Слухаємо, а не чуємо. Так, саме так можна охарактеризувати сьогодні культуру спілкування. Нерідко після розмови із кимось розумієш, що, в кращому випадку, те, чим поділився – пройшло повз вуха. Нас послухали, але не почули. Або й самі зацікавлені лише в тому, щоби виговоритись і зовсім все одно, а що там у співрозмовника. Ми не надаємо значення тому, що через того, хто поруч тут і зараз, до нас часто промовляє Бог. Бо ми звикли говорити до…
Читати далівміння слухати
Треба захотіти
Щоб почути я мав би стати, певною мірою, дитиною і сприймати співрозмовника як дитину. Бо так чи інакше, в дитинстві нам довіряли більше таємниць, і ми були простіші довіряти.
Читати далі