Молодь, покликання та майбутнє України: розмова з владикою Браяном Байдою та о. Романом Демушем

Під час візиту до Філадельфії владики Браяна Байди, єпарха Торонтонського та голови Патріаршої комісії УГКЦ у справах молоді, а також о. Романа Демуша, заступника голови комісії, Філадельфійська архиєпархія мала нагоду поспілкуватися про виклики, які сьогодні постають перед українською молоддю, роль Церкви у її супроводі та майбутнє покоління, якому належатиме відбудова України після війни.

Разом з о. Романом до Сполучених Штатів прибула його дружина Анна. Візит став нагодою для зустрічей з українськими громадами Північної Америки та участі в Молодіжній прощі до Парми.

Під час розмови йшлося про сучасне молодіжне душпастирство, наслідки війни для молодого покоління, життя української молоді в Україні та діаспорі, збереження національної ідентичності, пошук покликання та відповідальність молодих людей за майбутнє Церкви й України.

Молодь, яка знає собі ціну

Розмірковуючи над тим, чим сучасна українська молодь відрізняється від покоління десятирічної давності, о. Роман Демуш зазначив, що сьогодні молоді люди дедалі більше вирізняються відкритістю, ініціативністю та готовністю брати відповідальність за власне життя і майбутнє країни.

«Сьогодні молодь є більш конкретною, більш відкритою. Вона не боїться озвучувати свої запитання і ставити їх. Ми бачимо багато різних ініціатив та активностей, які народжуються саме серед молодих людей».

За словами о. Романа, українська молодь завжди була активною, однак сьогодні особливо помітним є її прагнення не лише пропонувати ідеї, але й брати на себе відповідальність за їхню реалізацію. «Українська молодь готова брати на себе відповідальність. Це дуже тішить, тому що саме відповідальність є однією з найважливіших рис для майбутнього нашої держави».

Особливу увагу він звернув на те, що сучасне покоління українців дедалі більше усвідомлює власну гідність і цінність. «Дуже часто ми хворіємо на меншовартість. Але сьогодні героїчна українська молодь знає собі ціну. Нам ще потрібно допомогти їй усвідомити, наскільки вона є цінною не лише для України, але й для всього світу».

На переконання о. Романа, саме ця внутрішня впевненість, сформована значною мірою досвідом війни та жертовності українського народу, стане одним із найважливіших ресурсів для післявоєнного відновлення країни.

«Те, що українська молодь не страждає від меншовартості, є дуже важливим. Це великий ресурс, який знадобиться нам для відбудови України в післявоєнний період».

Своєю чергою владика Браян Байда зауважив, що кожне покоління молодих людей стикається зі своїми особливими викликами. Для одних це були війни, для інших — економічні труднощі чи суспільні зміни. Однак незмінним залишається те, що молодь завжди приносить із собою нові ідеї та надію.

«Молоді люди завжди були носіями надії. Кожне покоління має свої виклики, але молодь завжди приходить із новим баченням майбутнього».

Водночас владика звернув увагу на складність сучасного часу. Війна, суспільна нестабільність, психологічні травми та моральні виклики створюють додатковий тягар для молодого покоління.

Попри це, він переконаний, що саме молоді люди покликані стати тими, хто буде творити майбутнє, шукати нові рішення та вести суспільство вперед. «Наше завдання — допомогти їм не втратити надію, підтримати їх у зростанні та підготувати до відповідальності, яку вони нестимуть у майбутньому».

Саме тому, переконані обидва співрозмовники, інвестиція в молодь сьогодні є водночас інвестицією в майбутнє Церкви, українського народу та відбудови України після війни.

Місія Патріаршої комісії у справах молоді

Під час розмови о. Роман Демуш розповів про діяльність Патріаршої комісії УГКЦ у справах молоді, яка від 2024 року має статус патріаршої комісії та є структурним підрозділом Патріаршої курії УГКЦ.

Основним завданням Комісії є координація молодіжного апостоляту в Українській Греко-Католицькій Церкві та співпраця з єпархіальними й екзархальними молодіжними комісіями, душпастирями молоді, молодіжними організаціями та спільнотами як в Україні, так і за її межами.

