ДЕ МОЯ ВІРА?
~
Ісус насварив на своїх учнів.
Чому?
Бо вони Його розбудили?
Бо не вміли втримати човен на плаву?
Але що їм треба було робити?
•
Сьогодні, читаючи цей фрагмент Євангелія, вже всоте думаю, що це Слово хоче сказати мені. І тут прийшла думка…
Ні, питання:
Як я розмовляю з Богом?
Чи моя молитва – це вимагання і нарікання, чи це розмова з найближчим другом?
Часто чую: де той Бог дивиться, якщо таке робиться?!
А Бог таки дивиться, бо якщо ми, люди ще не розвалили землю, над чим активно працюємо, то таки Він дивиться…
•
Учні не думали про те, що з Ісусом у човні нереально втопитися.
А якщо і втопляться, то принаймні будуть близько біля Нього…
•
Щодо молитви – навіть коли буря і шторм, – Він близько, тому не треба кричати і вимагати, щоб Він це зупинив. Просто бути біля Нього.
•
Сьогодні хочу, щоб моя молитва була Тобі приємна…
~
GYZ Лк 8,23-25: «Під час плавання їхнього Він заснув. А на озері зчинилася буря значна, і заливало їх хвилями, і вони були в небезпеці. Вони підійшли, розбудили Його і сказали: Наставнику! Наставнику! Гинемо! Але Він підвівся й заборонив вітрові і хвилям; і вони вщухли, і тиша настала. Тоді сказав Він їм: Де віра ваша? А вони у страхові і подиві сказали один одному: Хто ж це Такий, що навіть вітрам наказує і воді, і підкоряються Йому?»
20 тиждень по ЗСД, середа Лк 8,22-25
Сестра Антонія Шелепило, «Плани на завтра»
