Послання Папи Лева XIV з нагоди XL Світового дня молоді

«Та й ви свідчіть: ви бо зі мною» (пор. Ів 15,2) – такою є тема 40-го Світового дня молоді, що відзначатиметься 23 листопада 2025 року. З цієї нагоди Папа Лев XIV приготував послання, яке у вівторок, 7 жовтня 2025 р., поширила пресслужба Святого Престолу.

«Та й ви свідчіть: ви бо зі мною» (Ів 15,27)

Дорогі юнаки та дівчата!

На початку цього мого першого послання до вас я хочу насамперед подякувати вам! Дякую за радість, яку ви передали, коли приїхали до Риму на свій Ювілей, і дякую також усім молодим людям, які єдналися з нами в молитві з усіх куточків світу. Це була дорогоцінна подія, щоб оновити ентузіазм віри і поділитися надією, яка палає в наших серцях! Тож зробімо так, щоб ювілейна зустріч не залишилася окремим епізодом, а стала для кожного з вас кроком уперед у християнському житті і сильним заохоченням до витривалості в свідченні віри.

Саме цей динамізм лежить в основі наступного Світового дня молоді, який ми відзначатимемо в неділю Христа Царя, 23 листопада, і який матиме тему «Та й ви свідчіть, бо ви зі мною» (Ів 15, 27). З силою Святого Духа, як паломники надії, ми готуємося стати сміливими свідками Христа. Тож починаємо відтепер шлях, який приведе нас до міжнародного проведення СДМ у Сеулі в 2027 році. У цій перспективі я хотів би зупинитися на двох аспектах свідчення: нашій дружбі з Ісусом, яку ми приймаємо від Бога як дар, та на зобов’язанні кожного з нас у суспільстві як будівничих миру.

Друзі, тому свідки

Християнське свідчення народжується з дружби з Господом, розп'ятим і воскреслим задля спасіння всіх. Його не слід плутати з ідеологічною пропагандою, воно є справжнім принципом внутрішнього перетворення і посилення соціальної чутливості. Ісус захотів назвати «друзями» учнів, яким Він відкрив Боже Царство і запропонував залишатися з Ним, щоб формувати Його спільноту і послати їх проголошувати Євангеліє (пор. Ів 15, 15.27). Отже, коли Ісус каже нам: «Свідчіть», Він запевняє нас, що вважає нас своїми друзями. Тільки Він повністю знає, ким ми є і чому ми тут: Він знає серця вас, молодих людей, ваше обурення дискримінацією та несправедливістю, ваше прагнення істини та краси, радості та миру; своєю дружбою Він вислуховує вас, мотивує вас і веде вас, кожного кличучи до нового життя.

Погляд Ісуса, Який завжди і лише бажає нашого добра, випереджає нас (пор. Мк 10, 21). Він не хоче нас як слуг, ні як партійних «активістів»: Він закликає нас перебувати з Ним як друзі, щоб наше життя оновилося. А свідчення спонтанно випливає з радісної новизни цієї дружби. Це унікальна дружба, яка дарує нам сопричастя з Богом; вірна дружба, яка допомагає нам відкрити нашу гідність і гідність інших; вічна дружба, яку навіть смерть не може знищити, бо вона має початок у воскреслому Розп'ятому.

Згадаймо послання, яке апостол Іван залишає нам наприкінці четвертої Євангелії: «Це той учень, який про це свідчить і який написав це, і ми знаємо, що його свідчення правдиве» (Ів 21,24). Вся попередня розповідь підсумовується як «свідчення», сповнене вдячності та захоплення, від учня, який ніколи не називає свого імені, але називає себе «учнем, якого любив Ісус». Це найменування є відображенням стосунків: це не ім'я особи, а свідчення особистого зв'язку з Христом. Ось що насправді є важливим для Івана: бути учнем Господа і відчувати Його любов. Тож ми розуміємо, що християнське свідчення є плодом взаємин віри та любові з Ісусом, в Якому ми знаходимо спасіння нашого життя. Те, що пише апостол Іван, стосується також і вас, дорогі юнаки та дівчата. Христос запрошує вас іти за Ним і сідати поруч із Ним, щоб слухати Його серце і зблизька поділяти Його життя! Кожен для Нього є «улюбленим учнем», і з цієї любові народжується радість свідчення.

Іншим сміливим свідком Євангелія є Предтеча Ісуса, Іван Хреститель, який «свідчив світло, щоб усі повірили через нього» (Ів 1,7). Незважаючи на велику популярність серед народу, він добре усвідомлював, що є лише «голосом», який вказує на Спасителя: «Ось Агнець Божий» (Ів 1, 36). Його приклад нагадує нам, що справжній свідок не має на меті зайняти сцену, не шукає послідовників, щоб прив'язати їх до себе. Справжній свідок є смиренним і внутрішньо вільним, насамперед від самого себе, тобто від претензій на те, щоб бути в центрі уваги. Тому він вільний слухати, тлумачити і навіть говорити правду всім, також і перед сильними світу цього. Від Івана Хрестителя ми вчимося, що християнське свідчення не є звіщенням самих себе і не прославляє наші духовні, інтелектуальні чи моральні якості. Справжнє свідчення означає розпізнати і показувати Ісуса, єдиного, хто нас спасає, коли Він з'являється. Іван розпізнав Його серед грішників, зануреного в спільну людську природу. Тому Папа Франциск так наполягав: якщо ми не виходимо з замкнутості в собі, зі своєї зони комфорту, якщо не йдемо до бідних і до тих, хто почувається виключеним з Божого Царства, ми не зустрічаємо і не свідчимо Христа. Ми втрачаємо солодку радість бути євангелізованими і євангелізувати.