«Ми намагаємося допомогти молодій людині знайти своє місце в Церкві, знайти щось для себе в Церкві, щоб зрештою зустріти Христа», — пояснив о. Роман.

Водночас діяльність Комісії виходить далеко за межі координаційної роботи. Вона представляє УГКЦ у міжнародних церковних середовищах, підтримує зв’язок між молодіжними структурами різних країн та розвиває спільні проєкти для української молоді у світі.

За словами о. Романа, Комісія координує такі міжнародні ініціативи, як Світові дні молоді, Дні української молоді, різноманітні формаційні програми та євангелізаційні проєкти, які реалізуються різними мовами для молодих українців на різних континентах.

«Ми прагнемо створювати спільні програми духовної формації та євангелізації, які можуть об’єднувати молодь у різних країнах світу та допомагати їй відчувати себе частиною однієї великої церковної спільноти».

Владика Браян Байда, який очолює Патріаршу комісію, особливо наголосив на важливості розвитку комунікації між українською молоддю в різних країнах світу. За його словами, одним із пріоритетів сьогодні є формування глобальної мережі співпраці між молодими українцями.

«Нам потрібно навчитися краще спілкуватися між собою та розуміти одне одного. Саме тому сьогодні ми проводимо регулярні онлайн-зустрічі за участю представників різних країн світу».

За його словами, щотижневі зустрічі об’єднують учасників з України, Канади, США, країн Європи, Австралії та Латинської Америки. Такі ініціативи допомагають не лише обмінюватися досвідом, але й формувати відчуття приналежності до єдиної глобальної української спільноти.

«Ми хочемо, щоб молоді українці, де б вони не жили, відчували себе частиною однієї родини та були готовими разом відповідати на виклики майбутнього».

На переконання владики Браяна, наступним кроком після налагодження такої співпраці має стати підтримка освіти, професійного розвитку та формування нового покоління лідерів.

«Ми повинні допомогти молодим людям отримати необхідні знання, досвід і можливості для служіння. Україні та нашій Церкві потрібні люди, які будуть готові брати відповідальність, працювати для спільного добра та допомагати відбудовувати майбутнє».

Обоє співрозмовників наголосили, що сьогодні Патріарша комісія у справах молоді покликана не лише організовувати заходи, але й будувати живі зв’язки між молодими українцями по всьому світу, допомагаючи їм зберігати віру, українську ідентичність та усвідомлення своєї відповідальності за майбутнє Церкви й України.

Зберегти зв’язок із молоддю за кордоном

Повномасштабна війна докорінно змінила життя мільйонів українців. Серед тих, хто був змушений залишити свої домівки, — величезна кількість молодих людей, які сьогодні навчаються, працюють і будують нове життя в різних країнах світу.

Для Церкви це стало новим викликом і водночас новою відповідальністю.

«Сьогодні мільйони молодих людей через виклик війни перебувають за кордоном. Нам дуже важливо забезпечити їм зв’язок із Церквою-матір’ю, показати, що вона про них думає і дбає», — наголосив о. Роман Демуш.

За його словами, одним із пріоритетів Патріаршої комісії є пошук нових шляхів для підтримки цього зв’язку через міжнародні ініціативи, спільні проєкти та формаційні програми.

«Ми шукаємо ці нитки єдності через глобальні ініціативи та проєкти, через програми, які допомагають зберігати національну ідентичність, культуру, духовність і зв’язок з Україною».

Владика Браян Байда переконаний, що сьогодні особливо важливо допомогти молодим українцям, незалежно від країни проживання, відчувати себе частиною однієї світової української спільноти.

Саме з цією метою Патріарша комісія розвиває міжнародну співпрацю між молодіжними структурами УГКЦ у різних країнах та проводить регулярні онлайн-зустрічі за участю молодіжних лідерів з усього світу. «Ми хочемо краще розуміти одне одного і підтримувати постійний зв’язок. Сьогодні до наших зустрічей долучаються представники України, Канади, США, Латинської Америки, Європи та Австралії».

