Перша зимова Свята Літургія на Говерлі

28 лютого 2026 року Божого на найвищій вершині України — Говерлі — відбулася подія, яка стала першою в історії — звершення Божественної Літургії взимку, з дотриманням усіх церковних приписів. Її відслужив отець Микола Скірчук  разом із парафіянами Церкви Введення в храм Пресвятої Богородиці села Поляниця Коломийської єпархії — Василем Ясінським, Юрієм Мотруком, Василем Мотруком, Мирославом Яремчуком. 

— Це вперше ми відслужили Святу Літургію взимку на Говерлі. За даними, які ми маємо, раніше офіційних масових Божественних Літургій у календарну зиму — грудень, січень, лютий — на вершині не фіксували. Це велика відповідальність і перевірка нашої віри та дисципліни, —  зазначив отець Микола Скірчук.

Офіційні записи та публікації стосуються переважно літніх або міжконфесійних молитовних сходжень. У зимовий період умови на вершині дуже складні — дме сильний вітер, обмерзання, мінімальна видимість. 

 —  Ці фактори роблять практично неможливим проведення повноцінного літургійного богослужіння. Ми це розуміли і чекали на безпечний момент. Особливо небезпечним є низька температура, адже при -20°C вино в чаші замерзає, а вітер буквально збиває з ніг. Проведення повної Божественної Літургії в таких умовах може призвести до осквернення Святих Дарів. Дякувати Богу, в день сходження температура була більш сприятливою, що дало нам змогу здійснити Літургію з належною повагою до всього святого.

Сходження не було спортивною ініціативою чи способом привернути увагу. 

 —  Основна наша мета — молитва за Україну, за перемогу, за здоров’я всіх військових, за нашу парафію та за всі наші сім’ї й родини. Ми піднімалися не заради рекорду, а заради духовної жертви і молитви.

Фізичне випробування було серйозним, адже все церковне начиння, антимінс, священничі ризи, престол, чаша, екіпірування, одяг, їжа та інші необхідні речі важить близько 30 кг. 

 —  19 кілометрів зимового маршруту, 10 годин ходу. Кожен крок у снігу — це подвійне зусилля. Та ми домовилися так, що кожен ніс найтяжчий наплечник по 30 хвилин — годині. Це ще раз довело, що наша парафіяльна спільнота — це родина. Ми разом працюємо на благо церкви, парафії та нашого села,  —  поділився отець Микола.

Дотримання церковних правил було пріоритетом, тому дотрималися всіх церковних правил. 

 —  Ми отримали благословення від Яремчанського  декана отця Богдана Скірчука. І свідомо чекали стабільної погоди, щоб вітер не перевернув святі дари. Було потрібно щонайменше 40 хвилин стабільної, спокійної погоди для звершення Святої Літургії. Якщо б хоча б один із цих пунктів не був дотриманий — ми б у жодному разі не ризикували. Дякувати Богу, сходження пройшло успішно. Ми щасливо зійшли. Усі змучені, але надзвичайно задоволені та на піднесенні, що все вийшло. Ми хотіли замовити дрон, щоб відзняти Літургію зверху, але не встигли — бо поспішали через обмежений час ідеальної погоди. Коли ж піднялися на гору, побачили хлопців із Тернополя з дроном — наші греко-католицькі браття! І це ще раз підтверджує  — у Бога на все свій план, а від нас потрібна дія і бажання.

Підняття на вершину, за словами отця Миколи, стало ще й духовним уроком, бо це були тисячі маленьких кроків. 

— Іноді здавалося, що не зможеш — бо ще так високо і далеко. Але Царство Небесне також здобувається малими ділами. Воно будується щоденними виборами  —  простити, змовчати, помолитися, послужити. Бог дивиться не на одну велику добру справу, а на тисячі маленьких добрих.

Підготувала Наталія Павлишин