Мої дорогі, я заохочую кожного з вас далі шукати в Біблії друзів і свідків Ісуса. Читаючи Євангелії, ви помітите, що всі вони знайшли в живих стосунках з Христом справжній сенс життя. Насправді, наші найглибші запитання не знаходять ні слухача, ні відповіді в нескінченному скролінгу на мобільному телефоні, який відволікає увагу, залишаючи розум втомленим, а серце порожнім. Вони не заведуть нас далеко, якщо ми тримаємо їх у собі або в занадто вузьких колах. Реалізація наших справжніх бажань завжди проходить через вихід за межі себе.

Свідки, а тому місіонери

Таким чином ви, молоде, з допомогою Святого Духа можете ставати місіонерами Христа у світі. Багато ваших однолітків зазнають насильства, змушені користуватися зброєю, розлучатися з близькими, мігрувати та тікати. Багатьом з них не вистачає освіти та інших базових благ. Усі вони поділяють з вами пошуки сенсу життя та супутню йому невпевненість, дискомфорт від зростаючого соціального чи трудового тиску, труднощі у подоланні сімейних криз, болісне відчуття відсутності можливостей, докори сумління за скоєні помилки. Ви самі можете стати поруч з іншими молодими людьми, йти з ними і показувати, що Бог у Ісусі наблизився до кожної людини. Як любив говорити Папа Франциск: «Христос показує, що Бог є близькістю, співчуттям і ніжністю» (Енцикліка Dilexit nos, 35).

Це правда: свідчити не завжди легко. В Євангеліях ми часто зустрічаємо напруження між прийняттям і відкиненням Ісуса: «Світло світить у темряві, але темрява не прийняла його» (Ів 1,5). Подібно до цього, учень-свідок на власному досвіді відчуває відкинення, а іноді навіть насильницький опір. Господь не приховує цієї болісної реальності: «Якщо переслідували мене, переслідуватимуть і вас» (Ів 15, 20). Однак саме це стає нагодою для того, щоб втілити в життя найвищу заповідь: «Любіть ворогів ваших і моліться за гонителів ваших» (Мт 5, 44). Саме це робили мученики від самого початку Церкви.

Дорогі юнаки та дівчата, це не історія, яка залишилася лише в минулому. Ще й сьогодні в багатьох місцях світу християни та люди доброї волі страждають від переслідувань, брехні та насильства. Можливо, ви також зазнали цього болісного досвіду і, можливо, відчули спокусу реагувати інстинктивно, стаючи на рівень тих, хто вас відкинув, переймаючи агресивну поведінку. Але пам'ятаймо мудру пораду святого Павла: «Не дозволь, щоб зло тебе перемогло, але перемагай зло добром» (Рим 12, 21).

Тож не падайте духом: як і святі, також і ви покликані бути витривалими з надією, особливо перед обличчям труднощів та перешкод.

Братерство як узи миру

З дружби з Христом, яка є даром Святого Духа в нас, народжується спосіб життя, що несе в собі ознаки братерства. Молода людина, яка зустріла Христа, несе з собою «тепло» і «смак» братерства, і кожен, хто контактує з нею, відчуває привабливість нового і глибокого виміру, що складається з безкорисливої близькості, щирого співчуття і вірної лагідності. Святий Дух дає нам змогу бачити ближнього новими очима: в іншому є брат, сестра!

Свідчення братерства і миру, які в нас пробуджує дружба з Христом, піднімають нас з байдужості та духовного лінивства, допомагаючи долати закритість і підозри. Воно також пов'язує нас одні з одними, спонукаючи до спільних зусиль, від волонтерства до політичної форми милосердної любові, щоб будувати нові умови життя для всіх. Не слідуйте за тими, хто використовує слова віри, щоб вносити поділ: навпаки, організуйтеся, щоб усувати нерівності та примиряти поляризовані й утиснені спільноти. Тому, дорогі друзі, слухаймо голос Бога в нас і перемагаймо наш егоїзм, стаючи працьовитими ремісниками миру. Тоді той мир, який є даром Воскреслого Господа (пор. Ів 20, 19), стане видимим у світі завдяки спільному свідченню тих, хто носить у своєму серці Його Духа.

Дорогі юнаки та дівчата, перед обличчям страждань і надій світу, зосередьмо погляд на Ісусі. Коли Він мав померти на хресті, Він довірив Діву Марію Іванові як матір, а його – Їй як сина. Цей найвищий дар любові призначений для кожного учня, для всіх нас. Тому заохочую вас прийняти цей святий зв'язок з Марією, Матір'ю, сповненою любові та розуміння, плекаючи його, зокрема, через молитву Розарію. Так у кожній життєвій ситуації відчуватимемо, що ми ніколи не самотні, а завжди є улюбленими дітьми, прощеними та підбадьореними Богом. Про це з радістю свідчіть!

Дано у Ватикані, 7 жовтня 2025 р., Спомин Пречистої Діви Марії Розарію.

LEO PP. XIV

Vatican NEWS