Владика Браян також пригадав міжнародні реколекції, які проводилися з одночасним перекладом кількома мовами, дозволяючи молодим людям з різних континентів разом молитися, навчатися та будувати нові зв’язки.

На його переконання, такі ініціативи допомагають формувати справжнє відчуття сопричастя та відповідальності за спільне майбутнє. «Це ще один крок до глибшої єдності між молодими українцями різних країн і поколінь. Ми хочемо, щоб вони були готові не лише зберігати свою ідентичність, але й брати участь у відбудові України та підтримці наших громад у світі».

Обидва співрозмовники погоджуються, що сьогодні надзвичайно важливо не втратити молоде покоління українців, яке опинилося далеко від Батьківщини. Збереження зв’язку з Церквою, культурою та українською спільнотою є не лише питанням національної ідентичності, але й важливою передумовою для майбутнього України.

Молодь, яка відбудовуватиме Україну

Говорячи про майбутнє української молоді, владика Браян Байда неодноразово наголошував на темі відповідальності та лідерства. На його переконання, одним із найважливіших завдань Церкви сьогодні є підготовка покоління, яке буде здатне не лише відбудовувати Україну після війни, але й допомагати суспільству зцілювати її наслідки.

«Ми повинні готувати молодих людей до великої праці зцілення, яка буде потрібна в Україні та всюди, де сьогодні перебувають українські мігранти».

Владика переконаний, що після завершення війни Україна потребуватиме не лише відновлення міст, інфраструктури чи економіки, але передусім людей, готових служити іншим, брати на себе відповідальність і працювати задля спільного добра.

Саме тому одним із наступних пріоритетів молодіжного служіння він вважає розвиток освіти, професійної підготовки та формування нового покоління лідерів. «Ми повинні забезпечити молодим людям можливості для освіти та праці. Нам потрібні лідери для нашої Церкви і нашого народу».

За словами владики Браяна, йдеться не лише про церковне служіння, але й про підготовку людей, які зможуть ефективно співпрацювати з державними інституціями, громадськими організаціями, освітніми середовищами та бізнесом, використовуючи свої знання та таланти для розбудови суспільства.

Саме з цією метою Патріарша комісія намагається розвивати міжнародну співпрацю та створювати можливості для обміну досвідом між українською молоддю різних країн.

Владика Браян також пояснив, що нинішня поїздка Північною Америкою стала можливістю для представників молодіжного душпастирства з України побачити життя українських громад у Канаді та США, познайомитися з їхнім досвідом та налагодити нові зв’язки. «Я привіз команду з України, щоб вони побачили північноамериканський контекст, познайомилися з нашими громадами та краще зрозуміли виклики й можливості, які мають українці в різних країнах світу».

На переконання владики, такі зустрічі допомагають будувати справжню єдність між молодими українцями різних континентів і водночас формують покоління людей, які будуть готові разом працювати над майбутнім України.

«Це ще один крок до глибшої єдності цього покоління, щоб разом творити майбутнє України».

Рани війни, які залишаться надовго

Окрему увагу співрозмовники приділили наслідкам війни для молодого покоління. Говорячи про наслідки повномасштабної війни, о. Роман Демуш наголосив, що багато її ран залишатимуться відчутними ще довгі роки після завершення бойових дій.

На його переконання, однією з найглибших ран є рана сім’ї та родини. За роки війни мільйони українців були змушені покинути свої домівки, багато сімей опинилися розділеними кордонами, а тисячі людей втратили своїх близьких.

«Одна з дуже глибоких ран цієї війни — це рана сім’ї і родини, дітей, чоловіків, жінок. Можливо, ця рана не завжди є видимою, але сьогодні ми вже бачимо її наслідки. Протягом цих років багато родин були розділені, і ця проблема стає дедалі помітнішою».

