Одним з найбільш частих епітетів, якими характеризується постать Юди в літургійних текстах Великої Середи є «сріблолюбство». Поза тим богослужбові тексти говорять теж про “ненаситність” його душі, жадібність. Ці ознаки портрету Юди говорять з одного боку про жагу до грошей, коли учень стає звичайним злодієм, крадучи для себе зі спільної скарбоні. З іншого – Юда стає втіленням нещирості у стосунках з Учителем, носячи у серці приховані мотиви, розрахунки і амбіції. Що заховано залаштунками зради Юди? Навряд…

У Святий і Великий Понеділок церква у осерді своїх роздумів ставить постать відомого праведника старозавітньої церкви Йосифа Прекрасного, сина патріярха Якова (Ізраїля). Він повстає як вражаючий прообраз Христа. Між Йосифом і Христом є багато разючих паралелів, через які патристична екзегеза вбачала у першому старозавітну ікону Спасителя, літургійно осмисливши у богослужбових текстах Великого Понеділка.