«Може, хтось зранив твою славу? Тоді споглядай на славу, що чекає тебе в небі за твою терпеливість! Зробили тобі кривду? Дивися на небесні багатства і на скарби, що його ти собі готуєш добрими ділами! Тебе прогнали з батьківщини? Але небесний Єрусалим є для тебе батьківщиною» (св. Василій Великий, Про подяку).
«Дай нам допомогу в утиску (Пс. 60, 13). Не шукаймо допомоги в силі, ані в доброму стані тіла. Не шукаймо її ні в кого з тих, що знатні й визначні в людей. Не в надмірі грошей ані в гордовитості задля сили, ані у величній славі, бо у великих терпіннях Господь приходить на поміч тим, що Його шукають» (св. Василій Великий, Гомілія).
СІХ! Дорогі Друзі,
сьогодні, запрошую Вас знову на 15-30 хвилин молитви прослави! Прославою Бога є твоє уважне та терпеливе слухання Його Слова, пошук Його присутності, зосередженість на Його Особі та відкритість на Його Волю!
Терпеливість — це чеснота щоденного життя. Терпеливість – це про стратегію боротьби та ключ до перемоги. Вона потрібна для того, щоб вислухати крик зраненої війною душі, але також щоб дочекатися завершення війни в головах та серцях людей, яким фізично пощастило вижити. Терпеливість необхідна, щоб остаточно перемогти. Без терпеливості не є можливі стосунки взагалі: не існуватиме спільнота з Богом, з іншою людиною та з самим собою. Взаємини стають дедалі важчими. Вони стають нестерпними, ба навіть смертельно небезпечними. Потрібно багато духовно вправлятися у школі взаємного прийняття та терпеливості. Потрібний час Великого Посту, потрібно більше часу, покоління!
Для перших християн терпеливість була тісно пов’язана із загартуванням у вірі під час переслідувань. Отож, говорити про терпеливість означає також говорити про випробування, про страждання, через які і ми, сьогодні, в Україні, покликані проходити. Терпеливість є чеснотою та ознакою якоїсь досконалості, але також можливістю, запрошенням до ще більшого зростання в ній заради Царства Божого – для нас самих та через нас для світу. Святий Павло говорить наступне: «Утиск виробляє терпеливість, терпеливість — випробувану чесноту, а випробувана чеснота — надію. Надія ж не засоромить, бо любов Бога влита в серця наші Святим Духом, що нам даний» (Рм. 5, 3–5).
Терпеливість є влитим даром Святого Духа, що нам даний. Чи ми сьогодні дійсно свідомі саме цього дару Святого Духа, шукаємо його, понад усе, в усьому, прагнемо більше та знаходимо його? Чи ми прагнемо ставати людьми надії, яка не засоромить?
«Гімн любові», який святий Павло виспівує у своєму першому Посланні до Коринтян (13, 1–13), є для нас сьогодні наче дороговказом, програмою християнського життя та іспитом, завдяки якому ми можемо перевірити, чи наша любов залишається лише порожніми словами, або ж радше реалізується у конкретному щоденному житті. Святий Павло навчає про правдиву любов, яка містить численні ознаки терпеливості.
Справжня любов є «довготерпелива»! Збройна війна колись завершить. Однак наслідки її руйнівної сили ще довго триватимуть в серцях та головах багатьох людей. Чи ми готові до тривалої боротьби? Взагалі, чи ми сприймаємо війну як виклик та допуск Божий, щоб також нам очиститися, відродитися та ще й сприяти для зростання усього світу у християнських цінностях та у єднанні людини з Богом? Чи ми готові до усвідомлення своїх провин та до покаяння? Вже сьогодні треба нам над тим роздумувати.
Справжня любов «все перетерпить»! Сьогодні, скільки готовий перетерпіти я, коли зустрічаюся з наслідками війни, з лихом інших людей та дивлюся їм в очі?
Справжня любов є «лагідною»! Вона «не надимається» і «не тримає зла»! Скільки в мені є образ за дрібні речі!?
Терпеливість є невід’ємною частиною серцевини християнської віри.
Випробування війною, безумовно, вимагає терпеливої любові в стосунках з іншими, нашими близькими, далекоглядної терпеливості у боротьбі з наслідками війни. Війна колись завершиться та чи зуміємо ми здолати її наслідки. Чи матимемо достатньо терпеливості у боротьбі із собою: гнівом, непрощенням та визнанням своїх помилок?
Послання до Євреїв заохочує нас в часі випробувань зосередити свій погляд на Ісусі як на прикладі терпеливості й витривалості під час випробувань. Ісус проходить свої випробування в єдності з Отцем, який був для Нього опертям. Він просить про більше милосердя для своїх кривдників. Він також заповідає випробування своїх учнів, підбадьорює їх та навчає про важливість терпеливості як запоруки їх та нашої перемоги та усього світу. «Вашою терпеливістю спасете свої душі» (Лк. 21, 19).
Дорогі Друзі, нам сьогодні як ніколи потрібна є чеснота терпеливості. Нам потрібна є «лагідна» та «довготерпелива» любов, яка перемагає всяке зло. Ми прагнемо просити великого Бога про великі дари! Просімо Його про святу та незламну терпеливість у нашій духовній боротьбі за любляче Серце Бога!
