«Голос: від давнини до сьогодення» - музична мандрівка історією українського співу в рамках проєкту Альтернативна п’ятниця

«Голос: від давнини до сьогодення» - музична мандрівка історією українського співу в рамках проєкту Альтернативна п’ятниця

Як народжувався спів, яку роль він відігравав у житті людей, чому українська пісня залишається важливою частиною нашої ідентичності та чому голос єднає покоління? Про це говорили 2 жовтня під час зустрічі «Голос: від давнини до сьогодення», що відбулася в Молодіжному християнському просторі в Тернополі в межах ініціативи «Альтернативна п’ятниця».

IMG_8836.jpg 2.67 MB
Гостем зустрічі став Андрій Голодрига — керівник студентського хору «Соломія» Тернопільського мистецького фахового коледжу імені Соломії Крушельницької та засновник хорової спільноти «Коло». Разом із ним учасники вирушили в захопливу музичну подорож, яка розпочалася з найдавніших форм людського співу й привела до української музики, що звучить сьогодні. Це була незвичайна лекція про історію музики, а жива зустріч, у якій знання поєднувалися з розмовою, спільним співом і відкриттям того, наскільки багато може розповісти людський голос.

Із чого почалася історія співу? Коли людина вперше перетворила звук на мелодію, а мелодію — на спосіб передавати почуття, досвід і пам’ять? Саме з цих запитань розпочалася зустріч. 

IMG_8885.jpg 1.33 MB

“Людський голос — наш природний і завжди доступний інструмент. Він не потребує спеціального обладнання, адже народжується з дихання і стає одним із найперших способів взаємодії людини зі світом”, - зазначив пан Андрій.

Можливо, спів виник із ритмічних закликів під час праці, ігор, турботи про дітей або спільних ритуалів. Точних свідчень про найперші мелодії людства немає, тому початки співу залишаються предметом досліджень і припущень. Проте зрозуміло одне: музика супроводжувала людину не лише як розвага. Вона допомагала гуртуватися, виражати емоції, відзначати важливі події та передавати досвід наступним поколінням. У різних стародавніх цивілізаціях спів був частиною сакрального життя, святкувань і щоденних справ. Змінювалися суспільства, мови та музичні інструменти, але потреба людини звучати й бути почутою залишалася.

IMG_8866.jpg 2.45 MB
Окрему частину зустрічі присвятили тому, як розвивалося мистецтво співу в європейській музичній традиції. У середньовіччі важливе місце посідала монодія — спів, побудований на одній мелодичній лінії. Її могли виконувати соло або всі разом, рухаючись за спільною мелодією. Згодом до основної лінії почали додавати інші голоси, які поступово набували самостійності. Так розвивалося багатоголосся — мистецтво поєднувати кілька мелодичних ліній в одному музичному творі.

Особливого розквіту поліфонія досягла в епоху Ренесансу, у XV–XVI століттях. Меса, мотет і мадригал стали важливими жанрами, а композитори працювали над дедалі складнішими способами поєднання голосів. У багатоголосому співі кожен голос має власний рух і водночас залишається частиною цілісного звучання. Ця особливість робить хорову музику особливо цікавою: окремі мелодії можуть відрізнятися, але разом вони утворюють гармонію. Історія багатоголосся відкриває ще один спосіб подивитися на спільноту. Кожен голос важливий, проте справжня краса народжується тоді, коли різні голоси звучать разом.

IMG_8854.jpg 2.02 MB
Від історії європейської музики розмова природно перейшла до українських традицій співу. Адже українська пісня — це не лише мелодія та слова. Це частина нашої культурної пам’яті, у якій зберігаються історії людей, їхні переживання, радощі, надії та прагнення. Важливу роль у передаванні цієї пам’яті відігравали кобзарі та лірники — мандрівні співці, які виконували думи, духовні пісні й усні історії. Завдяки їм музика ставала способом розповісти про минуле, зберегти пам’ять про важливі події та передати наступним поколінням те, що не завжди можна було зафіксувати письмово.

Українська пісенна традиція надзвичайно різноманітна. Обрядові пісні супроводжували важливі моменти життя громади, ліричні допомагали висловлювати найтонші почуття, а жартівливі дарували радість і підтримували живий зв’язок між людьми. Кожен регіон має свої особливості виконання, тембри, манери співу й репертуар. Водночас усі ці відмінності об’єднує спільна риса: пісня допомагає людям відчути себе частиною чогось більшого.

