“Ось там, з огляду на юдейське споготування і що гробниця була поблизу, – поклали Ісуса” (Ів. 19, 42).
Слава Тобі, Господи, за Твої Страсті та Смерть, які Ти зволив прийняти заради нашого спасіння!
“Смерть – це ніщо інше, як сон, подорож, переселення, заспокоєння, тиха пристань, визволення від неспокою і звільнення від клопотів життя” (св. Іван Злотоустий).
Смерть зазвичай викликає в нас страх і неприйняття. Людина не хоче прийняти смерть, тому що вона сотворена для життя. Смерть – це ворог. Однак на смерть я можу подивитися по іншому…
“Дійсно, смерть, якої ми так часто боїмося, є для мене однією з найбільш очікуваних подій, подією, котра наповнює сенсом моє життя… Це означає – поринути в обійми Господні…” (П. Аррупе, ТІ).
Чим смерть є для мене у світлі смерті Христової та Його Воскресіння?!
Смерть – це перехід в обійми Господні, зустріч з Ним віч-на-віч; віднайдення себе у Ньому, яке дарує мир. Смерть – це початок нового життя, більш вільного, легкого та правдивого, яке струменить у вічність.
Боятися смерті – це боятися життя. Смерть є присутня у щоденному житті. Народження дитини та її виховання містить в собі зречення себе, а відтак вмирання свого «я». Важка щоденна праця – це вмирання. Коли мовчу та дарую простір для Голосу Бога, я обираю смерть для мого «его», щоб Він мене оживив. Коли терпеливо вислуховую іншу людину, я обираю смерть мого «я» заради життя…
В моменті смерті Ісуса на хресті настала тиша. Смерть означає припинення страстей. Біль втратив повноту влади. Смерть – це визволення. Він воскрес і я воскресну.
Велика Субота – це день усвідомлення і переживання смерті Христової, який виконавши волю свого Небесного Отця і довершивши свою місію на землі, спочиває у гробі.
Велика Субота – це день великої тиші і мовчання. Не чути вже вигуків юрби, осуду фарисеїв, глузування солдат, плачу жінок…! Вже не чути брязкоту зброї, ударів молотка об метал цвяхів, великого грому! Вже не чути! Тиша…!!
Здається в цій тиші мені можна віднайти себе! Перебуваючи перед гробом Христа можна тільки дякувати! Тільки увійшовши в тишу можна стати ближче Бога. Бути в тиші заради Бога! Великі речі народжуються в тиші. Можливо сьогодні, в цій тиші біля гробу Господнього народишся новий/нова ти, народжусь новий я! Мовчанні і тиша формує нову людину.
Тиша і мовчання – це щось сакральне, що дозволяє відчути присмак вічності!
У Бога, який спочиває в тиші і самотності гробу, ми багато можемо навчитись. Навіть тоді, коли кругом шум і суєта земських справ, війна і вибухи бомбардувань, плач дітей і матерів, ми можемо відпочити в Бозі! Відпочинок в Бозі завжди сповнений великої надії. Такий відпочинок це глибоке заспокоєння серця.
“Велике мовчання панує сьогодні на землі, велике мовчання і велика самотність. Велике мовчання, бо Цар спить. Земля здригнулась й затихла, бо Бог спочив у тілі й пішов будити тих, що спали від віків…” (Стародавня проповідь на Велику Суботу. ККЦ п.635).
В обіймах Хреста смерть не страшна, бо Він уже воскрес! Близькість Воскреслого Христа долає в мені страх смерті. Його любов до мене долає в мені страх смерті. В Його присутності ніщо не лякає мене. Смерть є лише переходом до вічного життя, як для Ісуса вона стала переходом в обійми Отця Небесного.
Чого мені слід боятися, це смертельного гріха, який означає смерть близьких взаємин з Богом, відмову від Його Любові. Вибір гріха означає вибір смерті.
Велика Субота є також днем очікування. Завтра буде ранок Воскресіння! Завтра буде наша зустріч з Воскреслим Христом! Здається, що все сотворіння чекає цього дня. Але це буде завтра! Сьогодні нехай світ ще трішки помовчить…!
Бажаю, Господи, сьогодні зупинитись і заглибитись у тишу!
Господи, Ти є Богом життя! Даруй мені ласку не боятися смерті та завжди вибирати життя!
Пізнати Тебе, це порину в життя! Зустріти Тебе, це справжній початок життя! Святий Ігнатій Лойола просить про ласку більшого пізнання Господа, щоб Його більше любити і наслідувати!
Пізнання Христа дарує любов, а любов – більше життя! Любов Христа до мене долає страх смерті і саму смерть в мені.
Господи, дякую Тобі за Твою Смерть і Воскресіння! Дякую Тобі за життя!
Прославляю…
