Притча про весільний бенкет (Мт 22:1-14)

Інші дописи автора

        Притча про весільний бенкет (Мт 22:1-14)

        Коментарі Отців Церкви на недільне Євангеліє

        Євангеліє від Матея 22:1-14

        1. Ісус, озвавшися, знову заговорив до них у притчах: 2. “Царство Небесне схоже на царя, що справив своєму синові весілля. 3. Він послав своїх слуг кликати запрошених на весілля, але вони не хотіли прийти. 4. Тоді він знову послав інших слуг, кажучи: Мовте запрошеним: Ось я обід мій зготував: зарізано волів та підгодовану худобу все готове, ідіть на весілля. 5. Та ті тим знехтували й пішли собі, хто на власне поле, хто до свого крамарства; 6. інші ж, схопивши слуг, познущалися з них і повбивали. 7. Розгнівався цар і вислав військо, яке вигубило тих убивців, а їхнє місто спалило. 8. Тоді він мовив своїм слугам: Обід – готовий, але запрошені були негідні. 9. Підіть, отже, на роздоріжжя і, кого лише здибаєте, кличте на весілля. 10. Вийшли ці слуги на дороги й зібрали всіх, кого тільки спіткали – злих і добрих, так що весільна світлиця була гостей повна. 11. Як же ввійшов той цар, щоб подивитися на гостей, побачив там чоловіка, що не був убраний у весільну одіж, 12. і сказав до нього: Як то ти ввійшов сюди, друже, не маючи весільної одежі? А той мовчав. 13. Тоді цар промовив до слуг: Зв’яжіте йому ноги й руки та й киньте геть у темряву кромішню! Там буде плач і скрегіт зубів. 14. Багато бо покликаних, але вибраних мало.”

        Коментарі Отців Церкви

        «Ісус, озвавшися, знову заговорив до них у притчах: “Царство Небесне схоже на царя, що справив своєму синові весілля» (Мт 22:1-2)

        Запрошення на бенкет

        Для початку ми повинні з’ясувати, чи описує Матей тут те саме, що Лука називає великою вечерею (Лк 14:16), оскільки деякі деталі не співпадають (Дійсно, притча від Луки (Лк 14:16-35), що приводиться, містить значні розбіжності з Матеєм. Григорій приводить у відповідність обидва тексти, виходячи з того, що текст Матея описує існуючі умови Церкви, а текст Луки – есхатологічний бенкет). Тут мова йде про обід, там про вечерю; тут той, що прийшов на бенкет в неналежному одязі, був вигнаний, там же ні про кого не говориться, що був відкинутий. У Матея ми можемо припустити, що розповідь про шлюбний бенкет зображує Церкву в стані на той час, а вечеря у Луки зображує останній і вічний бенкет. Ті, що прийшли на перший бенкет покинуть його, а ті, що ввійшли на другий ніколи звідти не вийдуть. Але якщо хтось вважає, що це та сама подія, то, думаю, краще зберегти віру і поступитися чужому тлумаченню, ніж вступити в суперечку. Можна не без підстав прийняти і той факт, що Лука промовчав про чоловіка, що з’явився на бенкет без весільної одежі, і був вигнаний, про якого розповів Матей. А що один назвав бенкет обідом, а інший вечерею, мені анітрохи не заважає, тому що, коли прадавні обідали о дев’ятій годині, це теж називалося вечерею.
        З більшою ясністю і надійністю можна сказати, що Отець влаштував шлюбний бенкет для Сина Свого, щоб поєднати Його з Церквою через таїнство воплочення. Утроба Діви, що народила Його, стала шлюбною світлицею Жениха, як сказано в псалмоспівця: Він розіп’яв намет для сонця, і воно, немов жених, виходить із світлиці (Пс 18:5-6). Він істинно вийшов, немов жених із світлиці: втілений Бог покинув непорочну утробу Діви, щоб поєднати Себе з Церквою. І ось Він послав слуг Своїх запросити на бенкет друзів. Він послав раз, і послав другий, бо спочатку він зробив проповідниками воплочення Господа пророків, а потім апостолів. Він посилав Своїх слуг двічі, тому що через пророків Він звістив про прийдешнє воплочення Свого Єдиного Сина, а через апостолів повідомив, що воно відбулося. Оскільки запрошені спочатку на шлюбний бенкет відмовилися прийти, у другому запрошенні Він сказав: Ось я обід мій зготував: зарізано волів та підгодовану худобу все готове. І хто ж ці воли, як не батьки Старого і Нового Завітів? (Григорій Великий «Сорок гомілій на Євангелія» 38.1,3-4).

