Я живу у студентському гуртожитку і до мене частенько навідуються друзі і просять щось почитати. Пропоную різну літературу. Серед моїх улюблених – «Думай і багатій» Наполеона Гілла, «Крутість тобі личить» Джен Сінсеро і таке інше. І знаєте, що мені відповідають? «Ні, дякую, але такого я не читаю». Виявляється, більшій частині моїх товаришів така література або просто нецікава, або ж вважають читання такої інформації беззмістовною тратою часу. До того ж, ціна зазвичай вища, ніж за художні…