Єрусалим. Ісус ішов перед ними. І дивувались вони й, ідучи за Ним, страхалися. І взявши знову дванадцятьох, почав їм говорити, що має статися з Ним: 33. “Оце йдемо в Єрусалим, і Син Чоловічий буде виданий первосвященикам та книжникам, і засудять Його на смерть, і видадуть Його поганам; 34. і насміхатимуться з Нього, плюватимуть на Нього, бичуватимуть Його й уб’ють, Він же по трьох днях воскресне.” 35. Яків же та Йоан, сини Заведея, підходять до Нього та й кажуть Йому: “Учителю, хочемо, щоб Ти нам зробив те, чого попросим.” 36. Він же їм відповів: “Що хочете, щоб Я зробив вам?” 37. “Зволь нам, – ті Йому кажуть, – щоб ми сиділи: один праворуч, другий ліворуч від Тебе у Твоїй славі.” 38. Ісус же сказав їм: “Не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку Я п’ю, і христитися хрищенням, яким Я хрищусь?” 39. Ті Йому відповіли: “Можемо.” Ісус сказав їм: “Чашу, яку Я п’ю, питимете, і хрищенням, яким Я хрищуся, христитиметесь. 40. Сидіти ж праворуч від Мене чи ліворуч, – не Моя річ вам дати, а кому приготовано.” 41. Почули про те десятеро, тож обурились на Якова та Йоана. 42. Тоді Ісус прикликав їх і сказав їм: “Ви знаєте, що ті, яких вважають князями народів, верховодять ними, а їхні вельможі утискають їх. 43. Не так воно хай буде між вами, але хто з-між вас хоче стати великим, хай буде вам слугою, 44. і хто з-між вас хоче бути першим, хай буде рабом усіх. 45. Бо й Син Чоловічий прийшов не на те, щоб Йому служити, лише щоб служити й віддати своє життя як викуп за багатьох.”
Коментарі Отців Церкви
«Виданий буде первосвященикам і книжникам, і засудять Його на смерть, і видадуть Його поганам» (Мр 10:33)
Смерть від юдеїв і від поган. Августин Гіппонський: Цими словами Господь передбачив, яку Він прийме смерть. Він хотів з’ясувати для них не те, що ця смерть на хресті, а що юдеї видадуть Його поганам, тобто римлянам. Адже Пилат був римлянином, якого римляни послали керувати Юдеєю (Августин Гіппонський «Трактат на Євангеліє від Івана»).
«Учителю! Хочемо, щоб Ти нам зробив те, чого попросим» (Мр 10:35)
Ісус і сини Зеведеєві. Беда Високоповажний: Вони знали, що серед учнів користуються особливою любов’ю Господа і що разом з блаженним Петром часто утаємничені в сокровенні таїнства, про які не знають інші. Подібні приклади нам часто наводить текст святого Євангелія (пор., наприклад, розповіді про переображення (Мт 17:1-3; Мр 5:37, 9:2-4, 14:33; Лк 8:51, 9:28-30)). Так вони отримали нове ім’я за силу і міцність своєї непереможної віри і відтепер звуться Воанергес – «сини грому» (Мр 3:16-17), тому що разом з Петром почули голос Отця, який прославив Господа (пор. Мт 17:5), і пізнали таємниці містерій більше, ніж інші учні. Вони відчували, що усім серцем прагнуть Господа і що сильно люблять Його. Тому й не вважали неможливим сісти в Царстві поруч з Ним, особливо коли бачили, яким улюбленим був Іван за свою чистоту душевну і тілесну, котрий під час вечері лежав на грудях Ісуса (пор. Йо 13:23) (Беда Високоповажний «Гомілії на Євангелія»).
Хибні сподівання. Іван Золотоустий: Вони очікували, що Він піде на царство, а не на хрест і смерть, бо, хоча вони багато разів чули про останні, точно знати цього вони не могли. Через те, що у них ще не було ясного і точного розуміння Його вчення, вони вважали, начебто Він іде на це видиме царство і збирається запанувати в Єрусалимі. Прямуючи туди і вважаючи, що зручний момент уже настав, вони і висловили Йому своє прохання. Виділивши себе з групи учнів і перевівши все на самих себе, вони просять Його про верховенство: щоб могли вони здобути першість над іншими, вважаючи тим самим, що Його діяння вже завершилося і що всього досягнуто, і що настав уже час вінців і нагород (Іван Золотоустий «Про прохання матері синів Зеведеєвих»).
