Владика Браєн: «Квиток надії» — це шанс для тих молодих українців, які перебувають у скрутному становищі

З ініціативи голови Патріаршої комісії у справах молоді УГКЦ владики Браяна Байди та за підтримки владик США й Канади реалізували акцію  «Квиток надії» на підтримку української молоді зі східних, центральних і південних регіонах України задля їхньої участі в заходах Ювілейного року в Римі. Більше про цю можливість поспілкувалися з владикою Браєном.

Владико, розкажіть, як виникла ідея «Квитка надії»?

— Думаю, що насправді Святий Дух започаткував цей проєкт, бо наша надія – в Господі. Найкраще, що я можу згадати, це те, що під час онлайн-зустрічі з організаторами паломництва я думав про реколекції, на яких я проповідував у листопаді 2024 року в Україні, у Заздрості. Я був вражений , наскільки сильно студенти, які перебували на цих реколекціях, були приголомшені навіть коротким періодом часу подалі від небезпек життя на фронті або поблизу нього в Одеській області. Свобода від повсякденних турбот допомагає будь-якій людині переорієнтувати свій погляд на життя. Це набагато більше стосується людей, які безпосередньо переживають війну.

Мені спало на думку, що реколекції пропонують їм інший погляд, віддалений від їхнього життя під загрозою ракетних обстрілів та поспіху до бомбосховищ. Вони розповідали мені про прості, елементарні речі в житті, які я сприймав як належне, такі як: відсутність перебоїв з електроенергією, гаряча приготовлена їжа, доступність  до води тощо. Під час цих реколекцій підлітки почали усвідомлювати все, що вони духовно та емоційно переживали, лише після того, як згадали іншу «нормальність», яку вони забули 11 років тому, з моменту вторгнення в Крим.

Зрештою, мені спала на думку ідея, що десятки тисяч інших молодих людей, подібних до них, ймовірно, оцінять цю можливість. Реалістично оцінивши ситуацію, я подумав: щонайменше 100 молодих людей могли б відновити своє розуміння того, яким було їхнє життя до війни. Усе, що їм було потрібно, це отримати шанс.

Насправді, я супроводжував їх, та багато в чому вони супроводжували мене в моїх стосунках і подорожі з Ісусом. Це був момент, як у Еммаусі.

Чому саме така назва — «Квиток Надії»? 

НАДІЯ

— Усвідомлення – це дорогоцінний дар. Надія походить від усвідомлення того, що є справжнім. Я наближаюся до Бога, і так буде вічно. Я не на небі, але я вже можу відчути його, знаючи Божу любов до мене.

Наприклад, кожна подорож, яку здійснює людина, довга чи коротка, передбачає усвідомлення того, що вона перебуває у фізичній подорожі з певною метою. Ця мета може бути фізичною, наприклад, похід до магазину, до школи чи на роботу. Це також емоційна та духовна подорож, наприклад, стан розуміння того, що ваш друг справді приймає вас, знання того, що ваш чоловік/дружина справді любить вас, або розуміння того, що ваші батьки прощають вас.

У ширшому контексті відносин з Ісусом Христом, кожен з нас перебуває у подорожі. У міру того, як ми подорожуємо, можна сказати, що ми живемо в надії на ближчі стосунки з Ісусом, стосунки з Отцем через Ісуса. Кожна людина прагне мати ближчі стосунки з Ісусом, усвідомлюючи це чи ні. Усвідомити це – означає жити з надією. Бути безнадійним – це думати, що цього ніколи не станеться, або, що ще гірше, що ти цілком самотній.

Розглянемо приклад із сонячної системи, в якій ми перебуваємо. Справа в тому, що існує гравітаційний зв'язок між Землею та Сонцем, подобається це комусь чи ні. Земля притягується до Сонця, але вона також притягується до багатьох інших планет і зірок, і Земля постійно намагається вирватися зі своєї орбіти. Люди на Землі усвідомлюють це, або, можливо, не усвідомлюють. Вони можуть забути про цю гравітацію або оцінити її. Вони можуть на мить забути про свої стосунки з Богом, але ці стосунки любові вічні.

Так ми можемо говорити про надію. Мета – це ближчі стосунки з Ісусом як Тим, Хто відкриває нам Отця. Паломництво допомагає нам пам'ятати, що ми перебуваємо у стосунках любові, що ми постійно перебуваємо у подорожі до усвідомлення великої любові Отця до кожного з нас, незважаючи на всі життєві відволікання, які віддаляють нас від істини.

КВИТОК

«Квиток надії» — це шанс фізично виїхати з України, поїхати до Риму, отримати на короткий час перспективу перебування поза рутинним життям війни в Україні та усвідомити, що вони не самотні в Україні. Свідчення іншим у Римі допомагає цьому усвідомленню. Потім повернення до України, щоб засвідчити багатьом в Україні про духовну підтримку, яка існує з усього світу. Це квиток, який є як фізичним, так і духовним за своєю природою. Він фізично дозволяє людям супроводжувати один одного.

Кожне спонсорство покриває повну вартість паломництва, що становить приблизно 750 канадських доларів, приблизно 500 доларів США або 490 євро на одного молодого учасника, що включає витрати на подорож, проживання та програмні витрати.

Що для Вас означає ця ініціатива? Чому вона особливо важлива сьогодні, у час війни?

