Verso L’Alto. П’єр Джорджіо Фрассаті проголошений святим

У неділю, 7 вересня 2025 р., Папа Лев XIV проголосив святими Католицької Церкви двох італійьских юнаків: Пʼєра Джорджо Фрассаті та Карло Акутіса. Ватикан, площа Святого Петра.

Народжений у Велику суботу, 6 квітня 1901 року, Фрассаті був сином засновника та директора італійської газети «La Stampa».

У віці 17 років він приєднався до Товариства Св. Вікентія де Поля і присвятив багато свого вільного часу турботі про бідних, бездомних і хворих, а також про демобілізованих військовослужбовців, які повернулися з Першої світової війни.

Фрассаті також брав участь в Апостольстві Молитви та Католицькій Акції. Він отримав дозвіл приймати щоденне Причастя.

На фотографії свого останнього сходження Фрассаті написав фразу «Verso L’Alto», що означає «до висот». Ця фраза стала девізом для католиків, яких Фрассаті надихнув прагнути до вершини вічного життя з Христом.

Фрассаті помер від поліомієліту 4 липня 1925 року. Його лікарі пізніше припустили, що молодий чоловік підхопив поліомієліт, коли служив хворим.

Іван Павло ІІ, який беатифікував Фрассаті в 1990 році, назвав його «чоловіком восьми блаженств», описуючи його як «цілковито зануреного в таємницю Бога і цілковито присвяченого постійному служінню ближньому».

Отець Микола Петро Лучок ОР у книзі  «Чорно-білі історії. Сімейні легенди домініканців»  зазначив:

П’єр Джорджо Фрассаті народився в місті Турин навесні 1901 року. Сталося так, що він прийшов у світ в одній з найбільш відомих та заможних родин Італії. Його батько, Альфредо Фрассаті, був адвокатом і викладачем, а також сенатором Італійського королівства, послом Італії у Берліні, крім того – засновником і директором відомої на весь світ італійської газети «Ла Стампа». Мати, Аделаїда Аметіс, була відома як художниця та учениця туринського живописця Лоренцо Делеані.

*********
П’єр Джорджо Фрассаті вмів гармонійно поєднувати багато сфер життя. І не втрачав простоти й відкритості у стосунках з рідними, друзями, навіть із незнайомцями. П’єр цікавився наукою, любив спорт і гірські мандрівки. Також твердо дотримувався християнських поглядів у соціальному й політичному житті. Маючи 21 рік, він став братом у спільноті домініканців-мирян (третього Ордену), де прийняв ім’я святого Ієроніма та довірив себе його духовній опіці.

*********
Дивовижно, що П’єр в будь-яких обставинах і в будь-якому віці не бунтував, але шукав миру і спокою в тиші храму. Від самого дитинства і під час навчання у школі він вже вчився будувати щирі й постійні відносини і людьми, і з Богом. Богослужіння відвідував регулярно, завжди причащався (що в ті часи ще не було настільки звично, як тепер), мав сповідника. І не змінював своїм принципам навіть тоді, коли котрийсь із них не викликав розуміння навіть з боку найближчих йому людей.

*********
П’єр Джорджо духовною ревністю привертав увагу оточення. Хоча мимоволі: він весь час поводився природно, без показної побожності. Наприклад, коли молодий Фрассаті приходив до храму, то так ставав на коліна перед Ісусом у Пресвятих Дарах, якби бачив Його на власні очі. Проходячи біля храму або їдучи верхи, він затримувався, знімав головний убір і чинив знак хреста. Так само робив, коли їхав повз храм верхи.

*********
Фрассаті дуже любив гірські походи, захоплювався альпінізмом. Активні виїзди часто припадали на вікенди. Тому всі походи він планував так, щоби брати участь у Святій Месі та причащатися.

Часом хлопець долучався до гірської групи, яка планувала здобути певну вершину, куди він теж хотів піднятися. Але якщо на їхньому маршруті не було храму, він відмовлявся від походу. Або, якщо була така можливість, він поспішав на Месу десь у гірському селі, а потім наздоганяв групу.

*********
П’єр Джорджо, взявши за взірець свого Вчителя, йшов і відкривався на служіння там, де йому підказувало чуйне серце, наповнене любов’ю Бога. Його діяльність у будь-якій спільноті чи русі відзначалася активним служінням.

Була у служінні молодого Фрассаті й більш прихована частина – його поміч бідним. Він допомагав їм грошима, приносив їжу, купляв ліки. Часто відвідував убогих, бо вважав, що особливо важливо не лише помогти їм матеріально, але бути поруч.

Історія його життя склалася так, що саме ця допомога визначила його стрімкий шлях до Неба. Погодившись на догляд за хворим жебраком влітку 1925 року, Фрассаті заразився від нього поліомієлітом… А 4 липня раптово помер, підступна хвороба тривала лише кілька днів. Хлопець мав 24 роки, він навіть ще не встиг отримати диплом.

Тепер четвертий день липня Італія, Домініканська Родина та цілий світ відзначають як день спомину П’єра Джорджо: у травні 1990 року святий Йоан Павло II оголосив його блаженним.

*********
На похорон П’єра Джорджо Фрассаті прийшло дуже багато бідних людей. Це здивувало його родину і батьків, які не очікували таку кількість незнайомих. Коли вони це побачили, то батько П’єра Джорджа сказав до своєї дружини: «Ми не знали свого сина». Після його смерті стосунки між батьками покращились… А батько П’єра пережив навернення до Бога.