Саме тому, переконаний він, одним із важливих завдань Церкви та молодіжного душпастирства стане допомога людям у відновленні довіри, стосунків та сімейного життя. «Наше душпастирство буде покликане лікувати родину, допомогти молодим людям відважно приймати рішення створювати сім’ю, не боятися відповідальності та будувати своє майбутнє».

Окрему увагу о. Роман звернув на психологічні наслідки війни для молодого покоління. За його словами, сучасні дослідження свідчать, що чимало молодих українців, які перебувають за кордоном, переживають сильні психологічні труднощі, інколи навіть гостріше, ніж ті, хто залишився в Україні.

Він пояснює це тим, що люди в Україні часто мають можливість діяти: служити в Збройних Силах, допомагати фронту, волонтерити чи долучатися до суспільного життя. Натомість багато тих, хто опинився далеко від дому, переживають почуття безсилля, провини та внутрішньої розгубленості.

«Це відчуття провини, страху, невизначеності — дуже глибока рана війни. Нам потрібно лікувати її в усіх, хто є українцем, адже ми всі певною мірою цим зранені».

На думку о. Романа, процес зцілення вимагатиме часу, терпеливого супроводу та підтримки. Саме тому молодіжне душпастирство сьогодні покликане не лише організовувати події чи зустрічі, але й бути простором, де молоді люди можуть знайти підтримку, відчути себе почутими, пережити досвід спільноти та віднайти надію.

Він переконаний, що після завершення війни перед Церквою постане велике завдання — допомогти українцям залікувати як видимі, так і невидимі рани, які війна залишила в серцях людей.

Владика Браян також звернув увагу на ширші суспільні виклики сучасності — наслідки війни, психологічні травми, кризу культури життя та необхідність супроводу людей, які пережили важкі випробування.

Молодь в Україні та діаспорі: різні обставини, однакові пошуки

На запитання про те, чи відрізняються потреби та запити молодих людей в Україні та діаспорі, о. Роман Демуш відповідає: «і так, і ні».

За його словами, обставини життя можуть бути дуже різними, однак найглибші пошуки молодої людини залишаються однаковими незалежно від того, де вона живе.

Водночас він наголосив, що молодіжне душпастирство не можна сприймати лише як організацію дозвілля чи структуру, яка надає певні послуги.

«Церква покликана відповідати на запити молоді, але молодіжне душпастирство — це не структура з надання послуг, не організація дозвілля чи рекреації. Його головне завдання — допомогти молодій людині зустріти Христа».

За словами о. Романа, ця зустріч з Христом відбувається по-різному залежно від життєвих обставин.

В Україні молоді люди часто переживають досвід війни, втрати та страждання. Саме в цих непростих реаліях вони відкривають Божу присутність.

«В Україні ми зустрічаємо Христа в поранених, у страждаючих, у тих, хто втратив рідних, житло чи майно. Ми зустрічаємо Його в самотній людині, яка переживає біль війни».

Натомість за межами України молоді люди часто стикаються з іншими викликами — самотністю, вимушеною міграцією, пошуком нової спільноти та потребою знайти своє місце в незнайомому середовищі.

«За кордоном ми зустрічаємо Христа в тому, хто прийшов сам, не знає нікого, шукає підтримки та прийняття. У тих, хто був змушений залишити свій дім і розпочати життя заново».

Саме тому, переконаний о. Роман, молодіжне душпастирство покликане сприяти зустрічі людини з людиною, допомагати відкривати гідність кожної особи та розпізнавати присутність Христа в іншому.

Важливою складовою цього служіння є також допомога молодим людям у розпізнанні власного покликання.

«Так важливо зрозуміти, до чого ми покликані в цьому житті, що робить нас щасливими, що надає сенсу нашому життю. Одним із завдань молодіжного душпастирства є допомогти молодій людині віднайти відповідь на ці питання».

Отець Роман наголосив, що саме тому душпастирство молоді нерозривно пов’язане з душпастирством покликань, адже йдеться не лише про участь у церковних заходах, а насамперед про відкриття Божого задуму щодо власного життя.

Покликання як головне питання молодої людини

На думку о. Романа Демуша, попри всі зміни у світі, технологічний розвиток чи нові суспільні виклики, найважливіші питання молодих людей залишаються незмінними.

