– Що ти несеш? – Та… рюкзак. Звичайні речі. Трохи їжі, куртка, ліхтарик, книжка. – А в серці? Що несеш там? – Не знаю… мрії. Але вони не важкі. Те, що насправді тяжить – втома, образа, страх. Боюсь не дійти. І часом навіть не знаю, навіщо йду? – Бачиш, в рюкзаку можна залишити зайве. А з серцем складніше — ми носимо речі, які давно нас зупиняють, не дозволяють розвиватися, йти далі, рости. – Але ж…

– А Ти колись відчував, ніби між тобою і Богом виникла відстань? – Так. Іноді здається, що Його просто немає поруч. Що любов згасла… – А я думаю, що справжня любов іноді потребує дистанції. Навіть з Богом. – Дистанція в любові до Бога? Як це? – Є моменти, коли душа зустрічає Бога, впізнає Його. Але ще не час залишитися з Ним назавжди. – Чому? Якщо є любов, хіба цього недостатньо? – Бо ми ще не…