        «Він послав своїх слуг кликати запрошених на весілля, але вони не хотіли прийти. Тоді він знову послав інших слуг, кажучи: Мовте запрошеним: Ось я обід мій зготував: зарізано волів та підгодовану худобу все готове, ідіть на весілля» (Мт 22:3-4)

        Всі віруючі знають про царевого сина і його шлюбний бенкет. Приготований Господом обід доступний для всіх, хто гідно його приймає. Важливо, щоб кожен зважував, як він до нього підходить, навіть якщо йому і не забороняється на ньому бути присутнім. Святе Письмо вчить нас тому, що є два бенкети у Господа: на один приходять добрі і злі (переказ Матея), на інший злі не приходять (переказ Луки). На той бенкет, про який ми щойно чули при читанні Євангелія, зібралися і добрі, і злі гості. Всі, що відмовилися прийти, – злі, але не всі, що прийшли, – добрі. Зараз я звертаюся до вас, добрих гостей на цьому бенкеті. Будьте уважні до слів: Бо той, хто їсть і п’є, не розрізняючи Господнього тіла, суд собі їсть і п’є (1Кор 11:29). Це я вам кажу: не шукайте добра поза Церквою і переносіть зло всередині неї. (Августин Гіппонський «Проповіді» 90.1).

        «Та ті тим знехтували й пішли собі, хто на власне поле, хто до свого крамарства; інші ж, схопивши слуг, познущалися з них і повбивали. Розгнівався цар і вислав військо, яке вигубило тих убивців, а їхнє місто спалило» (Мт 22:5-7)

        Піти на поле означає займатися виключно земною працею, а піти до крамарства означає йти за жагою наживи на цім світі. Ні одне, ні інше не бере до уваги таїнство воплочення Господа: один зайнятий трудами земними, інший захоплений справами світу цього – і жоден не бажає жити згідно цього таїнства. Начебто поспішаючи на поле чи на ринок, вони відмовляються прийти на бенкет царя.  А часто, і це куди серйозніше, люди не тільки відкидають милість того, хто кличе до себе, але і переслідують його. І ось, сказано: Інші ж, схопивши слуг, познущалися з них і повбивали. Розгнівався цар і вислав військо, яке вигубило тих убивців, а їхнє місто спалило. Він губить душогубців, бо знищує гонителів; він віддає місто вогню, бо не тільки душі їх, а й тіла віддані вічним мукам геєни вогненної. Однак Той, Хто Кличе, бачачи, що запрошення відкинуті, не триматиме порожніми місця на шлюбному бенкеті Сина Свого. Він посилає за іншими, тому що Слово Боже знайде, де спочити. Тоді він мовив своїм слугам: Обід – готовий, але запрошені були негідні. Підіть, отже, на роздоріжжя і, кого лише здибаєте, кличте на весілля. Якщо дорогами в Священному Писанні позначаються наші вчинки, то роздоріжжя – це наші проступки. Часто до Бога з готовністю приходять люди, яких не супроводжує успіх в земних справах. Вийшли ці слуги на дороги й зібрали всіх, кого тільки спіткали – злих і добрих, так що весільна світлиця була гостей повна. Навіть самим набором запрошених ясно показано, що шлюбний бенкет царя зображує Церкву того часу, в якій співприсутні і добрі люди, і злі. У ній змішані різні сини, і вона всіх веде до віри, але не всіх щасливо приводить до свободи духовної благодаті через зміни в способі життя, оскільки в цьому людям перешкоджають їх гріхи. Поки ми живемо в цьому світі, ми приречені йти шляхами віку цього, будучи перемішаними. І коли досягнемо кінця, ми розділимося. Добрим ніде буде бути, крім неба і злим ніде опинитися, крім пекла. Наше життя проходить по середині – між небом і пеклом, а тому приймає громадян, так би мовити, обох видів. Свята Церква приймає їх, не розрізняючи, але розділить їх потім, коли це життя мине. (Григорій Великий «Сорок гомілій на Євангелія» 38.5-7).