Відповідь Ісуса. Беда Високоповажний: Коли сини Зеведеєві просили у Нього місця в Царстві, Він закликав їх випити Свою чашу (пор. Мт 20:22), тобто наслідувати Його хресні страсті (Беда Високоповажний «Гомілії на Євангелія»).
«Зволь нам, щоб ми сиділи: один праворуч, другий ліворуч від Тебе у Твоїй славі» (Мр 10:37)
Шлях на духовну батьківщину. Августин Гіппонський: Подивіться на глибину події: вони згадали про славу, а Він хотів, щоб смирення йшло попереду величі і щоб тільки смиренням був прокладений шлях до вершини. Адже навіть ті учні, один з яких хотів сісти праворуч, а інший ліворуч, теж шукали слави (пор. Мт 20:20-23). Вони знали, куди вони хочуть, але не бачили шляху, що туди веде. Господь же, щоб вони належним шляхом повернулися на батьківщину, покликав їх на цей шлях. Адже батьківщина високо, а шлях внизу. Адже батьківщина – життя у Христі, а шлях – смерть з Христом (пор. Мт 6:25; Мр 8:35; Лк 9:24, 7:33). Батьківщина – перебування у Христі, шлях – страждання з Христом. Навіщо той, хто відкидає шлях, шукає батьківщину? (Августин Гіппонський «Трактат на Євангеліє від Івана»).
«Не знаєте, чого просите» (Мр 10:38а)
Несвоєчасне прохання. Іван Золотоустий: Бачиш, як вони не відають, про що просять, коли намагаються обговорювати з Ним вінці, і нагороди, і почесті, тоді як випробування навіть ще не почалися? Тому, кажучи їм: Не знаєте, про що просите (Мт 20:22), – Він натякає на дві речі. По-перше, що вони говорять про те царство, до якого Христові байдуже, адже Його обіцянка була не про це земне і чуттєве царство. По-друге, що вони, домагаючись у такий момент верховенства та вищих почестей і бажаючи постати славнішими і знаменитішими в порівнянні з іншими, роблять це у вельми невідповідний час. Адже це був не час вінців і нагород, а час випробувань і борні, праці і поту, сутичок і битв (Іван Золотоустий «Про прохання матері синів Зеведеєвих»).
«Чи можете пити чашу, яку Я п’ю?» (Мр 10:38б)
Благословіння страждань. Благословляю Тебе, що Ти удостоїв мене в цей день і в цю годину стати причетним до числа мучеників і до чаші Христа Твого для воскресіння до життя вічного душі і тіла (пор. Йо 5:29, 6:54) в нетлінні Святого Духа. У їх числі нехай буду прийнятий нині перед обличчям Твоїм жертвою ситою й приємною, як Ти Сам, правдивий і істинний Боже, перед тим приготував, і явив, і виконав. (Послання Смирнської Церкви про мучеництво святого Полікарпа).
Його чаша. Августин Гіппонський: Він мав на увазі, звичайно ж, чашу смирення і страждання (Августин Гіппонський «Трактат на Євангеліє від Івана»).
«І христитись хрищенням, яким Я хрищуся?» (Мр 10:38в)
Залучення до хреста. Іван Золотоустий: Він знову називає страждання хрищенням, показуючи, що від того, що відбувається, настане велике очищення для всесвіту. Вони відповідають йому: можемо. Від старання вони пообіцяли відразу, не розуміючи навіть, що говорили, а очікуючи, що їх прохання буде вислухане … Він напророкував їм великі блага: ви удостоїтеся мучеництва і зазнаєте того ж, що Я, і ви закінчите життя насильницькою смертю і через це до Мене долучитесь (Іван Золотоустий «Гомілії на Євангеліє від Матея»).
Сила хрищення. Іван Золотоустий: Коли ми занурюємося з головою в воду, наче в якусь могилу, то хорониться наша немічна людина і, занурившись, цілком ховається. Після цього, коли піднімаємо голову з води, заново повстає нова людина. Бо як легко нам зануритися і виринути, так само легко Богу поховати старого чоловіка і явити нового (пор. Рим. 6:3-11). А три рази це робиться для того, щоб ти дізнався, що виконує все це сила Отця і Сина і Святого Духа (пор. Мт 28:19) (Іван Золотоустий «Гомілії на Євангеліє від Івана»).