IMG_8945.jpg 3.2 MB
Говорили також про становлення української професійної музики та постаті, які допомогли поєднати народнопісенну спадщину з авторською творчістю. Зокрема, згадували Миколу Лисенка, який системно працював із народними мелодіями й став однією з ключових постатей української композиторської школи. Від традиційного фольклору до авторської пісні — українська музика постійно розвивалася, зберігаючи зв’язок зі своїм корінням.

Українська пісня не залишилася лише частиною минулого. Вона продовжує змінюватися, знаходити нові форми й звучати в різних жанрах. Під час зустрічі згадували Володимира Івасюка — композитора, який поєднав виразну мелодику, українську поетичність і сучасне для свого часу естрадне звучання. Його творчість стала важливою частиною української музичної культури, а пісня «Червона рута» залишається впізнаваною для різних поколінь. Говорили й про сучасні способи роботи з фольклором, коли традиційні мотиви поєднуються з електронною музикою, театральними елементами та різними музичними жанрами. Одним із прикладів такого діалогу між традицією й експериментом є гурт DakhaBrakha. Усе це засвідчує, що українська музична культура не є чимось застиглим. Вона живе, коли її виконують, переосмислюють, передають далі й відкривають для себе заново.

IMG_8892.jpg 1.47 MB
Однак найживішою частиною зустрічі стала можливість перейти від розмови до практики. Адже метою було не тільки дізнатися більше про історію співу, а й відчути її через власний голос. Учасники разом співали українські пісні різних жанрів і настроїв. Звучали «Ой, чий то кінь стоїть», «Рости, рости, черемшино», «Гуцулка Ксеня», «Водограй», «Ой, у лісі, на полянці» та інші мелодії, знайомі багатьом із дитинства або родинних і громадських зустрічей.

Спільний спів став нагодою не просто пригадати знайомі слова, а й відчути, як музика змінює атмосферу зустрічі. Коли до однієї мелодії долучаються різні люди, з різним досвідом, голосами й музичними здібностями, виникає особливе відчуття єдності. 

IMG_8893.jpg 1.29 MB

Спікер поділився: “Для цього не обов’язково бути професійним співаком. Не потрібно мати музичну освіту чи ідеальний слух. Достатньо бажання долучитися, спробувати й дозволити собі звучати. Саме в цьому й полягає сила спільного співу: він не вимагає однаковості, а створює простір, у якому кожен може бути частиною цілого”. Він також додав: “Ми співаємо, щоб висловити те, для чого іноді бракує звичайних слів. Щоб розділити радість або смуток. Щоб пам’ятати своїх рідних, історію та культуру. Щоб підтримати одне одного й відчути, що ми не самі. Пісня може повертати нас до певного місця чи моменту життя, нагадувати про людей, яких ми любимо, і допомагати зберігати зв’язок із власним корінням. Вона здатна об’єднувати покоління, адже одна й та сама мелодія може бути знайомою і бабусі, і батькам, і молоді”.

IMG_8934.jpg 1.6 MB
Особливо важливо це сьогодні, коли українська культура є не лише спадщиною, яку потрібно берегти, а й живою частиною нашої ідентичності. Співаючи українські пісні, ми не просто відтворюємо знайомі мелодії — ми продовжуємо історію, яка передавалася від людини до людини протягом багатьох поколінь.

Музична зустріч стала ще одним прикладом того, як через культуру й творчість можна говорити про важливі речі — пам’ять, спільноту, ідентичність і зв’язок між поколіннями. Дякуємо Андрію Голодризі за змістовну музичну мандрівку, відкритість і можливість по-новому подивитися на історію співу. А всім учасникам — за активність, щирість і готовність наповнити простір власними голосами. Історія співу триває, поки ми співаємо. А українська пісня живе доти, доки знаходяться ті, хто готовий її підхопити й передати далі. 

IMG_8915.jpg 3.26 MB



ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

BG

МАЄТЕ ЦІКАВУ ІНФОРМАЦІЮ ДЛЯ НАС?

Ми відкриті для ваших новин, і разом можемо створювати цікаві матеріали для нашої спільноти.
Хочу запропонувати новину