Прийдіть, вірні, похвалім пророка, мученика і христителя Спасового,* бо він був ангел у тілі та докоряв Іродові,* засудивши його перелюбні вчинки.* За мерзенний танок дівчини йому відрубали достойну голову.* Тим, що були в аді, він благовістив воскресіння з мертвих* і ревно молиться до Господа,* щоб були спасенні душі наші.
Серед катехизмових правд у розділі “Гріхи” є так звані чужі гріхи. Це такі гріхи, які стосуються не тільки особи, яка безпосередньо причетна до нього, але й інших людей; цих чужих гріхів є дев’ять і серед них є по ліку дев’ятий: “на гріх мовчати”.
Святий Іван Хреститель, щоб не допуститися такого гріха, тобто мовчати на явний гріх – на гріх не мовчав, – за це і потерпів: йому відрубали голову. Святий пророк помер мученицькою смертю.
На який же гріх не мовчав святий Іван?
Про це нам говорить Євангеліє: цар Ірод-четверовласник взяв собі за жінку (тобто оженився з нею, – Мр 6,17) – жінку свого брата, а Йоан бо говорив до нього, що не можна йому її мати (Мт 14,3-4). Тобто Ірод допустився важкого гріха перелюбу, на який не став мовчати св. Іван, а осудив цей безбожний вчинок царя, ставши в обороні Божого закону…
Це Слово дуже конкретно промовляє і до нас. Яке моє ставлення до гріха, чи я не мовчу на гріх? В цьому вартує розібратися, – зробивши глибший іспит сумління. Той хто живе по-Божому, – не може бути байдужим до оточуючих, особливо, коли явно переступають Божий закон. Таким був Іван Хреститель, але чи таким є я?…