«Питання завжди є одні й ті самі, тому що це екзистенційні питання. Вони актуальні стільки, скільки існує людина».

За його словами, кожна молода людина рано чи пізно шукає відповіді на питання про сенс життя, власне покликання та джерело справжнього щастя. «До чого кличе мене Господь? Що робить мене щасливим? Це фундаментальні питання кожної молодої людини».

Водночас о. Роман зауважує, що далеко не завжди молоді люди усвідомлюють ці пошуки. Часто вони живуть у швидкому ритмі повсякденності, навчаються, працюють, будують плани, але не знаходять часу, щоб поставити собі найважливіші життєві питання.

Саме тому одним із завдань молодіжного душпастирства є не лише відповідати на запитання молоді, але й допомагати їй ці запитання відкрити.

«Ми покликані народити це питання в молодої людини, допомогти їй поставити його собі та створити середовище, в якому вона зможе знайти відповідь».

Отець Роман наголосив, що Церква повинна супроводжувати молодих людей у цьому пошуку, допомагаючи їм розпізнавати Божий задум щодо свого життя.

На його переконання, відповідь на питання про покликання нерозривно пов’язана з пошуком щастя, сенсу та внутрішньої повноти життя.

«Так важливо зрозуміти, до чого ми покликані в цьому житті, що надає сенсу нашому життю і що його освячує».

Саме тому душпастирство молоді, за словами о. Романа, завжди є також душпастирством покликань. Його мета полягає не лише в залученні молодих людей до церковного життя, але й у допомозі кожному відкрити власний шлях служіння Богові та людям.

Пригадуючи слова Христа, він зазначив, що Господь уже дав відповідь на ці пошуки, вказавши людині шлях до справжнього щастя через Євангеліє та Блаженства. Завдання Церкви полягає в тому, щоб допомогти молодій людині почути цей заклик і відважитися відповісти на нього.

Церква у цифровому просторі

У сучасному світі молоді люди значну частину свого життя проводять у цифровому середовищі. Саме тому, переконаний о. Роман Демуш, Церква не може залишатися осторонь цього простору.

«Церква має бути присутня в цифровому просторі, говорити сучасними мовами та комунікувати з молодими людьми там, де вони перебувають».

Водночас він зауважує, що причини, через які молодь не завжди приходить до храму, можуть бути різними й часто цілком об’єктивними. Сучасні молоді люди поєднують навчання, працю, пошук житла, побудову кар’єри та багато інших обов’язків, тому їхній час стає особливо цінним.

«Якщо ми бачимо, що через виклики часу чи інші причини молодь не приходить до храму, ми повинні йти туди, де є молодь».

За словами о. Романа, відповіддю на це стає створення молодіжних просторів, центрів та спільнот, а також активна присутність Церкви в онлайн-середовищі.

«Ми йдемо в онлайн-світ, де живуть молоді люди, і намагаємося проповідувати Христа в сучасних ареопагах».

Як активний користувач соціальних мереж, він бачить у цифрових платформах не лише інструмент комунікації, але й можливість особистого свідчення віри.

«Для мене це нагода свідчити про те, чим я живу, зробити Церкву ближчою до молодої людини, а життя священника — більш зрозумілим і відкритим».

Водночас о. Роман наголошує, що присутність Церкви в цифровому просторі не повинна зводитися до гонитви за популярністю чи спрощення духовних істин.

«Дуже важливо говорити мовою, яка не є вульгарною, не баналізувати духовні речі та не спрощувати Євангеліє заради більшої популярності».

На його переконання, молоді люди здатні сприймати глибокі та вимогливі послання.

«Молодь не вдовольняється напівфабрикатами. Вона хоче якісного змісту. Ми повинні мати відвагу говорити правду і не зводити Євангеліє до чогось поверхового. Христос пропонує радикальну зміну життя, і саме серйозних пропозицій молодь сьогодні очікує від Церкви».

