Є вісім рівнів благодійності, кожен вищий за наступний:
[1] Найвищий рівень, понад який немає вищого, це підтримати ближнього дарунком чи позикою, або взявши його у партнерство, або знайшовши для нього роботу, щоб підсилити його руку, щоб він не мусив залежати від інших.[2] Менший рівень благодійності – це дати вбогому, не знаючи кому даєш, і щоб отримувач не знав, від кого отримує. Тоді це буде виконанням заповіді тільки заради Неба. Це подібно до анонімного фонду, який був у Храмі в Єрусалимі. Там праведні таємно давали, а вбогі таємно отримували. Пожертвування до благодійного фонду схоже на цей спосіб благодійності, хоча не слід робити внески до благодійного фонду, якщо не знаєш, що особа, призначена керуючим фондом, є надійним, мудрим та належним адміністратором.[3] Ще менший рівень благодійності – коли хтось знає, кому дарує, але одержувач не знає свого благодійника. Найбільші мудреці ходили таємно і клали монети біля дверей бідних. Це гідно і справді добре робити, особливо тоді, якщо ті, хто відповідає за розподіл благодійності, не заслуговують довіри.[4] Ще менший рівень милосердя – коли хтось не знає, кому дає, але бідний знає свого благодійника. Найбільші мудреці прив’язували монети до свого одягу і кидали їх за спину, а бідні підходили та вибирали монети з одягу, щоб їм не було соромно.[5] Нижчий рівень, ніж цей, коли хтось дає бідному прямо в руки, але дає ще до того, як його попросять.[6] Нижчий рівень, ніж цей, коли хтось дає бідному після того, як його попросили.[7] Нижчий рівень, ніж цей, коли людина дає недостатньо, але дає із задоволенням і з усмішкою.[8] І найнижчий рівень благодійності – коли хтось дає неохоче.Переклад з англійської: Максим Гонтар
Джерело: Maimonides’ Eight Levels of Charity
Ілюстрація: Midjourney
