«Тоді надійшло до мене таке слово Господнє: «Чи я ж не можу вчинити з вами, доме Ізраїлів, так, як оцей ганчар? – слово Господнє. Ось те, що глина в руці ганчаря, те й ви в руці у мене, доме Ізраїлів» (Єр. 18, 5-6).
Боротьба світла із пітьмою триває. Україна, мій Народ вже так довго тривають у війні проти агресії чужинців. Тисячі полеглих і мільйони біженців. Зруйновані міста. Кожен Українець відчуває на собі тягар цього лиха. Загроза війни нависла над цілим світом. Де сьогодні ти можеш шукати і знаходити допомогу, захист і втіху? «Устань та й іди в хату до ганчаря: там я дам тобі почути мої слова» (Єр. 18, 2). Вже зараз, бери свій глечик та вирушай в дорогу!
«Ось те, що глина в руці ганчаря, те й ви в руці у мене», доме Український, – слово Господнє.
Прийняти запрошення. Прийти до ганчаря із глечиком свого життя. Довіритись в Його обійми! Мабуть, це і є найбільший виклик для людини, яка не знає ганчаря. Неспроможна визнати свою неміч! «Досконала людина, яка досконало знає свою неміч» – навчають отці пустелі. Бог долає перешкоди, щоб віднайти людину та привести її до Світла. Тільки Світло Христа може здолати нашу темряву. Прийняти Його Світло означає змінити своє життя, дозволити Йому його змінити. Прийняти Його Волю та повністю їй довіритись! Але сьогодні треба вирушати в дорогу! Час Великого Посту – це час мандрівки до хати ганчаря.
«Якби людина знала, який шедевр Господь може з неї створити, вона б Йому довірилась без решти» (св. Ігнатій Лойола).
«Вкладає душу у процес гончар. В мистецтва витвір, в рук його творіння».
Господи, дозволь довіритись Тобі без решти! Дозволь тривати у «процесі»… Торкнися, прошу, «глини» нутра мого та вчини світлішим. Торкнися моїх ніг, щоб стали носіями єдності. Торкнися рук моїх. Торкнися моїх уст, щоб проголошували істину Твою. Зціли моє серце, щоб стало співчутливим – «на Твій образ і Твою подобу»…
