Колись так не було. 

Читай також

  • Як святкувати, коли близька людина на війні
  • «Сурогатне материнство – обʼєктивне моральне зло»
  • 6 ознак здорових стосунків
        • Колись так не було. 

          Колись так не було.

          Колись люди не ходили до психологів. І жили.

          Колись люди не розлучалися. Терпіли. Мовчали. Та й взагалі за кого батьки віддали заміж, з тим жила. Б’є – значить любить. Нічо, що п’є. Та всі зраджують. Добре, що е сама.

          Колись жінка народжувала по багато дітей. І справлялася сама. І в хаті, і коло хати. І не мала депресії. І вільного часу. Взагалі часу не мала.

          Колись жили три покоління в одній хаті. В двох кімнатах. І нічого.

          Колись не мали машин. Якось добиралися, куди треба.

          Колись не хворіли так. Здорові були, як бики. І не бігали по аптеках.

          Колись…


          Колись ходили на панщину і не знали, що таке заробітна плата. І своє приватне.

          Колись жили 40-50 років і помирали від того, що більше не було сили жити.

          Колись діти через одне помирало при народженні. І ще кілька – до 12 років.

          Колись в сім’ї майже не спілкувалися, бо працювали на господарці 24/7. І не знали, хто ця людина, з якою стільки спільних дітей.

          Колись в армію йшли на 25 років, якщо що.

          Колись тещі-свекрухи так тесали кілки невісткам на голові, що й не хотілося нічого казати. “Кайдашева сім’я” як зразок сім’ї, наприклад. Тому жили в одній хаті, не говорили одне до одного роками і билися через грушу.

          Колись ходили босі, бо були одні чоботи на всіх. І прали лахи в річці. Зимою теж. Їли всі одною ложкою. Чи руками.

          Про депресії не знали, бо мертвого з гробу підносили голоси худоби зранку і голодних дітей. Босих і митих раз на тиждень. А тих, хто збожеволів, називали причинними і не звертали уваги.

          Колись ні читати, ні писати не вміли. Хіба дяк в селі навчив по псалтирю.

          Хворі зуби виривали. Та й усе лікували травами або летально.


          Колись так не було, було краще. Лише за останні сто років було три голодомори, дві світові війни, кілька мільйонів убитих в концтаборах, терори, комунізми, розкуркулення. Дійсно, не до депресій. Там би вижити і не попасти на зрадника, який всю твою сім’ю на сибіри відправить. І зиму перебути в криївці.


          З таким історичним фундаменом українців мало би вже не існувати, казав історик пан Грицак. Але ми живі, існуємо, боремося.

          Колись так не було.
          І слава Богу, що так, як колись, більше ніколи не буде.

          Фото @yanadmytr

          Сестра Антонія Шелепило

          Читай також

        • Як святкувати, коли близька людина на війні
        • «Сурогатне материнство – обʼєктивне моральне зло»
        • 6 ознак здорових стосунків
          • Оціни

            How useful was this post?

            Click on a star to rate it!

            Average rating 0 / 5. Vote count: 0

            No votes so far! Be the first to rate this post.