Отець Роман Демуш представив досвід української молоді на міжнародному симпозіумі «Молодь задля миру» в Турині

З 6 до 8 березня в Arsenale della Pace відбувся міжнародний симпозіум «Молодь задля миру», організований Дикастерією у справах мирян, сім’ї і життя (Dicastery for the Laity, Family and Life) спільно з Дикастерією міжрелігійного діалогу (Dicastery for Interreligious Dialogue). Подія об’єднала близько сотні молодих учасників з різних країн Європи — представників католицьких спільнот, східних католицьких церков, а також інших релігійних традицій.

Участь у симпозіумі з благословення Отця і Глави Української Греко-Католицької Церкви Святослава та за його дорученням взяв заступник голови Патріаршої комісії УГКЦ у справах молоді отець Роман Демуш.

Упродовж трьох днів учасники симпозіуму із різних країн працювала у спільних дискусіях і тематичних групах, обговорюючи роль молодого покоління у побудові тривалого та справедливого миру в Європі та світі. Учасники розглядали питання культури діалогу, відповідальності молоді за майбутнє суспільства, можливості міжрелігійної співпраці, а також значення віри і духовних цінностей у процесі примирення між народами.

Симпозіум став важливим простором міжрелігійного діалогу. У ньому взяли участь не лише представники Католицької Церкви, а й молодь інших релігійних традицій, зокрема, ісламу, юдаїзму та буддизму. Така зустріч дозволила говорити про мир як про спільну відповідальність різних релігій і культур, які можуть разом сприяти подоланню конфліктів та формуванню атмосфери взаємної поваги.

— Конференція «Молодь у діалозі. Братерство як союз миру», присвячена міжрелігійному діалогу з особливим акцентом на ролі молоді, — це нагода не лише представити досвід Української Греко-Католицької Церкви, а й промовити від імені України — країни, яка сьогодні переживає війну, але водночас залишається простором живого релігійного плюралізму, — зазначив отець Роман Демуш.

Священник підкреслив, що Україна має давню традицію міжрелігійного співіснування і може бути прикладом діалогу навіть у складні історичні часи.

— Україна історично є колискою міжрелігійного діалогу. Тут століттями співіснують християни різних традицій, мусульмани і юдеї. Іслам у нашій країні — це не «новоприбулий елемент», а частина корінної історії, зокрема, через народ кримських татар, для яких Крим є сакральною територією з багатовіковою духовною спадщиною. 

Отець Роман також звернув увагу на те, що плюралізм для України — це не теорія, а щоденна реальність. 

— До початку повномасштабної війни 50–70% громадян вважали себе релігійними. Водночас існує міф про «старіння християнства», однак соціологічні дослідження свідчать: середній вік практикуючих християн — близько 30 років, а невіруючих — 32. Християнство в Україні — це молоде й активне середовище. Останні соціологічні дослідження показують збільшення відсотка релігійності в Україні серед населення саме у час повномасштабної війни.

Окремо священник зупинився на темі міжрелігійного та міжцерковного діалогу в Україні. За словами отця Романа, попри різноманіття релігійних спільнот, співіснування загалом залишається мирним, хоча водночас існують і певні виклики.

— В Україні діє як міжрелігійний, так і внутрішньо-християнський — інтраекуменічний — рух. І хоча мирне співіснування є реальністю, ми не завжди достатньо поглиблюємо знання одне про одного. Водночас суспільство критично ставиться до діяльності Православної Церкви Московського патріархату через її зв’язки з російським церковним і політичним середовищем. Водночас парадокс у тому, що війна часто більше спонукає до співпраці, ніж до конфлікту. Представники різних релігій разом служать у військовому капеланстві. Молодь доводить, що Церква є моральним авторитетом у час кризи, — проаналізував отець Роман Демуш.

Як зазначив отець Роман, у межах симпозіуму обговорювали також тему примирення:

— Слово «reconciliation» означає не лише «примирення», а й «відновлення стосунків» та «відновлення справедливості». У контексті України це передбачає три умови: засудження зла, покаяння та виправлення і відшкодування. Йдеться про відповідальність порушників закону, незалежно від їхньої релігійної приналежності. Мир неможливий без правди. Саме тому всі ці події варто відчитувати у світлі Соціального вчення Католицької Церкви, яке дуже чітко говорить про справедливий мир, право на гідність, солідарність, субсидіарність і право на захист. Усі ці принципи сьогодні є надзвичайно актуальними для українського контексту.

У своєму виступі отець Роман Демуш представив досвід української молоді, яка живе в умовах повномасштабної війни. 

