Один чоловік, почувши про те, що до сусіднього села прийшов мудрець, а той вважав його шарлатаном, тому шукав слушної нагоди, щоб сказати йому все, що він про нього думає. Тож коли знайшов мудреця, то наговорив йому всіляких образливих слів.
Як він закінчив, мудрець запитав: «Це все, що ти мені хотів сказати?»
Чоловік відповів: «Так».
Мудрець посміхнувся, розвернувся і пішов своєю дорогою. Чоловік прийшовши додому, не міг заснути всю ніч і увесь час думав, що може він був неправий, може той чоловік не такий, як думав про нього, бо він жодним чином не зреагував на ці образи.
На ранок він пішов до саду і сплів красивий вінок та подався знову шукати мудреця. Коли зустрів його, то повісив йому вінок на шию і почав хвалити.
Коли закінчив свої похвальні слова, мудрець запитав: «Це все, що ти мені хотів сказати?».
Чоловік відповів: «Так».
Тоді мудрець посміхнувся, розвернувся і далі пішов своєю дорогою.
Чоловік не знав, що думати і догнав у дорозі мудреця і запитав:
«Чому ти вчора, як я ображав тебе і плюнув на тебе, не образився, а сьогодні, коли я постійно хвалив тебе і повісив вінець на шию, ти не показав своєї радості.
Тоді мудрець відповів: «Тому, що я не є нічий раб».
***
Людині властиво ставати узалежненою від чужої думки, настрою, емоцій, реакцій, забуваючи, що це не шлях мудрості – залежати від думки інших. А найгірше, приймаючи в життя такі правила гри, непомітно перестає проживати своє життя.
КРАЩЕ ЖИТИ СВОЄ ЖИТТЯ ВСУПЕРЕЧ, НІЖ ЧУЖЕ – НА ДОГОДУ!
