Йоан від Хреста і Тереза від Ісуса

Читай також

  • Слухають, але не чують
  • Поради від військового капелана на Різдвяний піст
  • Не все золото, що блищить
        • Йоан від Хреста і Тереза від Ісуса

          14 грудня — спомин святого Йоана від Хреста, пресвітера і Вчителя Церкви

          Коротка біографія

          Хуан де Єпес-і-Альварес (24.06.1542—14.12.1591) народився у Фонтіверосі в дуже бідній родині. У 1563 році він вступив до ордену кармелітів у м. Медина-дель-Кампо й узяв собі ім’я Йоан від святого Матея. У 1567 році він закінчив університет Саламанки і висвятився на священика. Далі він мав намір залишити орден кармелітів і пристати до картезіанців, однак знайомство з Терезою від Ісуса змінило його плани. У 1568 році за її дорученням він заснував перший чоловічий монастир босих кармелітів у Дуруело й сам одягнув новий габіт, взявши ім’я  Йоан від Хреста. Пізніше через непорозуміння з кармелітами, які не хотіли, щоб їхній орден був розділений на дві групи (взутих і босих), йому довелося кілька місяців (грудень 1577 — серпень 1578) провести у в’язниці в Толедо, звідки він потім зрештою втік. Опісля він працював над зміцненням Терезиної реформи на  землях Андалусії. В останні роки життя у Йоана від Хреста виникли незгоди з братами, і його позбавили його обов’язків. Врешті-решт у 1591 році тяжко хворий Йоан від Хреста завершив свій земний шлях у місті Убеда. 25 січня 1675 року Папа Климент Х його беатифікував, а Папа Бенедикт ХІІІ 27 грудня 1726 року його зарахував до лику святих. 24 серпня 1926 року Папа Пій ХІ проголосив Йоана від Хреста Учителем Церкви.

          Зв’язки з Терезою від Ісуса

          Упродовж 17 років Йоан від Хреста і Тереза від Ісуса пліч-о-пліч працювали над становленням нового стилю чернечого життя й нової харизми в житті Церкви.

          Тереза від Ісуса одержала дозвіл на заснування двох чоловічих монастирів 10 серпня 1567 року, однак спершу не могла знайти жодного підхожого монаха: «Щойно я втішилася дозволами, як в мені зросло інше занепокоєння: я зрозуміла, що в провінції немає ані одного брата, щоб втілити це в життя, ані одного мирянина, який би схотів пристати на це починання. Тож я лише те й робила, що благала Господа, щоб Він бодай когось пробудив. Будинку в мене також не було, як і не було, де його взяти. Ось тобі, бідолашна боса кармелітка, яка не має жодної допомоги, окрім як від Господа, з дозволами й добрими намірами, але без жодної можливості втілити все це в життя. Та все ж мужність і надія мене не підводили: раз Господь дав одне, то дасть і інше. Тому мені вже все здавалося можливим, і я таки взялася за цю справу» (Книга Заснувань 2, 6).

          Незабаром так і сталося. Спершу стати босим кармелітом зголосився Антоніо Ередіа (брат Антоніо від Ісуса), однак Тереза мала великі сумніви щодо його здібностей. Їй здавалося, що йому забракне духу зносити такий суворий спосіб життя. Проте з часом вона змінить про нього свою думку. І саме він стане першим настоятелем першого монастиря в Дуруело. І що цікаво, саме брат Антоніо  прийме останній подих Терези в 1582 р. Коли ж вона познайомилась з Йоаном від Хреста, то одразу запримітила його кандидатуру на цю роль. Тереза написала в листі до свого друга такі слова про нього: «<…> хоч він і малий, але я розумію, що він великий в очах Бога. <…> він тямкий і підхожий для нашого способу життя, тому я гадаю, що наш Господь покликав його саме для цього. Нема такого монаха, який би не говорив добре про нього, бо все його життя — це велика покута. Хоч минуло небагато часу, але, здається, Господь прихильний до нього, <…> бо ми ніколи не бачили в ньому жодної недосконалості. Мене дуже надихнув той дух, яким його наділив Господь, як і чеснотливість <…> Він справді людина молитви й дуже розсудливий» (Лист № 13: 2, 5; вересень 1568). Тереза справді була вражена глибокими знаннями й духовним досвідом Йоана від Хреста. Тому пізніше, коли вона буде змушена вдаватися до зашифрованої мови у своєму листуванні з босим кармелітом Херонімо де Ґрасіаном, вона буде називати Йоана від Хреста Сенекою.