Символи чаші і хрищення. Іван Золотоустий: Свій хрест і Свою смерть Він називає тут «чашею» і «хрищенням». «Чашею» тому, що Він зійшов на хрест з радістю, а «хрищенням» тому, що Він очистив ним всесвіт; а проте не тільки тому, а й через легкість воскресіння. Бо як той, що христиться водою, піднімається з неї з великою легкістю, не зустрічаючи жодної перешкоди з боку водного єства, так і Він, опустившись в смерть, піднявся з неї із ще більшою легкістю. Ось тому Він називає це хрищенням (Іван Золотоустий «Про прохання матері синів Зеведеєвих»).
«Хто з-між вас хоче бути першим, хай буде рабом усіх» (Мр 10:44)
Про силу смирення. Іван Золотоустий: Він знищив прокляття (пор. Гал 3:10-13), погасив смерть (пор. 1Кор 15:55-57; 2Тим 1:10), відкрив рай (пор. Лк 23:43; 2Кор 12:4) убив гріх, відкрив небесні брами, зачаток наш звів на небо, наповнив землю благочестям, прогнав оману, повернув істину, зачаток наш звів на царський престол (пор. 1Кор 15:20), створив безліч благ, які ні я, ні всі люди не змогли б представити словами (пор. Йо 21:25). Перш ніж Він принизив Самого Себе, Його знали тільки ангели, коли ж Він упокорив Себе, то пізнала Його вся людська природа. Подивися: смирення не спричинило Його применшення, а дало безліч надбань, безліч звершень і збільшило сяйво Його слави (пор. Фил 2:6-11). Але коли смирення можна застосувати і до Бога, Який ні в чому не має потреби і Якому нічого не треба, і воно є таким благом, що принесло Йому ще більше служителів і розширило Його Царство, то чому ти боїшся змаліти через смирення? (Іван Золотоустий «Про прохання матері синів Зеведеєвих»).
«Віддати своє життя як викуп за багатьох» (Мр 10:45)
Рятівна місія Бога Сина. Григорій Назіанзин: Він є освячення – як чистота, щоб чисте вмістило чистоту (пор. 1Кор 1:30; Тит 2:14). Він є спокутування – Той, що звільняє нас, одержимих гріхом (пор. 1Кор 1:30; 2Тим 2:26), і як Той, що віддав Себе за нас в спокутування (пор. Мт 20:28), очищає всесвіт (пор. Євр 7:26-27, 9:24-26, 10:10-12). Він є воскресіння (1Йо 11:25) – як Той, що піднімає і повертає до життя нас, змертвілих від гріха (пор. Йо 6:40) (Григорій Назіанзин «Про Сина» (Слово 30)).
Заради Мене. Амвросій Медіоланський: Корисно мені знати, що заради мене Христос зазнав немочей моїх (пор. Іс 53:4; Мт 8:17), взявши на Себе страждання мого тіла; за мене, а значить, і за кожну людину, Він зробився гріхом (пор. 2Кор 5:21); за мене обмовлений (пор. Гал 3:13); за мене і в мені принижений і покірний (Євр 9:24-28); заради мене – Ягня (пор. Йо 1:29, 36); заради мене – Лоза (пор. Йо 15:1-5); заради мене – Камінь (пор. 1Кор 10:4); заради мене – Раб (пор. Іс 53:11; Флп 2:7); заради мене – Син Раби (пор. Лк 1:38); заради мене – Той, що не знає дня суду, заради мене – Той, Хто не знає ні дня, ні години (пор. Мт 24:36; Мр 13:32) (Амвросій Медіоланський «П’ять книг про віру»).
Прощення провини. Августин Гіппонський: Він жив без провини і помер без провини: розділив з нами покарання, але не розділив провину. Смерть – покарання за провину: Господь Ісус Христос прийняв смерть, але не прийняв гріх. Без провини поділяючи з нами покарання, Він згладив і провину, і покарання (пор. 2Кор 5:21; Євр 4:15, 9:26-28, 10:1-18) (Августин Гіппонський «Проповіді»).
Переклад – Ольга Цицик, за виданням ACCS: NT II, Mark (2005)
Ілюстрація: Museo di Grenoble – Christ meeting the wife and the sons of Zebedee
Приєднуйтесь до нас у Телеграм та Вайбер і отримуйте раз на тиждень дайджест найпопулярніших дописів!
