“Олю, тут ангели чудяться!”

Читай також

  • Втретє програма «Молодіжний працівник» для тих, хто душпастирює з молоддю в УГКЦ
  • СпоЖити: «Екосистема твоєї бульбашки»
  • «Ми не хочемо війни! Але ми маємо боротися для того щоб жити!», — владика Петро (Голіней) у катехизі звернувся до української молоді в Італії. 
        • “Олю, тут ангели чудяться!”

          Різдвяний флешмоб єдності поколінь, який ініціював Папа Франциск і підтримала Паріарша комісія у правах молоді УГКЦ ― #aGiftOfWisdom, #різдвяна_мудрість подарував нам ще один спогад про Різдво.

          Оля Пуйо із Тернополя написала на своїй сторінці:

          “Різдвяні приготування… Одні з найтепліший спогадів дитинства. Дідусь заносив у хату велетенську ялинку, її пахощі розходилися по всій оселі, закріплював красуню, щоб колядуючи, діти не кинули на себе, і показував куди підливати водичку. Так дерево “жило” до Стрітеня. Тоді мені малій здавалося, що я в казці, яка з року в рік повторюватиметься і так безконечно.

          Бабуся готувала ялинові прикраси, вони були надзвичайно красиві, деякі передалися ще від прадідуся. Досі моє різдвяне дерево має їх як почесних гостей – старі скляні іграшки. Малою я не завжди могла вберегти їх від падіння і вони билися. Та бабуся ніколи не сварила. Вона казала, що так і має бути, щоб відчути настрій свята.

          Коли приступали до оформлення верхівки дерева, то бабця ставала ще веселішою: “Олю, тут ангели чудяться!” Я раділа, хоч і не зовсім розуміла як то чудитися можна.

          Бабуся розповідала, що два з них найважливіші на нашій ялинці, бо вона береже їх з дитинства. Це були красиві паперові голівки янголів, наче намальовані пензликом. А одяг для них ми робили з паперу технікою гофре майже щороку новий, адже попередній “зношувався”.

          Бабця Леокадія втратила маму у віці 4 років, тому я дивувалася, як вона вміє все руками творити: і плаття для ангелів, і іграшки з яблук, горіхів, відкриток, сніжинок. Вона сміялася і розповідала, що її тітка багато навчала, а також монахині при місцевому костелі. Коли янголи пишалися в нових платтячках на ялинці, ми починали колядувати: бабуся – польською, я – українською, вони чудилися, крутилися…

          І досі їх зберігаю як дуже дорогу пам’ять про мою казкову фею. Дідусь співав “Спи Ісусе, спи”, то була його улюблена коляда. Очі світилися радістю, він придумав як ми разом зробимо…”

           

          Читай також

        • Втретє програма «Молодіжний працівник» для тих, хто душпастирює з молоддю в УГКЦ
        • СпоЖити: «Екосистема твоєї бульбашки»
        • «Ми не хочемо війни! Але ми маємо боротися для того щоб жити!», — владика Петро (Голіней) у катехизі звернувся до української молоді в Італії. 
          • Оціни

            [ratemypost]

               

              Про автора

              Журналіст "ДивенСвіт"