І саме така любов, що не виставляє рахунків, заохочує інших любити у відповідь 

Читай також

  • Під час аудієнції я запитав Папу Франциска: «А знаєте, що про Вас в Україні говорять?»
  • Наблизьтесь до Бога, то й Бог наблизиться до вас 
  • Три запитання до себе, коли огортає тривога
        • І саме така любов, що не виставляє рахунків, заохочує інших любити у відповідь 

          ТЯГАРІ
          ~
          Не лише в першому столітті були проблеми із тягарями.
          Колись фарисеї і законники вимагали від інших виконання таких дрібниць, що зараз це видається безглуздям. Один обряд омивання рук чого був вартий. І суть була не так в гігієні, як у тому, щоби вода текла з рук під правильним нахилом. Добре, що в нас тепер є умивальники…

          Зараз є проблеми, які наче й не стосуються цього уривку. Але насправді дуже навіть стосуються. Ось наприклад, такі слова:
          «А я очікувала, що мені віддячать»
          «Християни так не поводяться!»
          «В церкві треба стояти і сідати так, як я це роблю»
          «Діти мають мене слухати до кінця моїх днів»
          «Мій чоловік/дружина має поводитися так і так, якщо мене любить»…
          «В моїй сім’ї робили так, тому і ми так будемо робити»
          … (допишіть свою фразу)

          Йдеться про те, що є хтось один може мати певні очікування щодо іншої особи, з якою їх пов’язує якийсь стосунок: дружба, кохання, батьківство чи синівство. І тоді інший має бути саме таким, як від нього очікують: слухняною дитиною (навіть мавши вже свою сім’ю), покірною дружиною, вірним другом/подругою… Інколи ці очікування навіть не озвучуються, але «висять» у повітрі. Але зворотній процес не працює, бо той, хто очікує від когось безумовної віддачі, від себе цього не спішить дати.

          Дуже зручно жити з уявленням, що всі мені винні. Але такі стосунки – гнилі. Бо так само від Бога можна очікувати всього, чого лише не попрошу в молитві, і Він негайно має дати. Солодкий тягар, легке ярмо справжніх стосунків у тому, що я даю, не очікуючи. Люблю іншу особу, не вимагаючи від неї бути такою, як я хочу. І не накладаю на інших тягарів свого уявлення про те, чого вони мені ще не додали.

          Той, хто любить насправді, радіє, коли віддає, навіть не отримуючи нічого назад. Бог полюбив нас саме так. Не за те, що ми такі прекрасні. А ми такі прекрасні, бо люблені Ним. І саме така любов, що не виставляє рахунків, заохочує інших любити у відповідь, а не в тягар.
          ~
          НОМ Лк 11,45-46: «Озвавсь тоді один із законовчителів: – Учителю, кажучи це, ти й нас ображаєш. Він відповів: – Горе й вам, законовчителям, бо ви накладаєте на людей тягарі, які важко носити, самі ж до тих тягарів і пальцем не доторкаєтеся.»

          Сестра Антонія Шелепило, Плани на завтра

          Читай також

        • Під час аудієнції я запитав Папу Франциска: «А знаєте, що про Вас в Україні говорять?»
        • Наблизьтесь до Бога, то й Бог наблизиться до вас 
        • Три запитання до себе, коли огортає тривога
          • Оціни

            How useful was this post?

            Click on a star to rate it!

            Average rating 5 / 5. Vote count: 2

            No votes so far! Be the first to rate this post.