        «Тоді він мовив своїм слугам: Обід – готовий, але запрошені були негідні» (Мт 22:8)

        Хтось скаже: що такого особливого в одній людині? Чому дивуватися? Що особливого, що повз слуг господаря дому в штовханині проник один, який не має належного для шлюбного бенкету одягу? Невже через одного нього можливим стало сказати, щоб звали і злих і добрих? Пильнуйте та зрозумійте, брати мої! Цей один – представник безлічі таких. (Августин Гіппонський «Проповіді» 90.4).

        «Підіть, отже, на роздоріжжя і, кого лише здибаєте, кличте на весілля. Вийшли ці слуги на дороги й зібрали всіх, кого тільки спіткали – злих і добрих, так що весільна світлиця була гостей повна» (Мт 22:9-10)

        Це шлюб Церкви, що поєднується зі Словом, і підготовка цього шлюбу полягає в підношенні багатих дарів, що уподібнюється до волів та підгодованої худоби (Мт 22:4), приготовлених на багатому бенкеті. Бо всім збагачуватися у Христі вчить нас Павло, усяким словом і всяким знанням (1Кор 1:5). І перші, і другі називаються слугами. Перші – це ті, що прийшли до Церкви під час присутності Господа, соратники і послідовники апостолів (Аполінарій пояснює, що означають перші слуги, але не другі. Враховуючи, що даний текст дійшов до нас у катенах (пор. вступ до коментарів на Євангеліє від Матея 1-13), зрозуміло, що опущення в тексті – справа рук компілятора). І покликаним заважає недбальство. Бо поступаючи згідно з тілесними спонуками (2Кор 10:2; Рим 8:4) не йдуть за Божественним закликом у Христі. І відтепер відбувається покликання поган, і вже немає розрізнення народів, і вже немає переваги в Ізраїля, а благодать дарується зневаженим і відкинутим, мудрим і неукам (Рим 1:14), як каже Павло, і злим і добрим, як каже притча. Бо так він називає тих, хто хоч трохи піклується про себе, в порівнянні з цілком лихими. І злі переміняться від злоби, якщо цілковито прислухаються до благодатного заклику і одягнуться у нову людину (Еф.4:24). Інакше, вони були покликані, але не вибрані, і їх запрошення анулюється: бо вони викривають себе, створивши не сравжній прихід (див. Мт 22:11-12). А слуги (див. Мт 22:13), що викидають таких, – це ангели. (Аполінарій Лаодикійський «Фрагменти» 111).

        «Як же ввійшов той цар, щоб подивитися на гостей, побачив там чоловіка, що не був убраний у весільну одіж» (Мт 22:11)

        Оскільки ви, через щедрість Бога, вже увійшли в дім шлюбного бенкету, тобто святу Церкву, то будьте уважні, брати, щоби Цар, прийшовши, не виявив вади в одежах душі вашої. З великим трепетом у серці розмірковувати треба про те, що настане: ввійшов цар, щоб подивитися на гостей, побачив там чоловіка, що не був убраний у весільну одіж. Улюблені брати! Що, як вам здається, позначається весільною одежею? Якщо скажемо, що весільна одежа – це хрещення чи віра, то хто ж увійшов туди без хрещення і без віри? Людина, яка ще не повірила, перебуває поза бенкетом. Що ж маємо ми розуміти під весільною одежею, як не любов? Людина, яка приходить на весільний бенкет, але немає на ній весільної одежі, це така людина, яка перебуваючи у святій Церкві, не має любові, хоч можливо навіть є в неї віра. Ми праві, коли говоримо, що весільна одежа – любов, бо це саме те, що мав наш Творець, коли прийшов на шлюбний бенкет поєднання Себе з Церквою. І тільки любов Бога зробила можливим те, що Його Син Єдинородний з’єднався з серцями обраних Своїх. Іван говорить: Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним (Йо 3:16) (Григорій Великий «Сорок гомілій на Євангелія» 38.9).

