«Війна не має забрати у нас радість»: слово владики Ігоря Ранця до української молоді в Парижі

Собор святого Володимира Великого в Парижі — катедральний собор Єпархії святого Володимира Великого УГКЦ — став місцем особливої молитви української молоді в межах загальноєвропейської зустрічі молоді Тезе. Саме тут, у самому серці французької столиці, зібралися юнаки й дівчата з України та різних країн Європи, щоб разом звершити Архиєрейську Божественну Літургію подяки, молитви та духовного осмислення прожитого року.

Архиєрейську Літургію очолив владика Ігор Ранця у співслужінні з владикою Браєном Байдою та священнослужителями з різних міст України й різних країн, які прибули до Парижа разом із молоддю. Ця молитва стала важливою духовною подією в програмі зустрічі Тезе, об’єднавши українську молодь навколо Євхаристії, Слова Божого і живого досвіду Церкви.

У своїй проповіді владика Ігор Ранця звернувся до молоді зі словами, сповненими пам’яті, вдячності та глибокого духовного сенсу:

 — Дорогі хлопці і дівчата, які разом із вашими молодіжними душпастирями під проводом владики Браєна зібралися разом на Божественну Літургію у нашому маленькому катедральному храмі, паризькому Соборі святого Володимира Великого, в якому від 1943 року моляться українці, а серед них і молодь різних епох і поколінь!

Владика наголосив на унікальності цієї молитви, що відбувалася саме в контексті загальноєвропейської зустрічі Тезе:

 —  Сьогодні у нас унікальна Літургія, – вас так багато з України та інших країн Європи. Вашою присутністю ви зробили колосальний вплив на місцеву християнську спільноту, про що свідчить увага до української тематики під час 48-ї загальноєвропейської зустрічі Тезе з боку настоятеля – брата Метью, з боку архиєпископа Парижу та мера міста.

Єпископ підкреслив, що дорога, зусилля і жертви молоді мають глибокий сенс:

«Ваші зусилля, посвячений час, побутові незручності, витрачені гроші – того варті!»

Ця Літургія стала молитвою подяки за прожитий рік і водночас духовною підготовкою до переходу в новий час:

 —  Ми зараз маємо можливість разом молитися Божественну Літургію подяки за прожитий 2025 рік. Після цього, на Аккор-Арені, у французьких парафіях чи сім’ях, ви будете проводжати старий рік, святкувати, обніматися, мріяти, загадувати бажання. І все це має бути, бо війна в Україні не має в нас забрати радість.

Окремо владика зупинився на темі справжньої радості, яка не заперечує болю, але перемагає його сенсом:

 —  Глибокою, правдивою є та радість, яка будується на прагненні святості життя, життя сенсовного. Тому не біймося радіти, віднаходити мир, бути в позитиві, бачити добро, попри можливі сльози на очах і рани в душах.

Говорячи про Євхаристію як центр цієї молитви, Архиєрей наголосив:

 —  Коли я кажу про благодарення, то не зводжу його до простого “Боже, дякую Тобі!”. Ми разом звершуємо євхаристію, що в перекладі означає благодарення. Тіло і Кров Христові ми будемо підносити Богові як подяку за прожитий рік, ювілейний рік надії.

Роздумуючи над Святим Письмом, владика процитував послання до євреїв і пояснив глибину Нового Завіту:

 — Господь уже не хоче старозавітніх приносів згідно закону Мойсея. Він приготував своєму Синові тіло, щоби Він прийшов у світ та звершив волю небесного Отця… «Ось той завіт, що я зроблю з ними по тих днях: я вкладу мої закони в серця їхні і напишу їх на умах їхніх. Ні їхніх гріхів, ні несправедливости не згадуватиму більше».

Особливо сильним було звернення до свободи й особистого вибору молодої людини:

 —  Господь дає нам свободу. Свободу від гріха. Але Він робить це ціною своєї хресної жертви… І поважаючи нашу свободу, Господь нині каже українській молоді дуже особисто і дуже лагідно: «Коли хто хоче йти за мною, хай зречеться себе самого, візьме на себе хрест свій та йде слідом за мною».

У світлі цього заклику єпископ запропонував молоді духовну формулу життя і свободи — зректися себе, взяти свій хрест і йти слідом за Христом:

 —  Зректися себе – це не знищити свою особистість. Це перестати бути центром власного всесвіту… Справжнє “Я” народжується в служінні, а не в кількості лайків».«Хрест – це не просто страждання. Це твоє покликання і твоя відповідальність. Для сучасної української молоді це захист свободи, відбудова країни, збереження культури і прийняття своєї ролі в історії».«Іти слідом за Ісусом – це дія. Це шлях правди, жертовності й любові, який веде через Голгофу до Воскресіння, до перемоги світла над темрявою».

На завершення владика звернувся до молоді з новорічним благословенням, яке особливо глибоко прозвучало в контексті зустрічі Тезе:

 —  Не бійтеся високої планки, яку ставить перед нами Господь. Він шукає не ідеальних, а щирих і сміливих… Нехай ваш шлях у Новому 2026 році буде не пошуком віртуального успіху, а пошуком істини про світ і про Бога. А кожен ваш крок із хрестом хай наближає до перемоги світла над темрявою – в наших душах і на нашій українській землі. Амінь.

Молитва української молоді в Соборі святого Володимира Великого в Парижі, звершена в межах загальноєвропейської зустрічі молоді Тезе, стала сильним свідченням живої віри, відповідальної свободи та надії, яку українська молодь несе Європі й світу.

Підготувала Наталія Павлишин