          Їхня перша зустріч відбулася у вересні — жовтні 1567 р. Їй тоді було 52 роки, йому — 25. Але ще до знайомства з ним Тереза чула схвальні відгуки про нього від його товаришів. На ту мить Йоан від Хреста переживав кризу в ордені кармелітів і мав намір приєднатися до картезіанців (до речі, як і Антоніо Ередіа). Тереза ж змогла переконати його пристати до її реформи, і відтоді їхня співпраця тривала до кінця її життя. І вона не обмежувалася лише заснуваннями монастирів. Їх об’єднували не лише спільне оточення й місія, але також духовний досвід.

          Антоніо Ередіа і Йоан від Хреста справді стали першими босими кармелітами. Як стверджують свідки, Тереза тоді жартома сказала своїм сестрам про них такі слова: «Знайте, сестри, тепер у мене вже є півтора монаха, щоб закласти початок нової реформи, чому я дуже рада». Одні вважали, що Тереза тут мала на увазі невисокий зріст Йоана від Хреста (як дехто стверджує, менше ніж півтора метра) супроти міцної статури Антоніо від Ісуса, інші — посередні здібності брата Антоніо, на відміну від того великого духу, який мав Йоан від Хреста. Але більш імовірно, що в її словах крився подвійний сенс.

          Особисті зустрічі, які Тереза мала з Йоаном від Хреста в таких містах, як Медина-дель-Кампо (1567 р.), Вальядолід (1569 р.) й Альба-де-Тормес (1571 р.), були дуже короткими й завжди пов’язані із заснуваннями монастирів. А от з весни 1572 року їхнє спілкування вже стало більш тісним. Це було в Авілі, де Тереза виконувала роль настоятельки монастиря Енкарнасьйон. Саме тоді вона фактично зобов’язала Йоана від Хреста стати сповідником для тієї спільноти, а згодом не раз вельми схвально говорила про нього: «Дуже велику користь приносить цей босий кармеліт, що сповідає тут. Це Йоан від Хреста» (Лист № 45; 27.09.1572); «Тут уже кілька днів сповідає один із них [босих кармелітів], він дуже святий; він приніс неабияку користь» (Лист № 48: 2; 13.02.1573).

          Однак головним у той період стало те, що завдяки посередництву Йоана від Хреста в містичному житті Терези відбулася визначна подія. Це сталося 18 листопада 1572 року. Це була благодать містичного шлюбу, про яку вона розповідає у своїх «Духовних Свідченнях»: «<…> брат Йоан від Хреста, у якого я приймала Пресвяте Причастя, розламав облатку навпіл, щоб дати ще одній сестрі. Я подумала про те, що він так учинив не тому, що бракувало облаток, а через те, що хотів у такий спосіб мене умертвити, адже я йому говорила, що мені подобалося, коли облатки були великі (не тому, що я не розуміла, що це не має значення: навіть якщо це лише маленький шматочок, Господь не припиняє від того бути присутнім уповні). Його Маєстат мені тоді сказав: «Не бійся, доню, ніхто не забере Мене від тебе». Цим Він дав зрозуміти, що це не важливо. А потім Він постав переді мною в уявному видінні, як було не раз, — десь глибоко всередині, — і подав мені Свою праву руку, кажучи: «Поглянь на цей цвях, це знак того, що відсьогодні ти станеш моєю нареченою. Дотепер ти цього не заслужила, але віднині й далі ти дбатимеш про Мою честь не лише тому, що Я Творець, Цар і Твій Бог, а тому, що ти моя справжня наречена: Моя честь — це твоя честь, а твоя — Моя» (Духовні Свідчення 35). Це свідчення Терези Йоан від Хреста мав змогу особисто прочитати у виданні творів святої, яке підготував Луїс де Леон у 1588 р.

          Відомо також, що пізніше за дорученням Терези Йоан від Хреста виконував обов’язки екзорциста в місті Медина-дель-Кампо. У листі до настоятельки місцевого монастиря Тереза написала так: «Бог дарував йому благодать виганяти демонів з тих, хто їх має. Тут в Авілі він щойно з однієї особи вигнав три легіони демонів. Вони бояться цієї великої благодаті, яку він має, що поєднана з великою покорою» (Лист № 51; 1573).

          З жовтня 1574 року до липня 1577 року Тереза не мала особистих зустрічей з Йоаном від Хреста. А коли вона дізналася про його ув’язнення, то всіляко намагалася сприяти його звільненню й зверталася по допомогу і до генерала ордену, і навіть до самого короля Іспанії.