—  Сьогодні молоді українці, переживаючи драматичні події війни, не замикаються у власному болі, а продовжують активно служити суспільству — через волонтерство, підтримку військових та допомогу постраждалим. Цей досвід формує особливе розуміння миру — не як абстрактної ідеї, а як щоденної відповідальності за гідність людини, свободу і справедливість. Українська молодь сьогодні фактично захищає Європу: вона воює, молиться, волонтерить, служить у війську та долучається до гуманітарних ініціатив. Серед неї — представники різних релігійних традицій, і їхня жертовність є свідченням глибокої віри у цінність свободи та людської гідності.

Водночас, за словами священника, молодь залишається відкритою до діалогу і пошуку взаєморозуміння між різними релігійними спільнотами.

— Наприклад, київські семінаристи відвідують мусульманських лідерів, щоб краще пізнати одне одного і будувати довіру. В Україні розвиваються різні формати міжрелігійної співпраці — від молитовних сніданків і міжрелігійних футбольних турнірів до академічних конференцій. Значний досвід у цій сфері має Український Католицький Університет, який став важливим майданчиком інтелектуального та міжконфесійного діалогу.

Отець Роман також звернувся до історичного досвіду міжрелігійного діалогу в Україні, наголосивши на постатях і інституціях, які формують культуру довіри та співпраці між релігійними спільнотами.

— Ми пам’ятаємо приклад Андрея Шептицького — Праведника народів світу, який у роки Другої світової війни рятував євреїв і водночас вибудовував містки довіри між різними релігійними спільнотами. Сьогодні Глава УГКЦ Блаженніший Святослав продовжує цю традицію, зустрічаючись із лідерами Церков та релігійних організацій, зокрема з представниками мусульманських громад, підтримуючи культуру відкритого діалогу.

За словами священника, важливим моральним авторитетом в українському суспільстві є Всеукраїнська Рада Церков та Релігійних інституцій, яка має значний вплив у суспільстві та є унікальним прикладом самоврядування і координації між релігійними спільнотами. Вона виразно показує мирне співіснування не лише традиційних церков і різних християнських конфесій, а й вірних різних релігій і деномінацій.

Заступник голови ПКуСМ звернув увагу й на те, що повномасштабна війна поставила перед Церквами та релігійними організаціями нові виклики.

— Війна принесла розрив сімей, втрату домівок і звичного способу життя. Саме тому Церква та релігійні організації сьогодні комплексно дбають про дітей і молодь — духовно, психологічно та соціально, допомагаючи їм пережити травми війни та зберегти надію на майбутнє.

Отець Роман наголосив і на тому, що сьогодні Україна є одним із важливих центрів релігійного життя у Східній Європі й може стати духовним містком християнства між Європою та Азією.

— Ця візія особливо важлива, зокрема, в перспективі Світового Дня Молоді 2027 у Сеулі. Молодь України та молодь глобальної УГКЦ сьогодні розсіяна по всьому світі, в значній мірі й через війну, але вона залишається відкритою до діалогу. Мир можливий лише через правду і справедливість, адже молодь дуже чутлива до фальші. Братерство — це не слабкість, а відповідальність. Заклик «рятуйте пригнобленого від рук гнобителя», який прозвучав у посланнях Синоду єпископів УГКЦ, — це не політичне гасло, а моральний імператив. Війна може розділяти, але віра здатна об’єднувати.

За словами священника, український досвід сьогодні переконливо показує, що міжрелігійний діалог — це не розкіш мирного часу, а також ургентна необхідність у час війни. І саме молодь часто стає його найсміливішим носієм. Отець Роман Демуш також навів приклади конкретних ініціатив молодіжного душпастирства, які розвиваються в УГКЦ.

— Одним із успішних прикладів є пілотні формаційні проєкти, спрямовані на ознайомлення молоді із Соціальною доктриною Католицької Церкви, об’єднані гаслом «Добрі християни — чесні громадяни». Важливими є також вишкільні табори, зокрема у співпраці з молодіжною секцією Католицької Акції Італії. Вони покликані не лише формувати в молоді так звану «caritas politica» — здатність брати моральну відповідальність за майбутнє суспільства і відбудову країни, але й поглиблювати знання соціального вчення Церкви та розвивати практичні навички служіння. Такі ініціативи також дають можливість українській та італійській молоді зустрічатися і ділитися досвідом, надихаючись прикладом П'єр Джорджо Фрассаті та суспільним вченням Андрея Шептицького

До учасників зустрічі звернувся також префект Дикастерію міжрелігійного діалогу, який записав спеціальне відеозвернення для української молоді. У ньому він подякував українцям за свідчення віри та мужність, яку вони демонструють у час війни, підкресливши, що їхня витривалість і надія є важливим свідченням для всієї Європи.

Підготувала Наталія Павлишин