«Тими дня Ісус вийшов на гору молитись і провів усю ніч на молитві до Бога» (Лк. 6, 12).
Перші 30 років прихованого життя Ісуса в Назареті мають яскраві ознаки духовної та містичної пустелі. Сорокаденне перебування у Юдейській пустелі є також часом духовної боротьби та приготування Ісуса до Його публічної місії. Ісус постійно молиться і пустеля є для Нього особливим місцем для духовного зростання.
Ісус неначе увесь час свого земного життя перебуває на пустелі та молиться. Євангелист Лука аж вісім разів бачить Ісуса, який є занурений у молитві. Він молиться ночами. Ісус досить часто віддаляється на пустелю, у пошуку самотності та тиші ночі. В цей час Ісус віднаходить присутність Бога, яка Його провадить до місця де мешкає Бог, місця остаточної зустрічі з Його Отцем на Голгофі.
Пустеля – це місце духовного зросту. Пустеля містить в собі щось із ночі випробування та очищення, яка загартовує дух. Пустеля дозволяє долати кризу війни і через неї зростати. Пустеля спонукає споглядати та сходити вгору. Людина, яка вже носить Бога в своєму серці, завжди жадатиме тиші та мовчання пустелі заради глибшої зустрічі Богом. Така людина не боятиметься пустелі, але, навпаки, шукатиме її повсякчас та з усіх сил. Прагнення пустелі є також найбільшим випробуванням. Прагнення любові і є тим випробуванням, яке є вписане у серце людини. Людина сотворена з прагненням пустелі, наче компасом і одночасно місцем прибуття. Пустеля кличе і є місцем зустрічі з Богом.
Чи пустеля є присутня у твоєму житті? Чи ти боїшся пустелі? Чи час Великого Посту містить для тебе присмак пустелі?
Господи, навчи мене не боятися пустелі у своєму житті, як і Ти не боявся! Показуй мені пустелю і будь там зі мною якщо буде важко. Знаю, що Ти кличеш на пустелю заради зустрічі з Тобою. На пустелі зможу Тебе краще розпізнати і прийняти!
Господи, пустеле мого серця! Віднайди мене у спустошенні мого життя та пригорни до безмежної пустелі свого Серця, де не існує галасу і немає канонади війни…
Господи, нехай досвід цієї війни навчить мене більше прагнути пустелю «для більшої Твоєї слави»!
Господи, навчи любити пустелю і там Тебе шукати і віднаходити, «кожного разу, будь-якої години» (Св. Ігнатій Лойола, Заповідь прочанина, 99).