          Востаннє Тереза від Ісуса і Йоан від Хреста зустрілися в листопаді 1581 року. Ця зустріч викликала в неї відчуття жалю й самоти. На момент смерті Терези в місті Альба-де-Тормес у 1582 році Йоан від Хреста був у Ґранаді, йому було 40 років. Він проживе ще дев’ять, які стануть для нього найбільш активними й плідними.

          Хоча Тереза від Ісуса до кінця свого життя досить активно спілкувалася з Йоаном від Хреста у листах, до нашого часу, на жаль, не збереглося жодного.

          Незважаючи на те, що Йоан від Хреста був на 27 років молодшим від Терези, він зіграв неабияку роль у духовному житті святої: «Він був настільки добрим, що це радше я могла більше навчитися від нього, аніж він від мене» (Книга Заснувань 13, 5). Тереза від Ісуса вважала його взірцевим духовним наставником і називала його батьком своєї душі. Тому, коли він був змушений покинути Кастилію й переїхати в Андалусію, вона в листі до сестри Ани від Ісуса написала такі слова: «Мені смішно від того, наскільки ви безпідставно жалієтеся, доню. У вас там є мій отець Йоан від Хреста. Це небесна людина, він божественний. Запевняю вас, моя доню, що відколи він подався туди, я в усій Кастилії не знайшла іншого такого, що б ось так поривався долати шлях до неба. Ви не уявляєте, яка я тепер самотня через його відсутність. Зауважте, у цьому святому ви маєте великий скарб, тому нехай усі в цьому домі звіряють йому свої душі. Вони побачать, яку це їм принесе користь, і підуть далеко попереду в усьому, що стосується духовності й досконалості, бо наш Господь дарував йому особливу благодать для цього» (Лист № 277, 1; листопад—грудень 1578). Тереза також говорила сестрам, що вони можуть з ним говорити так само відверто, як і з нею.

          Упродовж 1572—1582 рр., коли Тереза перебувала на вершині свого містичного досвіду, саме під духовним керівництвом Йоана від Хреста вона написала свій «Внутрішній Замок» — шедевр християнської духовності. Але там де Тереза сягає вершини й завершує свою письменницьку діяльність, Йоан від Хреста тільки розпочинає її. Тому Тереза не мала змоги прочитати цілком жодної з праць Йоана від Хреста, оскільки вони були остаточно написані вже після її смерті. Імовірно, їй відомі були деякі фрагменти й окремі поетичні твори.

          Творчість

          Чільне місце у творчій спадщині Йоана від Хреста посідає лірика. Перші поетичні твори він почав писати ще у в’язниці. Пізніше, на численні прохання черниць, монахів і мирян, він почав писати духовні трактати й коментарі до своєї поезії. «Сходження на гору Кармель» Йоан від Хреста писав упродовж 1578—1583 рр., «Темну ніч душі» — 1583—1585, «Пісню Духу» — у 1584, «Живий пломінь любові» — у 1587.

          Глибока лірика Йоана від Хреста не пройшла повз увагу літературних критиків. Провідний іспанський літературознавець Марселіно Менендес-і-Пелайо (1856—1912) сказав, що його поезія не від цього світу й що вона не може вимірюватися літературними критеріями. А видатний іспанський поет Мануель Мачадо (1874—1947) говорив, що Йоан від Хреста є «найбільшим поетом серед усіх святих і найбільшим святим серед усіх поетів». Тож не дивно, що Папа Йоан Павло ІІ 8 березня 1993 р. проголосив його покровителем іспаномовних поетів.

          Насамкінець варто зауважити, що саме Йоан від Хреста став першим письменником, який згадав у своїх творах святу Терезу від Ісуса. Він так само був високої думки про неї, як і вона про нього. У «Живому пломені любові», пояснюючи дію певних містичних харизм, Йоан від Хреста завуальовано інтерпретує духовну місію Терези, стверджуючи, що «небагато душ сягає так далеко, однак деякі сягають, головно ті, чия чеснота й дух мали продовжитися в їхніх дітях. Бог наділяє провідників багатством і міццю у перших духовних плодах, залежно від більшої чи меншої кількості послідовників, що їх повинні були мати їхнє вчення і дух» (2, 12).

          Джерело: Терезіанська духовність

          Читай також

        • Слухають, але не чують
        • Поради від військового капелана на Різдвяний піст
        • Не все золото, що блищить
          • Оціни

            [ratemypost]