Святкуємо рокову пам’ять святого Пантелеймона, якого почитаємо як великомученика й цілителя. Цей святий жив дуже давно, у перших віках християнства, але пам’ять про праведника буде вічна і лихої слави він не лякається (кн. псалмів)!
Народився в Нікомидії (280 р.). Батько був поганином, а мати – християнка. Завдяки матері Пантелеймон отримав перший досвід Бога, однак вона скоро померла і хлопець був вихований у поганстві. Здобув лікарський фах і в скорому часі став відомим навіть в імператорському дворі. Завдяки науці священномученика Єрмолая (його пам’ять вшановуємо 08.08) він наново розкриває для себе Христову віру давніше перейняту від своєї матері. Таким чином Пантелеймон своє високе покликання лікарського уміння спрямовує на поєднання з Божою благодаттю і отримує ласку зціляти недуги. Одного разу він побачив мертву дитину, що лежала посеред вулиці, а біля неї змію, яка вкусила її. Пантелеймон узяв дитину за руку і сказав:“Іменем Ісуса Христа, встань до життя!” – і дитина воскресла. Тоді він поспішив до св. Єрмолая і прийняв хрещення.
Таким чином Пантелеймон навертається і починає лікувати хворих в себе вдома, не бравши платні за свої послуги. Якось привели до нього сліпого, якому жоден з лікарів Никомидії не міг уже допомогти. Пантелеймон сказав хворому, що зцілить його, і в присутності свого батька промовив до нього:“Іменем Христа Спасителя, нехай твої очі бачать”, – і сліпий прозрів. А батько святого Пантелеймона прозрів душею і прийняв хрещення, невдовзі після цього він помер.
Весь батьків маєток він роздає бідним, а сам відвідує ув’язнених за віру християн. Довідалися про це його заздрісники й донесли імператорові, що Пантелеймон – християнин, а як доказ привели оздоровленого сліпця. Імператор запитав того, яким чином його вилікував Пантелеймон?
“Іменем Христа Спасителя уздоровив мене”, – відповів той.
“І ти віруєш, що Христос уздоровив тебе?”
“Вірую!” – відповів зцілений. Тоді імператор велів його стяти мечем.
Коли привели на суд Пантелеймона, той сміливо визнав Христа Спасителя.
Тоді імператор віддав святого на найстрашніші муки. Тіло його шматували залізними цвяхами, потім кинули у котел з розтопленим оловом, після цього, прив’язавши до ніг важкий камінь, кинули у глибоку воду, та, завдяки Божій допомозі, всі ці муки не завдали святому жодної шкоди. Тоді на нього випустили диких звірів, а ті лизали йому ноги. Багато поган, побачивши це, навернулося; один лиш імператор, закаменілий у своїй злобі, усе це вважав чарами.
“Чи правда, що тебе навернув до християнства старець Єрмолай?” – запитав імператор.
“Правда”, – відповів святий Пантелеймон, бо вже знав з Божого об’явлення, що Єрмолай також має прийняти вінець мученика. Імператор наказав схопити Єрмолая, але старець сам прийшов, разом зі своїми служителями Єрмипом і Єрмократом.
Суд був короткий: вони визнали Христа Спасителя, сказали, що ніколи Його не зречуться, і за це їх тяжко мучили, а під кінець стяли мечем. Після них і святий Пантелеймон прийняв таку ж смерть.
Бог прославив святого Пантелеймона тим, що тіло його залишилося нетлінним, а мощі мали силу зцілювати різні хвороби. Сотні хворих біля його мощей були в чудесний спосіб оздоровлені. Згодом мощі святого перенесли до Константинополя, а частина їх донині зберігається на горі Атон. Святий Пантелеймон прийняв мученицьку смерть 305 р.
Пам’ять святого великомученика Пантелеймона здавна почитали і на наших землях. У богослуженнях його споминається при посвяченні води, в молитвах над хворими і під час уділення таїнства єлеопомазання.
Св. Пантелеймон має від Бога благодать зціляти недуги і про це варто пам’ятати, особливо перед відвідинами лікаря просити заступництва в нього. Сьогодні в особливіший спосіб молимося і просимо – св. Пантелеймоне виліковуй наші недуги! Він став наслідувачем Христа, що вигоював всяку хворобу й недугу (Мт 9,35) і від нього прийняв благодать оздоровлень. Своїми молитвами виліковуй душевні наші недуги, які є куди небезпечнішими від тілесних і загрожують нам втратою вічного спасіння. Допомагай у боротьбі із спокусами і відганяй від нас сатану і його слуг. Амінь