Молодь потрібно не лише навчати, але й слухати

Говорячи про те, що можуть зробити парафії для того, щоб молоді люди залишалися активними в церковному житті, о. Роман Демуш наголосив на, здавалося б, простій, але надзвичайно важливій речі — вмінні слухати. «Перш за все нам усім потрібно навчитися слухати».

На його думку, молоді люди є надзвичайно творчими, креативними та здатними бачити світ по-іншому. Однак дуже часто церковні спільноти пропонують молоді готові рішення, не поцікавившись її реальними потребами. «Часом наші пропозиції не знаходять відгуку тому, що ми самі придумуємо їх і хочемо, щоб молодь на них відповідала. Ми пропонуємо те, що хочемо ми, а не те, що справді потрібне їй».

Саме тому, переконаний він, перед тим як створювати нові програми чи заходи, необхідно запитати молодих людей про їхні потреби, переживання та очікування. «Потрібно чути молодь, давати їй можливість висловлюватися, говорити та озвучувати свої пропозиції».

Водночас важливо не лише слухати молодь, але й довіряти їй відповідальність.

За словами о. Романа, молоді люди повинні мати не лише місце в храмі, але й реальне місце в житті Церкви. «Йдеться не про місце в першій, другій чи третій лавці. Йдеться про місце в діяльності Церкви, про можливість брати участь у прийнятті рішень, реалізовувати власні ініціативи та нести відповідальність за спільну справу».

На його переконання, саме поєднання уважного слухання, довіри та відповідальності може стати одним із ключів до розвитку сучасного молодіжного апостоляту.

«Перш ніж щось пропонувати, варто запитати про потреби молоді», — підсумував він.

Хранителі української спадщини

Під час відвідин українських громад у Канаді та США особливе враження на о. Романа справило ставлення молодих людей до власної ідентичності.

«Мене найбільше вражає збереження традицій, мови та культури. Молоді люди не бояться і не соромляться називати себе українцями». Він відзначив величезну працю, яку протягом десятиліть здійснювали сім’ї, парафії, школи та громадські організації для збереження української спадщини за межами Батьківщини.

За словами о. Романа, багато елементів української культури та церковної традиції вдалося зберегти саме завдяки попереднім поколінням емігрантів, які плекали їх навіть тоді, коли в Україні вони були обмежені або заборонені.

Сьогодні ж перед молодими українцями в діаспорі постає нове завдання — не лише зберегти цей спадок, але й передати його наступним поколінням. «Українська молодь у світі покликана стати хранителькою України поза межами України — наших традицій, культури, духовності та всього того, що формує нашу національну ідентичність».

«Без Бога ані до порога»

Підсумовуючи розмову про виклики сучасної молоді, майбутнє України та служіння Церкви, владика Браян Байда наголосив, що в основі будь-яких програм, проєктів чи стратегій повинні залишатися живі стосунки людини з Богом.

На його переконання, молоді люди покликані не лише будувати плани на майбутнє, здобувати освіту чи брати на себе відповідальність за відбудову суспільства, але й навчитися довіряти Божому проводу.

Владика заохотив молодь плекати особисті стосунки з Ісусом Христом, Святим Духом та Божою Матір’ю, дозволяючи Богові провадити їхні рішення та життєвий шлях.

«Наші людські задуми важливі, але вони не можуть бути основою всього. Ми повинні дозволити Святому Духові вести нас. Як каже українське прислів’я: “Без Бога ані до порога”. Якщо ми не маємо Бога, то навіть не зможемо переступити поріг».

У словах владики Браяна та о. Романа звучала спільна надія на молоде покоління українців. Попри війну, вимушену міграцію та численні виклики сучасності, вони бачать у молоді величезний потенціал — покоління людей, які не бояться відповідальності, бережуть свою віру та ідентичність, готові служити іншим і допомагати зцілювати рани війни.

Саме ця молодь покликана стати одним із головних творців майбутнього України — як на рідній землі, так і всюди, де сьогодні живуть українці.

Оксана Лозяк 

Філадельфійська Архиєпархія Українська Католицька Церква