«Війна поріднила українців і поляків»

Читай також

  • Три запитання до себе, коли огортає тривога
  • 4 символи, які допоможуть зрозуміти Різдво
  • А ти все життя довбав собі молотком по пальцях, замість того, щоби любити…
        •  «Війна поріднила українців і поляків»

          Польський підприємець надав прихисток кільком українським родинам

          «Якщо корабель не знає, до якого порту прямує, не матиме попутного вітру» — такі слова філософа Сенеки є дороговказом для польського підприємця Марека Свєжи із селища Ґдов, що неподалік Кракова. З початком повномасштабного вторгнення росії бізнесмен надав прихисток кільком сім’ям біженців з України. Із 180 працівників фірми пана Марека 18 — українці. Компанія поляка займається продажем господарських товарів. На зустрічі молоді «Вітер На-Дії» в Кракові пан Марек поділився своїм досвідом успіху в підприємництві та дав слушні поради українцям, які переїхали до Польщі й шукають себе на ринку праці та й загалом у нових реаліях.

          Бізнес почав зі… 100 слоїків

          Мареку Свєжи 62 роки, у бізнесі — понад три десятиліття. З дружиною Асею виховали чотирьох дітей. Живуть заможно, з кожним роком досягають усе більшого успіху в підприємництві, частину коштів віддають на благодійність.

          — За освітою я — інженер, підприємцем став випадково, — усміхається пан Марек. — У 90-их роках ми жили скромно, зводили власний будинок у Ґдові. Якось дружина попросила мене купити 100 слоїків для варення. Пішов до найближчого магазину — не було. Не знайшов слоїки і в крамницях на околиці. Згодом обійшов увесь Краків — все дарма. Зателефонував до виробника, що за 200 км від Кракова. «Чи можу придбати 100 слоїків для дружини?» — запитав. «Мінімум тисячу», — пояснили. Варіантів не було, тож поїхав туди. Довелося купити дві тисячі, бо стільки поміщалося на палеті і так було безпечно перевезти. Дав дружині 100 слоїків, мамі — 100, сестрі — 100… Що робити з рештою? Поїхав у суботу на базар, щоб продати хоч трохи. Найбільша черга була до мене! Не очікував. Продав усі слоїки, навіть той, в який скидав виручку (усміхається, — авт.). Повернувся додому щасливий. Незадовго з довколишніх сіл почали приїжджати до мене по слоїки. Запитували про кришки, ґумки та ін. Так я розпочав підприємництво. Моя фірма зросла із зерна, яке ми посіяли з дружиною. «Треба слухати жінок, особливо, коли вони добре радять!» — часто повторюю.

          Слова Понтифіка зворушили і… роздратували

          Підприємницькі справи пан Марек сприймає з точки зору християнина. Свого часу він заснував спільноту підприємців-християн, до якої належать тисячі осіб з різних міст Польщі. Разом з однодумцями провадить благодійну фундацію, яка опікується дітьми з обмеженими можливостями.

          — Своє життя я довірив Богородиці, — каже польський підприємець. — Не соромлюся стосунків з Господом у бізнесі. В моєму кабінеті на видному місці — хрест. Гуртуємось з однодумцями в душпастирстві підприємців та роботодавців. На моїй фірмі є дві кімнати для молитви. Кожен має до них доступ, щоправда, черг там нема (усміхається, — авт.). Щодня вранці я заходжу в одну із молитовних кімнат і читаю там розділ зі Святого Письма.

          Мій світогляд утвердила історія, пов’язана із Папою Іваном Павлом ІІ. Було 2 червня 1997-го року. Я прийшов додому пообідати. Зачерпнув миску помідорового супу, ввімкнув телевізор. У новинах розповідали, що у Польщі візитує Іван Павло ІІ. «Звертаюся передусім до тих братів у Христі, котрі працевлаштовують інших. Остерігайтесь спокус збагачення, інакше кожна Євхаристія стане для вас докором і оскарженням», — звернувся Папа до поляків. Ці слова зворушили моє серце і… роздратували. Святий отець приїхав до Польщі, в якій тільки з’явився вільний ринок, польські підприємці починали розвивати свій бізнес. Я запланував поїхати на зустріч зі святим отцем і висловити йому свою думку. Через місяць з нашої парафії їхали прочани до Рима. Ми з дружиною і дітьми теж долучилися до них. У Базиліці святого Петра я наблизився до Івана Павла ІІ і сказав про думки, які мені не давали спокою. Святий отець щось перепитав і порадив звернутися до нашого єпископа. Два роки ішов до єпископа (усміхається, — авт.). «Папа так сказав, аби сказати…» — міркував. Але врешті зустрівся з кардиналом у Кракові. Отримав глибокі відповіді. В 1999-ому я організував першу зустріч душпастирства підприємців і роботодавців для спільної духовної праці та взаємопідтримки. Коли на початках я брав на роботу людину, то передусім переглядав її шкільний атестат. Мене цікавила оцінка з християнської етики. Важливо, щоб працівник був відповідальним, не крав. Якось прийшов юнак, у якого не було оцінки з християнської етики, а лише із загальної. «Я — невіруючий», — пояснив. Коли ми поспілкувалися, я зрозумів, що він буде добрим фахівцем, прийняв і задоволений. Щомісяця маємо спільну Літургію в наміренні фірми.

          «Кого б не взяв з України, всі дуже добрі фахівці»

          «Бізнес — це як пригода», — вважає пан Марек. Щоразу ставить амбітні плани, багато працює, щоб їх реалізувати, але й не забуває про відпочинок, особливо любить прощі. Час від часу організовує подорожі для працівників.

          — Захоплююсь подорожами як із рідними, так і з колегами, — розповідає. — Якось я поїхав на прощу до Еквадору. Привіз звідти фігурку Матері Божої успіху. Молився біля неї. Через місяць у світі спалахнула пандемія ковіду. Багато підприємців відчули кризу, а на нашій фірмі кожен місяць приносив усе кращі результати. Потрібно в усьому довіритись Богові. До Польщі і в попередні роки, і цьогоріч через війну прибула велика кількість українців. Я надав прихисток кільком сім’ям з України. Коли давав їм житло, то думав, що маю підшукати й працю, щоб вони стали на ноги. Так склалося, що кого б не взяв на роботу з України, всі дуже добрі фахівці. Не роблю різниці між українцями і поляками: до усіх однакові вимоги, нема до когось преференцій. Трагічні події в Україні дуже зблизили наші народи. Польща допомагає українцям без думки про якусь користь. Непросто покинути свій дім і опинитися в чужій країні. Моя порада українцям, особливо молоді: старайтесь максимально реалізувати себе навіть у таких непростих умовах, не будьте пасивними. Подумайте, що б ви хотіли досягти за пів року, за рік, за два. «Бачення без дій — це лише мрія, а діяльність без бачення — це жах» — є така японська мудрість. Майте бачення на своє майбутнє. Ваші очікування можуть змінюватися, але їх неодмінно треба мати.

          Джерело: Нова Тернопільська газета, авторка — Іванна ГОШІЙ

          Читай також

        • Три запитання до себе, коли огортає тривога
        • 4 символи, які допоможуть зрозуміти Різдво
        • А ти все життя довбав собі молотком по пальцях, замість того, щоби любити…
          • Оціни

            How useful was this post?

            Click on a star to rate it!

            Average rating 0 / 5. Vote count: 0

            No votes so far! Be the first to rate this post.