“Ми не можемо просто сидіти склавши руки”: Папа Франциск до Президента Ради Єпископських Конференцій Європи

Читай також

  • Борис Ґудзяк: “Україна може стати “лабораторією” нового життя у XXI сторіччі”
  • Голодні любові
  • Реакцію міжнародного співтовариства розглянуть на наступному вебінарі про закони та моральність війни в Україні
        • “Ми не можемо просто сидіти склавши руки”: Папа Франциск до Президента Ради Єпископських Конференцій Європи

          Стражденні крики наших братів-українців про допомогу спонукають нас, спільноту віруючих, не лише до серйозних роздумів, але й до спільного плачу та турботи про них; просить розділити страждання народу, самобутність, історію та традиції якого зранили. Кров і сльози дітей, страждання жінок і чоловіків, які захищають свою землю або рятуються від бомб, потрясають наше сумління. Пише Папа Франциск у листі до владики Ґінтараса Ґрушаса, архиєпископа Вільнюського і Президента Ради Єпископських Конференцій Європи (CCEE), з нагоди відкриття третіх Католицьких соціальних днів Європи, що проходять у Братиславі з 17 по 20 березня 2022 року. Публікуємо український переклад цього листа.

          Лист Святішого Отця до Преосвященного владики Ґінтараса Ґрушаса, архиєпископа Вільнюського і Президента Ради Єпископських Конференцій Європи (CCEE), з нагоди відкриття Католицьких соціальних днів Європи (Братислава, 17-20 березня 2022 р.)

          Дорогому братові Преосвященному Ґінтарасу Ґрушасу,
          Архиєпископу Вільнюському і Президенту CCEE

          З нагоди третіх Католицьких соціальних днів Європи, організованих Радою конференцій разом із Комісією Єпископських Конференцій Європейської спільноти (COMECE) та Словацькою Єпископською Конференцією у Братиславі з 17 по 20 березня, хочу сердечно привітати вас, дорогий Брате, та всіх учасників цього заходу. Події, які ми переживаємо протягом останніх тижнів – далеко не те, на що ми сподівалися після складної надзвичайної епідеміологічної ситуації, викликаної пандемією, що змусила нас відчути безпорадність та страх разом із крихкістю нашого існування. Трагедія війни, що розгорається в серці Європи, залишає нас без слів; ми б ніколи не подумали, що побачимо щось подібне, таке, що нагадує нам великі воєнні конфлікти минулого століття. Стражденні крики наших братів-українців про допомогу спонукають нас, спільноту віруючих, не лише до серйозних роздумів, але й до спільного плачу та турботи про них; просить розділити страждання народу, самобутність, історію та традиції якого зранили. Кров і сльози дітей, страждання жінок і чоловіків, які захищають свою землю або рятуються від бомб, потрясають наше сумління. Людству знову загрожує зловживання владою та власними інтересами, що прирікає беззахисних людей на усі форми жорстокого насильства.

          Я дякую усім вам, дорогі Брати в єпископаті, за вашу швидку та одностайну відповідь у наданні допомоги українському населенню, яка включає матеріальну допомогу, прийом і гостинність. Не втомлюймося від цього і не переставаймо закликати Бога і людей про мир. Тому я напоумлюю вас продовжувати молитися, щоб ті, хто тримає у своїх руках долі народів, зробили все можливе для того, щоб зупинити війну та розпочати конструктивний діалог і покласти край величезній гуманітарній трагедії, яку вона спричиняє.

          Сьогодні, як ніколи, необхідно терміново переглянути стиль та ефективність мистецтва політики. Перед обличчям багатьох змін, свідками яких ми є на міжнародному рівні, наш обов’язок — «сприяти розвиватку міжнародної спільноти, здатної реалізувати братерство, починаючи від народів і націй, які живуть суспільною дружбою» (Енцикліка Усі брати, н. 154). Війна, яка «зробить світ гіршим» і є «провалом політики та людства, ганебною капітуляцією, поразкою перед силами зла» (н. 261), може в цьому сенсі викликати протилежну реакцію, прагнення до відновлення архітектури миру на глобальному рівні (пор. н. 231), де головну роль відіграє європейський дім, створений після світових воєн для гарантії миру.

          Назва, яку ви обрали для цих днів, «Європа після пандемії: новий початок» закликає нас замислитись над перехідним періодом, що відбувається в європейському суспільстві. Цей час, все ще зумовлений пандемією, спричинив помітні соціальні, економічні, культурні та навіть церковні зміни. У цій позначеній стражданнями ситуації зросли страхи, збільшилася бідність і помножилася самотність; у той час як багато хто втратив роботу і живе у непевності, для усіх змінився спосіб ставлення до інших. У цьому контексті навіть церковне життя не було позбавлене багатьох труднощів, особливо через обмеження щодо ведення душпастирської діяльності.

          Ми не можемо просто сидіти склавши руки. Як християни та як європейські громадяни, ми покликані мужньо втілювати в життя те, що сказав один із великих батьків-засновників Європейського Співтовариства Альчіде де Ґаспері, посилаючись на «загальне благо наших європейських батьківщин, нашої Європейської батьківщини» (Промова на Європейській парламентській конференції 21 квітня 1954 р.). Так, Європа та нації, з яких вона складається, не протистоять один одному, і будувати майбутнє – означає не ставати монотонними, а ще більше об’єднуватися в розмаїтті. Для християн відбудова спільного дому означає «стати будівничими сопричастя, ткачами єдності на всіх рівнях: не за стратегією, а за Євангелієм» (Проповідь під час Богослужіння з CCEE 23 вересня 2021 р.). Інакше кажучи, треба починати все спочатку із самого серця Євангелія: Ісуса Христа та Його спасенної любові. Це завжди нове проголошення, що має бути донесено до світу, насамперед, через свідчення життя, яке показує красу зустрічі з Богом і любов до ближнього.

          Зображення, яке ви обрали як символ цих Днів, добре це виявляє – це зображення святого Мартина Турського, який розрізає свій плащ навпіл, щоб віддати його бідній людині. Це нагадує нам, що любов – це конкретна близькість, обмін, турбота про іншого. Хто любить, той долає страх і недовіру до тих, хто з’являється на наших кордонах у пошуках кращого життя: приймати, захищати, супроводжувати та інтегрувати братів і сестер, які рятуються від конфлікту, голоду та бідності, є обов’язковим і гуманним, а ще більш християнським. Нехай стіни, які ще є у Європі, перетворяться на двері, через які можна увійти до спадщини її історії, віри, мистецтва та культури; хай розвивається діалог і суспільна дружба, щоб на основі братерства зростало людське співіснування.

          Дорогий Брате, я довіряю вашу працю материнському заступництву Матері Церкви і Цариці Миру, а також захисту святих покровителів Європи. Я сердечно вас благословляю і прошу, будь ласка, продовжувати молитися за мене.

          Рим, Сан-Джованні-ін-Латерано, 15 березня 2022 року

          ФРАНЦИСКПереклад з італійської Секретаріату Глави УГКЦ в Римі

          Читай також

        • Борис Ґудзяк: “Україна може стати “лабораторією” нового життя у XXI сторіччі”
        • Голодні любові
        • Реакцію міжнародного співтовариства розглянуть на наступному вебінарі про закони та моральність війни в Україні
          • Оціни

            [rating-system-posts]