Коли ти помреш, не турбуйся про своє тіло… Твої родичі зроблять все, що потрібно. Вони знімуть твій одяг, тебе помиють, одягнуть тебе, вивезуть тебе з дому і доставлять за твоєю новою адресою.
Багато хто прийде на похорон, щоб тебе вшанувати. Дехто навіть скасує свої плани і відпроситься з роботи, щоб піти на похорон.
Твої речі, які ти не любив позичати, продадуть чи спалять. Твої ключі твої інструменти, твої книги, твої CD, DVD, ігри, твої колекції, твій одяг…
Будь певен, що світ не зупиниться, щоб плакати за тобою.
Економіка розвиватиметься. Тебе замінять на роботі. Хтось із такими ж, чи навіть кращими, здібностями займе твоє місце.
Твоє майно перейде до спадкоємців.
І не сумнівайся, що про тебе говоритимуть, судитимуть за малі й великі речі, які ти зробив у своєму житті.
Люди, які тебе знали лише в обличчя, скажуть: “Бідолаха!”
Твої добрі друзі будуть плакати декілька годин поспіль або й декілька днів, та потім вони будуть знову сміятися .
Твої домашні тварини звикнуть до нового господаря.
Твої фотографії будуть висіти на стіні деякий час, потім їх покладуть на меблі і, нарешті, зберігатимуться в шухляді.
Хтось інший буде сидіти на твоєму дивані та їсти з нього.
Глибокий біль у твоєму домі триватиме тиждень, два, місяць-два, один рік-два… Тоді ти приєднаєшся до спогадів, і тоді твоя історія закінчиться.
Завершиться серед людей, завершиться тут, завершиться в цьому світі.
Але твоя історія починається в новій реальності… у твоєму житті після смерті.
Твоє життя земне, де ти не міг рухатися з речами, що ти мав тут, втратять значення, яке вони мали: краса твого тіла, ім’я, прізвище, майно, кредити, робоча посада, банківський рахунок, хата, автомобіль, академічні титули, однокласники, трофеї, друзі, чоловік/ жінка, діти, сім’я…
У новому житті тобі потрібна буде тільки твоя душа. Єдина властивість, яка триватиме це душа. Тому намагайся жити повноцінно і бути щасливим, поки ти тут, тому що, як сказав Франциск з Ассізі: «Ти не візьмеш звідси те, що маєш. Ти візьмеш лише те, що ти дав!»
