Отець Тарас Байцар, священник Львівської архиєпархії, працівник Відділу розвитку УкраїнськогоКатолицького Університету пояснив, у чому сутність освячення.
Багато чого спорожніло зараз у нашому житті. Так мав би виглядати Великий піст, коли зупиняється звичний ритм, наші звички ― навіть добрі. Сьогодні цей вірус нас зупиняє, забирає від нас щось дуже важливе, щось дуже добре: наших друзів, спілкування з рідними… Та, як вірить Церква, терпіння, страждання, обмеження, які переживаємо, можуть дати нам певний новий досвід.
Та що робити, як думати, якщо вірус забирає від нас нагоду молитися разом, причащатися, освячувати, благословляти… Для багатьох християн це величезний виклик. Та вже сьогодні маємо шукати, що Господь дасть нам взамін за це все.
Багато з нас думають, як пройдуть свята, як ми будемо без освячених пасхальних страв. Ми маємо подумати, що втратимо, а що можемо здобути.
Варто подумати, що таке це освячення.
На жаль багато християн прив’язують певні освячення до чогось важливішого, до суті свята. Освячення не є надати певній речі нової якості, не є різновид легальної християнської магії. Освятити ― це подякувати Богові.
Ми мамо стати новими людьми. Коли освячуватимемо пасхальні кошики це тому, щоб подякувати Богові за дар життя, за повноту, яку являє розкішний пасхальний сніданок. Щоб ми стали людьми вдячності за те, ким ми є, що отримали, а також здатними цим даром поділитися з іншими.