— Я відвідав Україну чотири рази у 2024 році. Це допомогло мені трохи більше усвідомлювати, наскільки війна може бути серйозним відволіканням від стосунків, які люди мають з Ісусом Христом, через руйнування, гнів, смерть і серйозний напад на усвідомлення наших стосунків з Ісусом. Однак водночас це також може посилити ці стосунки з Ісусом, оскільки люди покликані служити одне одному через акти доброти та милосердя.

Якщо я можу навести ще один приклад, розгляньте формування глиняного глечика. Гончар прикладає певний тиск, щоб надати форму глиняному глечику. Глечик не триматиме форму, якщо гончар не прикладе достатнього тиску. Однак занадто сильний тиск зруйнує глечик. Стосунки любові подібні. Вони покликані давати життя, але ці стосунки відчувають тиск і час від часу проходять випробування. Це може зміцнити глечик, але знову ж таки, занадто великий тиск може розчавити глечик.

На Вашу думку, чому Церква має бути активним учасником таких соціальних проєктів?

СУПРОВІД

— Взаємини, які кожен має з Отцем через Ісуса, ніколи не є самотніми відносинами чи подорожжю. Ми всі супроводжуємо один одного. Мати стосунки з Ісусом означає мати стосунки з Отцем і кожною іншою створеною людиною. Бути членом сім’ї допомагає нам це зрозуміти. Ми знаємо, що Церква – це Тіло Христове. Якщо одні відносини у вашому житті мають значення, то кожні відносини, які може мати хтось із членів вашої родини, також мають значення. Це, по суті, природа Тіла Христового, членами якого ми всі є. У Святому Письмі Ісус використовує чудовий приклад виноградної лози та її гілок. Що б не сталося з найменшою частиною лози, так чи інакше впливає на всю лозу.

Війна в Україні глибоко вплинула на молодь. Пожертва на цей проєкт надає життєво важливу підтримку паломникам наступними способами:

•          ОСОБИСТІ ПРИЧИНИ: Можна вирішити питання особистого психічного та духовного здоров'я кожної людини. Людям потрібні короткі перерви від повітряних сирен, які переривають спокійний сон, від пристосування до життя без опалення, постійних перебоїв у житті без електрики. Особисто вони хочуть зустріти Ісуса Христа в інших людях з усього світу, і ця зустріч у мирному середовищі навіть на один тиждень є конкретним кроком до НАДІЇ.

•          СВІДЧЕННЯ та СУПРОВІД: Їхнє свідчення духовної сили протягом 3 років (насправді 11 років з моменту вторгнення в Крим) є безцінним для іншої молоді з усього світу. Супровід один одного під час цієї війни допомагає тим, хто в Україні, і мільйонам людей в інших частинах світу як відчутний знак спільності, солідарності та участі у Пресвятій Трійці.

•          ЗМІНА СЕРЦЯ та НАСТРОЮ: Зміна серця та настрою є результатом зустрічі з Ісусом у молитві, через читання Святого Письма та зустрічі з Ним віч-на-віч одне в одному. 1 лютого 2025 року відбулася онлайн-зустріч як передвістя літньої зустрічі в Римі для молоді Української Греко-Католицької Церкви як між собою, так і зі Святішим Отцем. Всі ми покликані зустріти втілену НАДІЮ, якою є особа Ісуса Христа.

Хто може отримати «Квиток Надії»? Чи існують якісь конкретні критерії або умови для участі в програмі?

— Відповісти на запитання про те, хто найбільше потребує допомоги, важко. Фронт особливо небезпечний для багатьох українців, оскільки ракети можуть змінити життя за лічені секунди. Проте, як ми знаємо, ракети можуть влучити у будь-яке місце в Україні, тому ми хотіли обрати тих, хто не має вікових чи медичних обмежень для виїзду з України на короткий період, але не мав для цього фінансових можливостей. Отже, наша організаційна команда в Україні обрала приблизно 20 осіб з п'яти різних єпархій та районів, які пережили дуже сильні труднощі.

Хто наразі підтримує цю ініціативу? Яку роль відіграють громади, донори та волонтери?

— Інформація про проєкт поширювалася як усним шляхом, так і онлайн. Кредитна спілка в Торонто запропонувала взяти на себе фінансову логістику, за що ми дуже вдячні за їхню безпеку та довіру. Інші єпископи, духовенство, релігійні, мирянські організації та мирянські родини – всі зіграли роль у поширенні новин про цей проєкт. Він отримав широкий розголос на багатьох рівнях.

Які виклики виникли під час реалізації проєкту? З якими найбільшими перешкодами Ви стикаєтеся?

— Можливо, найбільшим викликом було довіра до Бога. Це часто є викликом, з яким багато хто стикається у своєму особистому житті або при реалізації великих благодійних проєктів. Але безумовно існує глибока турбота про тих, хто може дати надію іншим фінансово, пожертвою в $5 або $500. Це стає даром надії для людини в Україні, надією свідчити іншим молодим дорослим у Римі, які зберуться з усього світу, про свою Надію в Ісусі Христі, коли майбутнє виглядає таким похмурим. Як тільки люди усвідомлюють, що вони можуть довіряти Богові в малих речах, тоді багато чого можна досягти. Ісус примножив рибу і хліб. Спочатку апостоли сумнівалися, що з цього щось вийде. Однак Святий Дух зворушує серця людей, і цей проєкт є відчутним знаком того, що люди по всьому світу мають надію. Їхні дари дають надію іншим, щоб вони могли продовжувати супроводжувати одне одного. Це дар гідності та дар надії один для одного.