П’ять років тому я стояв у погано освітленій каплиці біля вівтаря і чекав свою кохану, яка в білій сукні повинна була підійти до мене, стати поруч і залишитися зі мною на все життя. Немає в світі іншої людини, яка  приносить мені стільки сенсу, радості, сміху, як вона. Через неї я бачу, наскільки благословенне, щасливе, радісне, хоча інколи й нестерпне і важке, є моє життя.