Хто написав Біблію?

Читай також

  • Презентація книги сестри Антонії Шелепило «Плани на завтра. Старий Завіт: Нові лінзи для Божого Слова»
  • Школа міжконфесійного діалогу «Зцілення ран війни: спільне завдання українських Церков»
  • У пошуках крихти надії
        • Хто написав Біблію?

          Якщо ви дивитесь це відео, ви напевно задумувались, що це за геній написав Біблію? Може Бог? Але яким чином він це зробив? Написав десь там на небі книжечку, а потім скинув її в якусь пустелю? А може Ісус? А може хтось із апостолів? Я колись думав, що це ангели шептали на вухо пророкам і євангелистам, що писати. Тшш-тшш. Ангели чи ні, але хтось шепче мені на вухо, щоб я попросила вас підписатись на наш канал. До речі, це зробити дуже легко, просто натисніть червону кнопку внизу під відео. 

          Ну хто та людина, чи не людина, яка змогла написати книжку, яку переклали 694-ма мовави та 100 мільйонів копій яких щорічно продають з неймовірним успіхом? Це гарне питання, але почати треба з того, що Біблія – це не одна книжка, а прям маленька домашня бібліотека. 

          Так, Старий Завіт містить 46 книг, а Новий Завіт – 27, разом це 73 книги. Та й саме слово Біблія, походить з грецького слова τά βιβιλία, що означає “збірка книг”.

          Тепер нам буде легше пояснити, що в кожної з цих книг був свій автор, тобто це не робота однієї людини. Але не подумайте, що от зібрались мудрі хлопці і дівчата в бібліотеці і почали всі дружньо писати по одній книжці в Біблію. Ні, ці книги були написані в різний період часу – з 10 століття до нашої ери і аж до 100 р. після народження Ісуса Христа. Всі ці люди, які написали Біблію мали дуже різне життя і види діяльності. Серед них і чоловіки, і жінки, і царі, і пророки, і мудреці, і апостоли, ті самі екс-рибалки. Тих, кого ви точно знаєте – це Павло, який спочатку переслідував християн, а потім навернуся, цар Давид і мудрець Соломон. Також кожної неділі ви можете почути на літургії євангелія від Луки, Марка, Матея чи Івана. Це все також чотири окремі книги. Але ми тут зібрались не для того, щоб обговорювати, хто яку книгу написав. Бо суть ви зрозуміли – були різні люди, які написали книги, з яких згодом склалась Біблія.

          Проте це лише один бік – зовнішнішній, який ми можемо побачити, помацати, загуглити і знати, що книгу Естер написав Мардохей. Другий і значно важливіший бік – внутрішній. 

          І тут ми вам розкажемо про те, чому всі священники в Церкві кажуть що Біблія – це слово Боже, бо ми ж ніби щойно говорили про Павла і Соломона. Церква каже, що Біблія написана під натхненням Святого Духа, а отже Бог – її автор. Тобто, Бог звернувся до нас через вибраних людей – священнописців – як через знаряддя.  Це біблійне натхнення не є чимось механічним, ні Святий Дух, ні ангели не сиділи на плечі в Мардохея і не диктували сформований текст. Людина хоч і є інструментом, але вона не пасивна, бо є співавтором. Від Бога походить тема і головна думка, суть тексту, а від людини – хід думок, добір слів, спосіб виразу, характер жанру, граматичні особливості. На текст впливали навіть емоції, спосіб життя, історичний контекст, культура та освіта богонатхненного автора.

          І тепер постає питання: як те, що писали ці люди попало у Біблію? 

          Зі Старим Завітом просто: Ісус, як і апостоли та перші християни були євреями і тому вони природно уживали священну книгу євреїв – Танах. Ісус підтвердив її, цитував її, і саме Танах стала великою частиною Біблії – Старим Завітом. Тексти Нового Завіту впродовж десятки років передавались з рук в руки, переписувались, губились, знищувались і віднаходились. Потім перші християни почали потрошки складати їх докупи – наприклад хтось збирав всі листи Павла, а хтось апостола Якова. Після смерті апостолів, єпископи періодично збирались і об’єднувати усі священні писання. Так до єврейських священних книг додались євангелія, послання апостолів і ще різні важливі тексти, які стали Новим Завітом. Старий і Новий Завіти в такій композиції вперше офіційно визнав Карфагенський Собор в 397 р. як канонічні книги, тобто канонізовані, підтверджені Церквою як ті, що були написані під натхненням Бога.

          Проте, є добряча збірка книг, які не увійшли в біблійний канон. Їх назвали апокрифи, що в перекладі з грецької означає “прихований, таємний”. Вважали, що в них щось таємниче заховане для більшості людей, або є щось таке, що не зовсім клеїться з вірою в єдиного Бога чи Божого закону. Тим не менш деякі з них Церква вважає нешкідливими, хоч і не натхненні Богом. Вони могли бути написані пізніше, і нічого нового не пропонувати чи автор хотів додати авторитету своїй приватній думці.

          Інші є фальшивими чи сектанськими текстами, які можуть призвести до втрати віри в Ісуса Христа як Бога. Наприклад: «Євангеліє від Юди» чи «Євангеліє Томи». Оскільки це є лише обривки правди, вони небезпечні і богослови не радять їх читати, бо вони можуть внести дисгармонію. Є наприклад так звані «євангелія Дитинства», написані для того, щоб задовольнити бажання перших християн знати більше подробиць про раннє життя Ісуса. Одне з них – Євангелія від Якова, де він описує дитинство і юність Богородиці, стверджуюючи про її вічну постать діви і представляючи її як нову Єву. Проте авторство не підтвердилось, і простежилось незнання авторами подробиць життя євреїв і їх невідповідність деталей, до Біблійного канону. Тому вони і залишаються “прихованими” від людей, хоча більшість з них давно є у відкритому доступі. 

          Ось така захоплююча історія повстання Біблії. Розкажіть нам в коментарях як ви собі колись уявляли її створення. А ще тепер мені хтось шепче на вухо, щоб якщо комусь сподобалось відео обов’язково поставили лайк і підписались на наш канал! 

          Читаймо Біблію! 

          Читай також

        • Презентація книги сестри Антонії Шелепило «Плани на завтра. Старий Завіт: Нові лінзи для Божого Слова»
        • Школа міжконфесійного діалогу «Зцілення ран війни: спільне завдання українських Церков»
        • У пошуках крихти надії
          • Оціни

            [ratemypost]