Чому це трапилося саме зі мною? Де був мій Бог, коли мені було так боляче? Як Він це допустив? Випробування нас, нашої віри, нашої готовності залишатися християнами не лише тоді, коли м щасливі, коли нам комфортно, а в той час, коли наш світ розламується на шматки.
„Невже Бог не бачить, що мені боляче?“ — на таку тему 23 лютого дискутували з учасниками спільноти „Українська молодь — Христові“. Про упадки віри та її піднесення говорила редактор молодіжного християнського порталу „ДивенСвіт“ Тетяна Трачук.
Ця тема стала чудовою можливістю для аналізу своєї поведінки, переживань, своєї віри і до певної міри, усвідомленням того, що варто змінити. А час посту — сприятливий для конструктивних „перевтілень“ період. Адже випробування наших християнських цінностей повсюди. Звичайно, бувають особливо кризові моменти гірких втрат, розчарувань, коли надзвичайно гостро відчуваємо біль. Саме в такі моменти для нас важливо знайти щось чи когось, хто б допоміг зрозуміти, чому це трапилося, чому саме я?
Кажуть, нема нічого випадкового, все починається й закінчується вчасно. Розмова в домівці УМХ дала можливість ще раз зрозуміти, що в будь-яких складних ситуаціях головне пам’ятати — в Бога є план щодо нас. Ми, як і наші рідні люди, для Нього важливі. І в часи болю, розчарувань Він стає ще ближчим до нас. Лише мусимо розпізнати Його присутність у нашому житті. А кожен із нас, через свою віру, може свідчити про це дуже простими справами: підтримати тих, хто потребує цього, допомогти побачити Господню любов, бути терпеливішим до слабкостей своїх ближніх, дарувати добре слово щоденно.
Наталія ПАВЛИШИН