        «і сказав до нього: Як то ти ввійшов сюди, друже, не маючи весільної одежі? А той мовчав» (Мт 22:12)

        І ось: Цар ввійшов подивитися на гостей (Мт 22:11). Дивіться, браття, завданням слуг було тільки запросити і привести добрих і злих. Не говориться ж, що слуги розглядали гостей, що знайшли серед них одного чоловіка, одягненого не в весільну одіж, що звернулися до нього з питанням. Не це написано. Господар дому увійшов, господар дому виявив його, господар дому відділив його від інших, господар дому вигнав його. Ось цього не можна було випустити з уваги. Однак звернемося до іншого моменту, а саме: як ця одна людина представляє багатьох? Як же ввійшов той цар, щоб подивитися на гостей, побачив там чоловіка, що не був убраний у весільну одіж, і сказав до нього: Як то ти ввійшов сюди, друже, не маючи весільної одежі? А той мовчав.Той, Хто поставив запитання був Тим, Кому він збрехати не міг. (Августин Гіппонський «Проповіді» 90.4).

        «Тоді цар промовив до слуг: Зв’яжіте йому ноги й руки та й киньте геть у темряву кромішню! Там буде плач і скрегіт зубів» (Мт 22:13)

        Зв’язати руки і ноги

        Зв’язування рук і ніг – це припинення всякого діяння. Злим вже не надається можливості ніякого діяння, бо настав час для чужих [Богові], коли вони [свої] не чинили нічого доброго. А темрявою кромішньою Він називає те, що абсолютно далеко від доброчесності і божественної слави. (Аполінарій Лаодикійський «Фрагменти» 111).

        Киньте його геть

        Належна одежа вбачається, звичайно, в серці, а не на тілі, тому що, коли б вона була зовнішньою, то не залишилася б непоміченою слугами. А ось якою має бути ця одіж, дізнайтеся з таких слів: Священики твої нехай одягнуться у справедливість (Пс 132:9). Про це ж облачення справедливістю говорить апостол: Щоб нам бути вдягненими, а не нагими (2Кор 5:3). Ось так він, що сховався від слуг, був виявлений Господом. Був запитаний і мовчав, був зв’язаний і викинутий – засуджений один з багатьох. (Августин Гіппонський «Бесіди» 90.4).

        Багато бо покликаних, але вибраних мало (Мт 22:14)

        Зодягнутися в одежу любові

        Отже, яка ж вона – весільна одіж? Ось яка: Ціль же того веління, – говорить апостол, – любов із щирого серця, з доброго сумління та невдаваної віри (1Тим 1:5). Такою саме має бути весільна одіж. Не будь-яка любов: часто здається, що люблять один одного і люди, які вершать діла нечистої совісті. І ті, які вчиняють разом грабежі та вбивства, і ті, які люблять спільне ворожіння, і ті, які відвідують разом спектаклі, і ті, які разом вигукують на змаганнях колісниць і боях диких звірів – всі вони здебільшого люблять один одного, але не тією любов’ю, яка із щирого серця, з доброго сумління та невдаваної віри. А ось яка любов є весільною одежею: Якби я говорив мовами людськими й ангельськими, але не мав любови, я був би немов мідь бреняча або кимвал звучний (1Кор 13:1). Увійшли ті, що говорять мовами, і запитують їх: «Як увійшли ви без весільної одежі?» Апостол говорить: Якби я мав дар пророцтва і відав усі тайни й усе знання, і якби я мав усю віру, щоб і гори переставляти, але не мав любови, я був би – ніщо (1Кор 13:2). Так всі ці чудеса людські можуть виявитися одежею тих, хто не має весільної одежі. Отже, якщо я мав би всі ці дари, – каже апостол, – але Христа не мав би, то я був би ніщо. Значить, пророцтво ніщо? Знання тайн ніщо? Ні, не це все ніщо, ніщо – я: якщо все маю, а любові не маю, то я – ніщо. (Августин Гіппонський «Бесіди» 90.6).

        Переклад з російської – Ольга Цицик, за виданням “Библейские комментарии Отцов Церкви и других авторов I—VIII веков. Новый Завет, т. 1б, Евангелие от Матфея” (2007)

        Приєднуйтесь до нас у Телеграм та Вайбер і отримуйте раз на тиждень дайджест найпопулярніших дописів!

        Інші дописи автора

          Оціни

          [rating-system-posts]

             

            Про автора

            Волонтер Патріаршої Комісії у справах Молоді УГКЦ (Календар ДивенСвіт, Спільноти УГКЦ). Програміст, захоплюється графічним дизайном та перекладом з англійської. З 2011 бере участь у щотижневих зустрічах біблійного кола та займається перекладом біблійних коментарів. Учасник Літньої Біблійної Школи УКУ в 2018 та 2019 роках.